Станіслав Пілят

хімік, завідувач кафедри технології нафти та природнього газу Львівської Політехніки.

Станіслав Пілят (Stanisław Pilat) (народився 25 січня 1881 р. у Львові – трагічно загинув 4 липня 1941 р. на Вулецьких пагорбах у Львові) – хімік, завідувач кафедри технології нафти та природного газу Львівської Політехніки

Походив з багатої та інтелігентної родини. Так, майбутнього професора назвали на честь дідуся – письменника і педагога Станіслава Пілята (Stanisław Pilat) (1802-1866) , а його батько – Тадеуш Пілят (Tadeusz Pilat) (1844-1923) був професором адміністративного права Львівського університету, багаторазовим деканом юридичного факультету, ректором університету.

Базову освіту здобував у Львівській гімназії ім. Франца Йосифа (суч. 19-ий навч. корпус НУ "Львівська Політехніка" по вул. Кн. Романа 1-3). Після її закінчення у 1899 р. поступив до Львівської Політехніки. Свої студії молодий талановитий хімік продовжив в університетах Шарлоттенбурга (Берлін), Вюрцбурга та Ляйпціга. В останньому у 1904 р. Станіславом Пілятом було отримано докторський ступінь (тема роботи: "Über Intramolekulare Veränderungen bei der Cyanursäure und ihren Salzen").

Після закінчення навчання молодого фахівця з органічної хімії активно залучають до нафтової промисловості у Галичині та інших регіонах імперії, що в той час переживала період бурхливого розвитку. З 1904 р. він працює на експериментальній станції "Галицького магазинерного товариства для нафтових продуктів" (Galicyjskim Towarzystwie Magazynowym) у Бориславі, пізніше на нафто-рафінувальних та нафтопереробних заводах фірм "Давід Фанто і К" в м. Пардубіце у Чехії (1905-1906), "В. Сталярскі і К" у м. Кросно (1906-1908) та "Вега" в Румунії (1908-1909). Також протягом року завідував відділом машинних олив на нафтопереробному заводі "Вега" ("Vega") в Плоєшті в Румунії, де застосовував передові технології перегонки та очищення нафти-сирцю. Зокрема під його керівництвом та діяльної участі було запущено першу в світі високовакуумну установку для перегонки нафти.

У 1909 р. повертається до Галичини, де бере участь у будівництві та отримує посаду головного інженера Державної фабрики мінеральних олив ("Polmin") у Дрогобичі.
З проголошенням незалежності Польщі Станіслав Пілят активно працює у сфері впорядкування та розвитку нафтопереробної галузі. Спочатку як керівник відділу ліквідаційної комісії та інспектор нафтопереробних заводів. Згодом у 1919 р. як технічний радник заводів Галицького карпатського нафтового товариства, а після їх об’єднання з Акціонерним товариством "Демброва" ("Dąbrowa") – технічним директором новоствореного нафтового концерну.

Без відриву від праці в концерні Станіслав Пілят у 1922 р. розпочав викладання технології переробки нафти і газу на хімічному факультеті у розширеній Львівській Політехніці. Вже через два роки (1924) стає професором та завідувачем новоствореної кафедри технології нафти і земного газу.

Паралельно з викладанням в університеті Пілят певний час не пориває зв’язки з виробничим сектором – у 1926-1928 рр. професор Станіслав Пілят керував державним заводом "Польмін" у Дрогобичі, а також заснував і очолив Синдикат нафтопереробної промисловості "Полнафт" ("Polnaft").

З 1929 р. повністю присвятив себе науково-педагогічній діяльності в Львівській політехніці, але не поривав повністю зв’язків з виробництвом залишаючись радником та науковим куратором.
 
Наукова праця

У своїй науковій діяльності на посаді керівника кафедри Станіслав Пілят розвивав напрям досліджень, започаткований у Львівській політехніці Романом Залозецьким (Roman Załoziecki) (1861-1918). А саме дослідження складу, можливостей використання та утилізації одного з основних відходів нафтоперегонного процесу – т. зв. кислих гудронів.

Разом з іншими співробітниками кафедри, передусім, Ярославом Середою (Jaroslaw Sereda) (1900-1983) професор Пілят досліджував методи отримання із сульфокислот кислих гудронів поверхнево-активних речовин, флотореагентів та емульгаторів, на котрі протягом 30-х рр. отримав низку патентів.

Іншим напрямком його діяльності було вивчення складу нафт, нафтових фракцій та їх фізико-хімічних властивостей, процесів окиснення нафтових вуглеводнів, одержання на основі нафти карбонових і сульфокислот. Ціла низка праць професора присвячені окремим питанням у сфері хімії нафти: хімічній та кристалічній будові парафінів, дослідженню нафтенових кислот, зв’язків вуглецю у нафті-сирці, синтезу жирних кислот з парафіну, методиці вироблення термічної сажі з природного газу.

Протягом останніх років свого життя професор разом зі своєю дружиною, асистенткою очолюваної ним кафедри, Евою Нейман (Ewa Neyman; Neyman-Pilat; Pilatowa) (1909-1945) працював над синтезом окремих еталонних ненасичених вуглеводнів для мастил з метою підтвердження зв’язку між їх хімічною будовою та фізичними властивостями.

Загалом Станіслав Пілят є автором понад 50 наукових праць і 18 патентів, двох монографій. Він брав активну участь у вітчизняних та зарубіжних нафтових конгресах і конференціях, був членом багатьох міжнародних наукових товариств, підготував плеяду відомих фахівців нафтопереробної та нафтохімічної галузі. Розроблені ним методи переробки нафти-сирцю (зокрема холодного фракціонування нафтової суміші) та виготовлення термічної сажі з природного газу було успішно реалізовано у нафтоносних регіонах Польщі, Румунії, Мексики та США.

Друга світова війна

З вибухом Другої світової війни та початком швидкоплинної німецької військової кампанії у вересні 1939 р. Станіслав Пілят отримав запрошення на виїзд до Плоєшті (Румунія), однак відмовився. Вдруге професор разом з дружиною збиралися виїжджати зі Львова у травні 1940  р. і навіть зареєструвалися на виїзд до Варшави, однак в останній момент знову відмовились.

Під час радянського панування продовжив наукову діяльність у співпраці з АН УРСР. У вересні 1940 р. разом з групою професорів львівських вищих навчальних закладів на чолі з проф. Казімєжом Бартлем (Kazimierz Bartel) (1882-1941) у ході тривалого візиту на запрошення Всесоюзного комітету у справах вищої освіти відвідав Москву . У середині грудня того ж року, в ході виборів до місцевих рад трудящих депутатів його, разом з низкою інших науковців міста, було обрано до міської ради трудящих Львова.

Дана діяльність стала формальним приводом для внесення його до списків "радянських колаборантів". У ніч на 4 липня 1941 р. його було заарештовано функціонерами гестапо. А після короткого допиту розстріляно на світанку 4 липня на Вулецьких пагорбах разом з групою львівської інтелігенції .