Ян Генрик Розен

Художник-монументаліст, живописець.

Ян Генрик Розен (молодший) (Jan Henryk Rosen (Rozen)) (25.02.1891 р., Варшава – 22.08.1982 р., Арлінґтон, США) – художник-монументаліст, відомий живописець, автор багатьох праць на християнську тематику.

Походив із родини вихрещених євреїв. Про цей факт його біографії львівський дослідник Ю. Смірнов пише: "Родина Розенів походила з середовища багатої єврейської буржуазії Варшави і тісно була пов'язана з родинами Лео, Кроненбергів, Вертеймів, Ротмандів, Вольфів, Герців, Брюнерів, Леві-Ліон. Коріння більшості тих родин сягають ХVІІ–ХVІІІ ст. Шлюби відбувалися у достатньо вузькому колі, що згуртовувало ці родини, підвищувало їх впливовість і багатство. З середини ХІХ ст. більшість представників цих родин переходила з юдаїзму на християнство (євангелізм або католицизм) і швидко асимілювалася в польському оточенні. Вже друге покоління відчувало себе скоріше поляками, ніж євреями. Типовим представником цього середовища був Ян-Богуміл Розен (старший)".

Родина Яна Богуміла Розена (6.10.1854 р. – 8.10 (або 11).1936 р., Варшава) – батька майбутнього художника – багато років провела в різних країнах Європи, часто змінюючи місця проживання. Дитячі роки Ян Генрик Розен провів у Парижі, а коледж закінчив у Лозанні, де у 1911 р. поступив до університету. Продовжив навчання в університетах Мюнхена та Парижа. Перші навички малювання отримав від свого батька – художника-баталіста, випускника Мюнхенської академії мистецтв. Навчаючись в університетах, паралельно відвідував художні школи в Парижі та Мюнхені.

У 1914 р., під час його навчання в Парижі, почалася Перша світова війна. Ян Генрик Розен вступив добровольцем до лав французької армії, а 1917 р. перейшов до польського легіону ген. Галлєра. Після закінчення війни, в 1919–1920 рр., працював на посаді військового аташе при польському представництві у Франції, а в 1920–1921 рр. – секретарем польської делегації в Лізі Націй у Женеві.

У 1921 р. Ян Генрик повернувся до Польщі, а 1922 р. оселився у Варшаві, де відновив свої заняття малюванням. У 1923–1925 рр. вперше виставляє свій релігійний живопис у Варшаві. Незвичність художнього стилю художника, неканонічність його композицій привертають увагу художньої критики та широкого загалу. Серед прихильників молодого митця опинився вірменський архієпископ у Львові Юзеф Теодорович. Він і запросив художника взяти участь у живописному оздобленні Вірменського собору у Львові, що на той час перебував на стадії перебудови.

Над розписами собору Ян Генрик Розен працював з 1925 по 1929 рр. Це був період пошуків стилістичного поєднання різних напрямків доби модернізму, що давало художнику безліч можливостей у створенні власного мистецького стилю. Реалізуючи свій проект розписів інтер'єру собору та вітражів, Розен пішов шляхом синтезу вірмено-візантійської традиції із західноєвропейськими тенденціями модерного мистецтва у формі поєднання експресивних засобів виразу із пізньосецесійною стилізацією та елементами Ар Деко, продемонструвавши одночасно прекрасне знання іконографічної символіки і володіння прийомами побудови композиції, рисунком та колоритом. Також характерним прийомом, який художник буде використовувати і надалі у своїх наступних роботах, стане надання релігійним персонажам портретних рис отців церкви та інших відомих осіб.

Свої станкові твори або проекти настінних розписів, що також відрізнялися характерною для Розена стилістикою, він виконував переважно аквареллю або гуашшю. Декілька його станкових творів зберігаються у фондах Львівської галереї мистецтв.

Схвальні відгуки мистецької критики та успіх у широкого загалу, який мали розписи Розена у Вірменському соборі, зробили художника популярною постаттю у Львові та за його межами. Він отримує замовлення на поліхромні розписи в костелі Стрітення монастиря кармеліток у Львові, для каплиці якого він у 1929–1931 рр. малює 8 великих композицій: "Сходження святого духа на апостолів" і зображення семи святих таїнств. На поч. 1930-х рр. виконує розписи в приміщенні для хрещення дітей у костелі Марії Магдалини, в 1936 р. – в семінарійній каплиці Перемишля, а також у декількох костелах невеликих населених пунктів Польщі.

У 1930 р. його запрошують на викладацьку роботу до Львівської політехніки на посаду професора кафедри рисунку та декоративного живопису загальнотехнічного факультету, а в 1931 р. – як керівника цієї кафедри. Одночасно він викладає рисунок на архітектурному факультеті. У 1933 р. під час державної реформи вищих навчальних закладів загальнотехнічний факультет було ліквідовано, і в 1934 р. Розен був звільнений з державної служби.

У 1937 р., на запрошення польського посла у Вашингтоні Єжи Потоцького, Ян Генрик Розен виїхав до Америки для виконання фрески "Битва Яна ІІІ Собеського під Віднем" для залу прийомів у польському посольстві.

Початок Другої світової війни завадив його поверненню на батьківщину. І він залишився в Америці, де провів 45 років творчого періоду свого життя. Тут він отримав посаду викладача сакрального мистецтва в Католицькому університеті у Вашингтоні (1939–1945).

Серед творчих робіт Яна Генрика Розена в США – величезні мозаїки у катедральному соборі в Сент-Луїсі, поліхромні розписи в соборі Сент-Метью та в єпископському соборі у Вашингтоні, а також сакральних спорудах у Сан-Франциско, Голівуді, Пітсбурзі, Буффало та інших містах.

У 1977 р. Папа Римський Павло VІ за внесок у релігійне мистецтво ХХ ст. нагородив Яна Генрика Розена орденом Святого Григорія Великого.

Помер художник на 92-му році життя в Арлінґтоні неподалік Вашингтона.

У львівський період життя Ян Генрик Розен жив (1926–1934) у будинку №37 на вул. Котляревського (1913–1914 рр., арх. Ян Баґенський (Jan Bagieński), Войцех Дембінський (Wojciech Dęmbiński)). У 1927 р. разом із родиною переїхав з Італії до Львова і його батько Ян Богуміл Розен – він проживав тут на вул. Зем'ялковській, 8 (тепер – вул. О. Новаківського). Яна Генрика Розена свого часу у Львові портретували живописець Анна Гарлянд-Зайончковська (Anna Harland-Zajączkowska), фотограф Рудольф Губер, учень Розена у Політехніці Станіслав Баран тощо.