Антоніна Денисюк
Народилася 1963 року у Львові. У 1983 Антоніна Денисюк вступила у Львівську академію мистецтв на факультет інтер'єру та обладнання. Її викладачами були відомий львівський викладач, куратор та артмен Юрій Соколов, архітектор Мирон Вендзилович, Богдан Курліщук, Ігор Набітович та інші. Всі вони, попри архітектурну складову, створювали атмосферу творчості та акцент розвиток фантазії та уяви. Вона згадує:
"У нас був особливий курс, особливий випуск, вступили в 1983 і вийшли в 1988. Стагнація радянського простору на початку вісімдесятих була зрозумілою всім. Лєніна вже продукували без ентузіазму, смерть трьох генсеків додавала життєвої іронії. Відторгнення реальності, розбудова повітряних замків". ""
"Наша кафедра проектування інтер'єру була ніби відокремленою, там панував інший дух. Якщо в тих, хто вчився на прикладних факультетах, все-таки виходив безумовний продукт — одяг, гобелени, кераміка, скло, то в нас усе перетворювалося хоч-не-хоч на казки Андерсена. "А уявіть собі", "а можна було б" — зазвичай це формувало для нас гасла навчання. Була постійна необхідність підключати уяву, створюючи те, чого немає і бути не може" (Денисюк, "Пам'яті Юрія Соколова…").
Активне творче життя художниці розпочалося на початку 1990-х років. Вже у 1991 році Денисюк виступила на першій Бієнале Сучасного мистецтва "Імпреза", що проходила у Івано-Франківську. Як молода художниця, Антоніна була залучена у проведення відомих пан-культурних проектів у Львові, зокрема працювала на фестивалі контр-культури "Вивих" (1992). У 1994 Юрій Соколов запросив мисткиню у ролі учасниці на виставку "У пошуках спокуси" що відбувалася у галереї "Децима" (Музей меблів на площі Ринок 10). "Соколов був неодмінним свідком моїх персональних виставок у Львові та усієї низки мистецьких симпозіумів De Novo, де я була кураторкою" (Денисюк, "Пам'яті Юрія Соколова…").
В цей же період Денисюк почала творити серії рисунків на папері "Безперервний Ряд" (1991-1998), які виконувала тушшю, пером та рейсфедером. Деякі роботи з цієї колекції знаходяться у колекції музею Альбертіна у Відні. За словами художниці "…роботи почали розходитися як гарячі пиріжки", і її запросили до участі у виставці "Через Межі і Кордони" в Ґмундені (Австрія). Серед її перших виставок були творчі проекти у Австрії: Grenzgänger та Augenblick, створені за підтримки мецената Клауса Гіппа (Claus Hipp). У його приватній колекції перебувають деякі із цих робіт й надалі. Також вона мала виставки у Академії образотворчих мистецтв. Деякі з її творів потрапили до колекцій музею Сучасного Мистецтва Lentos у Лінці та інших. Таким чином вона отримала змогу вийти на міжнародний арт-ринок. У 1990-х Антоніна Денисюк організувала кілька Міжнародних мистецьких симпозіумів DE NOVO (Горішній, "'Де Ново' по чорному", Поступ).
Денисюк брала участь у більш ніж 100 мистецьких проектах, також провела 18 персональних виставок. За період активної творчості Антоніна Денисюк стала однією з провідних художниць свого покоління. Сьогодні (2019) художниця має студію в Берліні, де живе та працює, хоча також усвідомлює себе львівською художницею. Її арт-дилеркою є її дочка, Ганна Гуменюк.
"Її роботи ставлять під сумнів нашу свідомість та переконання про кордони, що розділяють бажання і страх, життя і смерть, розум і віру, любов та ненависть, проте дають проблиск надії на те, що все буде добре" (Троцюк, "Колаборація митець та арт-дилер").
Творчість Антоніни Денисюк відзначена Міжнародними призами та стипендіями Фундації Краснера Поллока (США), Культур-Контакту (Австрія), Гауде Полонія (Польща, Міністерство культури), Австрійського бюро кооперації, Ерцдіоцезії (Австрія), Вілли Деціус (Польща), Інституту імені Адама Міцкевича (Польща) та інших. У 2011 році здобула Спеціальну нагороду імені Лоренцо Медічі на VIII Флорентійському бієнале сучасного мистецтва. Брала участь в Арт Генуї 2012 та Салоні сучасного мистецтва Арт Монако 2012, Салон Гемлюк 2013 під патронатом принца Альберта II, Hidden Treasure London 2014 та багатьох інших.
Пов'язані місця
Вул. Снопківська, 47 – Львівський коледж декоративного та ужиткового мистецтва
Денисюк навчалася у Інституті прикладного і декоративного мистецтва у 1983-1988
Детальніше про місцеПл. Ринок, 10 – колишній палац Любомирських
У Музеї меблів (2 поверх) у 1990-х діяла галерея "Децима"
Детальніше про місцеПросп. Свободи, 28 – Oперний театр
Тут відбулася опера "Крайслер імперіал" для якої Денисюк розробляла дизайн костюмів (1992)
Детальніше про місцеПл. Митна, 2 – колишній костел монастиря Кларисок
Тут виставлялися роботи Денисюк на групових виставках
Детальніше про місцеБудинок Спілки художників (не існує)
Тут діяв виставковий зал Спілки художників. Тут виставлялися роботи Денисюк
Галерея "Єфремова, 26"
Покинута вілла (не існує) діяла у 2013-2014 як галерея, тут виставлялися роботи Денисюк
Клуб-кафе "Лялька"
Праці та проекти
1991-1998 — серія рисунків "Бесконечний ряд"
із серії Watercolor abstract:
1995 — Floating Brevity
1995 — Interrupted Brevity
1996 — Cici
1996 — Violet Chariot
1998 — World Atlas
2000 — Blue
2001 — American Carpet
2004 — He and She
2015 — Vinyl
із серії Drawing Matrix/ Infinity:
1993 — H-Space 1
1993 — Next Frame
2008 — Vorsicht Bemahlt
2008 — Red Sea
2014 — Pulse of the City
2018 — H-Space
2018 — Displacement
із серії Drawings Gold/Black:
1995 — Divina Proportione
1995 — Mirrors
2005 — Slovo
2014 — Leben
2014 — Life
із серії Limited Edition Prints:
2015 — Thousand of Talks, Infinity Series (black /silver)
2015 — Thousand of Talks, Infinity Series (white /silver)
2015 — Thousand of Talks, Infinity Series (black /gold)
2015 — Thousand of Talks, Infinity Series (black /gold/silver)
із серії Born In The Ocean. Grey (alabaster paintings):
2016 — Grey 1
2016 — Grey 2
2016 — Grey 3
2016 — Grey 4
2016 — Grey 5
із серії Born In The Ocean. (alabaster paintings):
2016 — Blue Stripe
2016 — Weather Is Unstable Vol. 0/1
2017 — Acting of the Industrial Reality
2017 — Invasion of the Simplicity / Vol. Black
2017 — Invasion of the Simplicity / Vol. Red
із серії Born In The Ocean (glass structure paintings):
2017 — Blue Influence
2017 — Gold Influence
2017 — Red Influence
2018 — Gold Green Influence
із серії Born In The Ocean. Nautilus (glass structure paintings):
2017 — Star
2018 — Purple Influence Vol.1
2018 — Blue Influence
2018 — Green
2019 — Purple Influence Vol.2
2019 — Gold Influence
із серії Life as Air (feather objects):
2018 — Lifelike Air / White Influence 1
2018 — Lifelike Air / White Influence 2
2018 — Lifelike Air / White Influence 3
2019 — Frame / Life as Air
2019 — The Mushrooms Follow / Life as Air
2019 — Ash of the Day / Life as Air
2019 — You Are Too Much Pink – More Black Please! / Life as Air
2019 — Too Many of You!!! / Life as Air
2019 — Water Lilies in Fur Monet See / Life as Air
2019 — Soft Wall of the Monet Rouen Cathedral / Life as Air
2019 — What it is? / Life as Air
Книжкова графіка:
- Ігор Калинець, П'ять Казок, (Львів, Видавництво "Просвіта", 1994)
- Богдан Чепурко, Марія Чумарна, Абетка, (Львів: Видавництво "Просвіта", 1997)
- Каталог Міжнародного Мистецького Симпозіуму De Novo, Часпростір матеріал, 1998
- Каталог Міжнародного Мистецького Симпозіуму De Novo, Індустріальна реальність, 1999
- 24 Години. Україна, Каталог Проекту, Центр Сучасного Мистецтва, Уяздовський замок, Варшава, 2007
- Janineum, Jubiläumsschrift 1957-2007, (Wien, Janineum: 2008)
Концепції, проекти, постановки:
1992 — фестиваль "ВИВИХ": "Крайслер Імперіал" Львівський державний театр Опери та Балету, опера Бу-Ба-Бу, (авторка 200 костюмів)
1992 — фестиваль "ВИВИХ", авторка 2 плакатів
1993 — Свобода Вибору, сценографія, (Київ-Донецьк)
1994 — Вірую (сценографія та костюми), Львівський Національний Театр Опери та Балету
1995 — Концептуальний проект "Дзвінкий Вітер" з співачкою Русланою, Львів
1996 — Вісла 50 на Фестивалі української культури у Перемишлі
Групові виставки:
1981 — Виставка графіки, виставковий зал Львівського відділення Української спілки художників (площа Міцкевича 9, приміщення не існує)
1988 — Молодіжна Виставка, виставковий зал Львівської картинної галереї (площа Митна, 2)
1991 — Бієнале Сучасного мистецтва "Імпреза" (Івано-Франківськ)
1993 — Культурна сцена Львова, Фрайбурзький Університет
1993 — Пошук примхливих зваб, Галерея "Децима" (Львів)
1991-1994 — Організація та представлення виставок мистецького об'єднання "Скіфська Баба" (Херсон) у Львівській галереї мистецтв
1994 — У пошуку спокуси, Галерея "Децима"
1994 — Через Межі та Кордони, Hipp-Halle, (Гмунден, Австрія)
1997 — виставка у Культурному Центрі Монастиря Мінориток, (Грац, Австрія)
1999 — Діалог, BWA Galeria Wroclaw (Польща)
2000-2001 — Арт проект "Точка Перетину" (Лодзь-Штутгарт-Львів)
2002-2003 — Між Простором, Безансон-Львів-Фрайбург (Франція-Україна-Німеччина)
2003 — Donumenta (Реґенсбурґ, Німеччина)
2004 — Сонечко, галерея Гельмана, Київ (кураторка та учасниця проекту)
2004 — фестиваль "Культурний Герой" (Львів)
2011 — Флорентійське бієнале
2012 — Арт Генуя (Італія)
2012 — Арт Монако (Монако)
2013 — Гемлюк, виставка під патронатом Принца Монако Альберта ІІ (Монте Карло)
2015 — Виставка 100+1, Мистецька галерея Гері Боумена (Львів)
2019 — bonum et malum, галерея Kleiner Von Wiese (Берлін)
Кураторські проекти:
1998 — Час. Простір. Матеріал, Міжнародний мистецький симпозіум DE NOVO, Підгорецький замок, Львівська область
1999 — Індустріальна реальність. Міжнародний мистецький симпозіум DE NOVO, Львів
1999 — Міжнародний Симпозіум DE NOVO, Львівська картинна галерея
2000 — Поет, Міжнародний мистецький симпозіум DE NOVO, Одеса
2000 — Чорний ліс – Чорне море, Міжнародний мистецький симпозіум DE NOVO, Львів Одеса
2002 — Музей історії однієї людини. Внутрішня сторона неба – земля, Міжнародний мистецький симпозіум DE NOVO, Музей етнографічний та художнього промислу, Львів
2003 — Ars danubiana на фестивалі donumenta, Реґенсбурґ
2005 — 24 hours.UA на Міжнародному мистецькому симпозіумі DE NOVO, Centrum sztuki współczesnej Zamek Ujazdowski, Варшава
Джерела
1. Галина Терещук, "Львівська художниця стала лауреатом Флорентійського бієнале", Радіо Свобода, 2011
2. "Пам'яті Юрія Соколова", prostory, 2018
3. Марко Горішній, "Де Ново" по-чорному. Симпозіум, Поступ, 2001
4. "'Індустріальна реальність' — реальність свободи", Поступ, 2000
5. Марта Троцюк, "Колаборація митець та арт-дилер", Gallery 101, 2019
6. Персональний сайт Антоніни Денисюк
7. Instagram Антоніни Денисюк
Редактори — Богдан Шумилович, Ольга Заречнюк