Зиґмунт Ґорґолевський

Зиґмунт Ґорґолевський (Zygmunt Gorgolewski) (14.02.1845 р., Солець, Польща – 6.07.1903 р., Львів) – архітектор, будівничий, автор численних споруд у Німеччині та Польщі, а також Великого міського театру (тепер – театр Опери та балету ім. С. Крушельницької) у Львові.

Народився у містечку, розташованому між Познанню та Бидгощем, у тій частині Польщі, що на той час входила до складу Пруссії. Після закінчення реальної гімназії у Познані, в 1866 р., вступив до Королівської будівельної академії у Берліні, яку закінчив у 1871 р., отримавши диплом архітектора та інженера-будівничого.

В 1874–1881 рр. викладав у тій самій академії, будучи асистентом кафедри архітектурного проектування. Одночасно працював будівничим у столиці Німеччини, а з 1877 р. – службовцем різних державних установ. 1880 р. його було призначено архітектором придворної будівельної управи цісаря Вільгельма І. Працюючи на цій посаді, він брав активну участь у найпрестижніших архітектурних конкурсах Німеччини того часу.

В 1891 р. Ґорґолевський переїхав до Гільдесгайму. А в 1893 р. залишив державну службу у Німеччині у зв'язку із запрошенням австрійського Галицького намісництва зайняти посаду директора Художньо-промислової школи (пізніше – Державної промислової школи) у Львові. Маючи вже на той час великий будівельний досвід та практику академічного викладання, Ґорґолевський добре розумів і проблеми сучасної йому професійної школи, і завдання, що стояли перед мистецтвом будівництва його доби. На новій посаді Ґорґолевський енергійно взявся за реформування школи, яка завдяки його діяльності поступово стала визначним осередком у підготовці висококваліфікованих спеціалістів у Галичині. Педагогічний колектив у школі за його керівництва складався із провідних архітекторів, скульпторів, художників з академічною освітою, які створили ядро викладацького складу цього навчального закладу і виховали велику кількість майстрів, що увійшли в історію галицького мистецтва.

Впродовж свого життя Зиґмунт Ґорґолевський займався проектуванням, будівництвом та перебудовою різних споруд, а також реставрацією старих архітектурних пам'яток. Його творча діяльність як архітектора-будівельника відноситься до доби історизму. Суть мистецтва цієї доби полягала у переосмисленні та сучасному використанні здобутків європейської культури попередніх століть – в архітектурі це орієнтація на провідні європейські стилі минулих мистецьких епох. У творчості Ґорґолевського показовим у цьому сенсі є Великий міський театр у Львові, що був споруджений на основі використання елементів архітектурних стилів ренесансу та бароко.

Крім керівництва Львівською державною промисловою школою, Зиґмунт Ґорґолевський проводив велику кураторську та дорадчу роботу. Навчальні звіти Школи дають нам інформацію про професійну та громадську завантаженість цієї людини. Він був “цісарсько-королівським радником уряду, кавалером ордену Залізної корони ІІІ ступеню, королівським радником з будівництва, членом Мистецької ради при Міністерстві вірувань та освіти, цісарсько-королівським реставратором при Центральній комісії вивчення та збереження творів мистецтва, історичних пам'яток, членом ІІІ секції цісарсько-королівської Крайової шкільної ради, постійним членом Колегії знавців образотворчого мистецтва у Кракові, членом Крайової комісії у галузі промислової діяльності, членом Наглядової ради Міського промислового музею, членом Шкільного відділу столиці Королівства м. Львова та Кураторії Міської промислової школи, членом правління Товариства образотворчих мистецтв у Львові, а також заступником члена екзаменаційної комісії для осіб, що займаються клопотанням про отримання концесії на будівництво, членом-кореспондентом Товариства прихильників наук м. Познань” (Sprawozdanie, 1902/03, 8).

У Львові Зиґмунт Ґорґолевський жив у будинку №37 на нинішній вул. Дорошенка (раніше вул. Сикстуська).