Станіслав Прогульський

Лікар-педіатр, педагог, професор кафедри педіатрії медичного факультету Львівського університету ім. Яна Казимира (1938-1939), Медичного інституту (1939–1941).

Станіслав Міхал  Прогульський (Stanisław Michał Progulski) народився 17 вересня 1874 р. у м. Новий Сонч, Польща; трагічно загинув 4 липня 1941 р. на Вулецьких пагорбах у Львові. Лікар-педіатр, педагог, професор кафедри педіатрії медичного факультету Львівського університету ім. Яна Казимира (1938–1941).

Народився у сім’ї торгівця з Нового Сончу. Через часті переїзди батька базову освіту здобував у різних гімназіях Підволочиська, Нового Сончу та Кракова. У 1902 р. Прогульський  закінчив медичний факультет Львівського університету та продовжив навчання за спеціальністю педіатрія в Берліні та Відні (протягом 1902–1904 рр.). Після нетривалої праці в Педіатричній клініці у Кракові під керівництвом проф. Мацея Якубовського (Maciej Leon Jakubowski) (1837–1915) переїхав до Львова на запрошення його учня — Яна Рачинського (Jan Rudolf Raczyński) (1865–1918), який у 1905 р. створив у рамках медичного факультету Львівського університету першу на теренах Галичини кафедру педіатрії. Тут він працював  як асистент до початку Першої світової війни. 

Брав активну участь у бойових діях під час війни спочатку в австро-угорській армії, а пізніше у лавах польського війська у боях за Львів проти УГА. Через проблеми зі здоров’ям у ранзі капітана покинув лави збройних сил і повернувся до праці в університеті, де після смерті свого наставника Яна Рачинського у 1918 р. продовжив працю на кафедрі педіатрії під керівництвом нового завідувача — прибулого з Відня проф. Францішека Ґроєра (Franciszeka Groёra). У 1922 р. габілітувався і почав працювати на посаді ад’юнкта, а з 1938 р. — професора.

Наукова діяльність

До основних напрямків його наукових пошуків належали питання етіопатогенезу, клініки та лікування апендициту, туберкульозу, менінгоенцефаліту та поліомієліту в дітей. Активно займався проблемами лікування вродженого сифілісу в дітей і домігся створення першої в Польщі спеціальної амбулаторії для таких пацієнтів при Педіатричній клініці Університету ім. Яна Казимира. Чільне місце в лікарській практиці Прогульського займало лікування немовлят. У своїх працях він наголошував на важливості гігієни у процесі зменшення смертності серед новонароджених, пропагував широке впровадження щеплення дітей проти віспи, а також винайшов  оригінальну модель інкубатора для недоношених дітей, яку можна було використовувати в домашніх умовах.

Також Прогульський брав активну участь у громадських організаціях, керував львівськими відділами Польського Лікарського Товариства та Польського педіатричного товариства.

Окрім роботи, справжньою пристрастю Станіслава Прогульського була фотографія, якою він займався на професійному рівні (так, за низку фоторобіт отримав срібну медаль на Міжнародній фотовиставці в Антверпені). Темами його фотографій були переважно діти, пам’ятки архітектури та краєвиди Львова. 

Друга світова війна

З початком Другої світової війни та приходом радянської влади проф. Прогульський залишився працювати на кафедрі переформатованого Медичного інституту. Незважаючи на невтручання професора в суспільні та політичні справи, його було внесено до проскрипційних списків польської інтелігенції Львова. У ніч з 3 на 4 липня 1941 р. членами групи спеціального призначення Поліції Безпеки "Лемберг" Прогульського разом із сином Анджеєм арештовано.

Уранці 4 липня близько 4 години ранку проф. Станіслава Прогульського разом з 26-річним сином Анджеєм розстріляли на Вулецьких пагорбах.