Роман Льоншан де Бер'є
1883-1941
ID:
167
правник-цивіліст, член Кодифікаційної комісії ІІ Речі Посполитої, ректор університету ім. Яна Казимира у Львові.
Роман Льоншан де Бер'є (Roman Longchamps de Berier) (народився 9 серпня 1883 у Львові – трагічно загинув 4 липня 1941 р. на Вулецьких пагорбах у Львові) – правник-цивіліст, член Кодифікаційної комісії ІІ Речі Посполитої, ректор університету ім. Яна Казимира у Львові
Походив з відомого львівського роду французького походження (гугенотів), що переселилися до Галичини та Львова у першій половині XVIIІ ст. (1730). Початкову та гімназійну освіту майбутній правник здобув у рідному місті. Після закінчення гімназії 1901 р. вступив на юридичний факультет (Prawa i Umiejętności Politycznych) Львівського університету. Праву він присвятив усе подальше життя. Під час навчання мав можливість працювати та навчатися у визнаних фахівців правників. Невдовзі після закінчення навчання в університеті у 1906 р. молодий перспективний юрист отримав звання доктора права і того ж року його взяли на роботу у Податковій Прокураторії (Prokuratorii Skarbu) (дирекції держказначейства) у Львові.
Паралельно з роботою в дирекції Роман Льоншан де Бер'є продовжував будувати академічну кар'єру. У 1907-1908 рр. стажувався в Берліні працюючи на семінарах професорів Теодора Кіппа (Theodor Kipp) (1862-1931) та Йозефа Колера (Joseph Kohler) (1849-1919).
У 1916 р. він під керівництвом проф. Ернеста Тілля (Ernest Till) (1846-1926) габілітувався у Львівському університеті (тема роботи: "Rękojma z powodu wad i braków a obowiązek świadczenia"). У 1920 р. став професором надзвичайним, а через два роки – професором звичайним цивільного права на юридичному факультеті університету ім. Яна Казимира. Багаторазово обирався на різні керівні посади в університеті: декана (1923-24, 1929-1930, 1931-1932), проректора (1934-35, 1937-1938), а в червні 1939 р. – ректора.
Однак на даній посаді йому довелося пропрацювати неповних три місяці – 1.09-18.11. – коли його було усунуто на його місце став призначений з Києва Михайло Марченко (1902-1983).
Паралельно з роботою в університеті протягом майже двадцяти років викладав цивільне право в Католицькому університеті у Любліні (1920-1939).
Наукова діяльність
Роман Льоншан де Бер'є належить до плеяди найвизначніших польських правників-цивілістів. Протягом тривалої (майже 35 років) наукової діяльності займався цілою низкою проблем цивільного права – насамперед питаннями підставових понять у цивілістиці, їх трактування, ґенези та місця у правничих системах. У цьому плані слід виокремити монографію "Studia nad istotą osoby prawniczej" (Lwów, 1911), в котрій він виклав ґрунтовний аналіз суті поняття юридичної особи, її генези, специфіки функціонування у правничих системах та основних теоретичних підходів до її розуміння.
Однак найбільш відомим є доробок професора у галузі зобов’язального права. Починаючи з 1922 р. Роман Льоншан де Бер'є тривалий час працював у Кодифікаційній комісії ІІ Речі Посполитої у складі групи львівських юристів (Підкомісії з питань зобов'язального права), що займалась виробленням проекту загальної, а пізніше й особливої, частини кодексу зобов’язального права. Після смерті у 1926 р. проф. Ернеста Тілля – керівника групи та довголітнього наставника проф. Романа Льоншана де Бер'є він став головним референтом даного проекту. Під його керівництвом у 1933 р. Кодекс зобов’язального права в основному було завершено.
Пізніше професор продовжив розробку та поглиблення положень Кодексу й у 1939 р. опублікував "Uzasadnienia projektu kodeksu zobowiązań z uwzględnieniem ostatecznego tekstu projektu".
У той же час завершив свою найбільш значну працю, котра увібрала результати багаторічних досліджень професора у галузі зобов’язального права – монографію "Zobowiązania", котра не втратила актуальності і до сьогодні.
Був активним учасником цілої низки наукових товариств та організацій: Львівського Правничого товариства (Lwowskim Towarzystwie Prawniczym) (у 1938 р. обраний головою), Польської Академії Наук (PAU) (член-кор. – з 1931 р.), Наукового товариства у Львові (Towarzystwa Naukowego we Lwowie) (дійсний член з 1933 р.), з 1936 р. працював у складі Компетенційного трибуналу (Trybunału Kompetencyjnego). Брав участь в багатьох правничих з’їздах та конференціях у Польщі та Європі.
Окрім того був багаторічним редактором львівського часопису "Przegląd Prawa i Administracji". Протягом тривалої викладацької практики виховав ціле гроно визначних правників-цивілістів.
Друга світова війна
Початок фактичної праці проф. Льоншана де Бер'є на посаді ректора Львівського університету співпав з початком війни. Як ректор Університету Яна Казимира у вересні 1939 р. він очолив Громадянський комітет оборони Львова (Komitet Obywatelski Obrony Lwowa). А після приходу радянської влади та переформатування університету був змушений скласти свої повноваження 18 жовтня 1939 р.
У січні 1940 р. його, як і більшість польських професорів та викладачів правничого факультету було звільнено з роботи в університеті. Однак, після зміни вектору радянської політики щодо поляків у середині 1940 р., восени того ж року поновився на посаді професора. З того часу викладав цивільне право, фокусуючись на певних аспектах радянського зобов’язального права.
З початком німецько-радянської війни професора внесли до проскрипційних списків польської інтелігенції міста і ввечері 3 липня, невдовзі після вступу німецьких військ до Львова заарештовано членами групи спеціального призначення Поліції Безпеки "Лємберг".
За свідченнями дружини професора, німці поводилися брутально – "вирвали професорові з рук портсигар, не дозволили взяти плащ, кричали, що не будуть їм потрібні, не дозволили дружині та матері ні попрощатися, ні провести своїх близьких до брами". Окрім Романа Льоншана де Бер'є заарештували і трьох з чотирьох його синів: Броніслава (1916-1941), Зиґмунта (1918-1941), Казімєжа (1920-1941). Лише 16-річному синові Янові вдалося пережити війну.
Походив з відомого львівського роду французького походження (гугенотів), що переселилися до Галичини та Львова у першій половині XVIIІ ст. (1730). Початкову та гімназійну освіту майбутній правник здобув у рідному місті. Після закінчення гімназії 1901 р. вступив на юридичний факультет (Prawa i Umiejętności Politycznych) Львівського університету. Праву він присвятив усе подальше життя. Під час навчання мав можливість працювати та навчатися у визнаних фахівців правників. Невдовзі після закінчення навчання в університеті у 1906 р. молодий перспективний юрист отримав звання доктора права і того ж року його взяли на роботу у Податковій Прокураторії (Prokuratorii Skarbu) (дирекції держказначейства) у Львові.
Паралельно з роботою в дирекції Роман Льоншан де Бер'є продовжував будувати академічну кар'єру. У 1907-1908 рр. стажувався в Берліні працюючи на семінарах професорів Теодора Кіппа (Theodor Kipp) (1862-1931) та Йозефа Колера (Joseph Kohler) (1849-1919).
У 1916 р. він під керівництвом проф. Ернеста Тілля (Ernest Till) (1846-1926) габілітувався у Львівському університеті (тема роботи: "Rękojma z powodu wad i braków a obowiązek świadczenia"). У 1920 р. став професором надзвичайним, а через два роки – професором звичайним цивільного права на юридичному факультеті університету ім. Яна Казимира. Багаторазово обирався на різні керівні посади в університеті: декана (1923-24, 1929-1930, 1931-1932), проректора (1934-35, 1937-1938), а в червні 1939 р. – ректора.
Однак на даній посаді йому довелося пропрацювати неповних три місяці – 1.09-18.11. – коли його було усунуто на його місце став призначений з Києва Михайло Марченко (1902-1983).
Паралельно з роботою в університеті протягом майже двадцяти років викладав цивільне право в Католицькому університеті у Любліні (1920-1939).
Наукова діяльність
Роман Льоншан де Бер'є належить до плеяди найвизначніших польських правників-цивілістів. Протягом тривалої (майже 35 років) наукової діяльності займався цілою низкою проблем цивільного права – насамперед питаннями підставових понять у цивілістиці, їх трактування, ґенези та місця у правничих системах. У цьому плані слід виокремити монографію "Studia nad istotą osoby prawniczej" (Lwów, 1911), в котрій він виклав ґрунтовний аналіз суті поняття юридичної особи, її генези, специфіки функціонування у правничих системах та основних теоретичних підходів до її розуміння.
Однак найбільш відомим є доробок професора у галузі зобов’язального права. Починаючи з 1922 р. Роман Льоншан де Бер'є тривалий час працював у Кодифікаційній комісії ІІ Речі Посполитої у складі групи львівських юристів (Підкомісії з питань зобов'язального права), що займалась виробленням проекту загальної, а пізніше й особливої, частини кодексу зобов’язального права. Після смерті у 1926 р. проф. Ернеста Тілля – керівника групи та довголітнього наставника проф. Романа Льоншана де Бер'є він став головним референтом даного проекту. Під його керівництвом у 1933 р. Кодекс зобов’язального права в основному було завершено.
Пізніше професор продовжив розробку та поглиблення положень Кодексу й у 1939 р. опублікував "Uzasadnienia projektu kodeksu zobowiązań z uwzględnieniem ostatecznego tekstu projektu".
У той же час завершив свою найбільш значну працю, котра увібрала результати багаторічних досліджень професора у галузі зобов’язального права – монографію "Zobowiązania", котра не втратила актуальності і до сьогодні.
Був активним учасником цілої низки наукових товариств та організацій: Львівського Правничого товариства (Lwowskim Towarzystwie Prawniczym) (у 1938 р. обраний головою), Польської Академії Наук (PAU) (член-кор. – з 1931 р.), Наукового товариства у Львові (Towarzystwa Naukowego we Lwowie) (дійсний член з 1933 р.), з 1936 р. працював у складі Компетенційного трибуналу (Trybunału Kompetencyjnego). Брав участь в багатьох правничих з’їздах та конференціях у Польщі та Європі.
Окрім того був багаторічним редактором львівського часопису "Przegląd Prawa i Administracji". Протягом тривалої викладацької практики виховав ціле гроно визначних правників-цивілістів.
Друга світова війна
Початок фактичної праці проф. Льоншана де Бер'є на посаді ректора Львівського університету співпав з початком війни. Як ректор Університету Яна Казимира у вересні 1939 р. він очолив Громадянський комітет оборони Львова (Komitet Obywatelski Obrony Lwowa). А після приходу радянської влади та переформатування університету був змушений скласти свої повноваження 18 жовтня 1939 р.
У січні 1940 р. його, як і більшість польських професорів та викладачів правничого факультету було звільнено з роботи в університеті. Однак, після зміни вектору радянської політики щодо поляків у середині 1940 р., восени того ж року поновився на посаді професора. З того часу викладав цивільне право, фокусуючись на певних аспектах радянського зобов’язального права.
З початком німецько-радянської війни професора внесли до проскрипційних списків польської інтелігенції міста і ввечері 3 липня, невдовзі після вступу німецьких військ до Львова заарештовано членами групи спеціального призначення Поліції Безпеки "Лємберг".
За свідченнями дружини професора, німці поводилися брутально – "вирвали професорові з рук портсигар, не дозволили взяти плащ, кричали, що не будуть їм потрібні, не дозволили дружині та матері ні попрощатися, ні провести своїх близьких до брами". Окрім Романа Льоншана де Бер'є заарештували і трьох з чотирьох його синів: Броніслава (1916-1941), Зиґмунта (1918-1941), Казімєжа (1920-1941). Лише 16-річному синові Янові вдалося пережити війну.
Льоншана де Бер'є разом з трьома синами було розстріляно на Вулецьких пагорбах у Львові.
Пов'язані історії
Пов'язані місця
Опис
Місце розстрілу польських вчених
На світанку 4 липня 1941 р. арештованих польських професорів було розстріляно на Вулецьких пагорбах.
Праці та проекти
Наукові публікації:
- Longchamps de Berier R. Prawo cywilne: (prawo spadkowe) nakładem Sekcji Skryptowej przy Stowarzyszeniu "Bratnia Pomoc" Kat. Uniw. Lubelskiego. Lublin, 1931. 109 s.
- Longchamps de Berier R. Studia nad istotą osoby prawniczej. Lwów, 1911. 268 s.
- Till E., Longchamps de Berier R. Polskie prawo zobowiązań: (część szczegółowa): projekt wstępny z motywami Komisja Kodyfikacyjna Rzpltej Polskiej. Lwów, 1928. 278 s.
- Longchamps de Berier R. Wstęp do nauki prawa cywilnego, ze szczególnem uwzględnieniem kodeksów, obwiązujących w b. Królestwie kongresowem, w Małopolsce i w. ks. Poznánskiem: Nakładem Uniwersytetu Lubelskiego. Lublin, 1922. 320 s.
- Longchamps de Berier R. Zobowiązania / oprac. J. Górski. Księgarnia Akademicka. Poznań, 1948. 660 s.
- Longchamps de Berier R. Rękojmia z powodu wad i braków a obowiązek świadczenia: studyum z austryackiego prawa cywilnego b nakł. Towarzystwa dla Popierania Nauki Polskiej z Funduszu Bolesława Orzechowicza. Lwów, 1916. 79 s. (Archiwum Naukowe T. 8)
- Longchamps de Berier R. Formatîon et înexécutîon des contrast en géneral: rapport général Librairie du Recueil Sirey (Société Anonyme), 1935. 29 p.
- Longchamps de Berier R. Le probleme de l’unification internationale du droit des obligations. 1929. 15 p.
- Longchamps de Berier R. Le Nouveau code polonais des obligations... R. Pichon et R. Durand-Auzias, 1935. 20 p.
- Longchamps de Berier R. Terminologja (zarazem indeksy rzeczowe) [do projektu części ogólnej i szczegółowej polskiego prawa o zobowiązaniach] Wydawnictwo urzędowe Komisji Kodyfikacyjnej, 1928. 46 s.
- Longchamps de Berier R., Polska Komisja Kodyfikacyjna. Podkomisja Prawa o Zobowiązaniach. Uzasadnienie projektu kodeksu zobowiązań z uwzględnieniem ostatecznego tekstu kodeksu: Art. 370-440. Z. 8 Wydawnictwo urzędowe Komisji Kodyfikacyjnej, 1939. 76 s.
- Longchamps de Berier R. Projekt francusko-włoski o zobowiązaniach z r. 1927-1929. 54 s.
- Till E., Longchamps de Berier R. Projekty części ogólnej i szczegółowej polskiego prawa o zobowiązaniach. Wydawnictwo urzędowe Komisji Kodyfikacyjnej, 1928. 23 s. (Komisja Kodyfikacyjna Rzeczypospolitej Polskiej: Podsekcja 3 Prawa Cywilnego. T.1.)
- Longchamps de Berier R. Ernest Till jako cywilista nakł. autora, 1926. 35 s.
