Товариство єврейських студентів-філософів

У міжвоєнний період в Університеті Яна Казимира діяло кілька організацій єврейських студентів, які одночасно займалися і науковою роботою, і взаємодопомогою. Серед них були "Товариство єврейських медиків", "Товариство єврейських слухачів(-ок) права", а також "Товариство єврейських студентів-філософів". Перше з перелічених з'явилося ще в 1912 році. Друге створили в 1921 році у відповідь на позицію польських шовіністичних кіл, які не погоджувалися приймати єврейську університетську молодь до "Товариства бібліотеки слухачів права". Наймолодшим із трьох згаданих організацій було "Товариство єврейських студентів-філософів", створене 1922 року. Як один із мотивів заснування Товариства називали витіснення зі студентських організацій, таких як "Братня допомога" і "Академічна читальня", молоді єврейського походження.

Зібрання з метою створити товариство відбулося 22 січня 1922 року в Єврейському академічному домі на вулиці Святої Терези, 26а (тепер вул. Ангеловича, 28). У лютому того ж року ухвалили статут організації і вибрали управу. Згідно із прийнятим статутом, звичайним членом міг стати кожен єврей або єврейка, слухач або слухачка гуманітарного чи математично-природничого факультету. Першим головою організації вибрали доктора Маркуса Старера (Markus Starer), а куратором — Мойсея Шорра (Mojżesz Schorr). Керівництво Товариства складалося із Загальних зборів, Виконавчого відділу (куди належали голова, два заступники, секретар і його заступник, бібліотекар, скарбник, а також шість представників факультету й чотири заступники, яких вибирали на рік члени Загальних зборів), Ревізійної комісії і Суду честі. Товариство мало для своїх членів біржу праці. Щоб полегшити діяльність організації, у 1926/1927 створили спеціальні комісії, серед яких були комісія урочистих заходів, культурна, фінансова і взаємодопомоги. Натомість науковою діяльністю займалися спеціально створені наукові секції: історична, математична й лінгвістична.

Управління організації рішуче опиралося всім проявам дискримінації у вищих навчальних закладах. Виступало проти ідей радикально налаштованої молоді щодо впровадження принципу numerus clausus. Під час загострення антисемітських настроїв в Університеті Яна Казимира, з огляду на висунуті гасла офіційного впровадження лавкового ґетто для єврейської молоді, "Товариство єврейських студентів-філософів" заявляло про своє бажання підтримувати переслідуваних. Кампанії, які влаштовував у 1930-х роках табір студентів-націоналістів, впливали на зменшення кількості членів організації. У 1934 році в товаристві було 238 членів; у лютому 1938 року – тільки 116 осіб.

Одним із відомих кураторів товариства був Гуґо Штайнгаус (Hugo Steinhaus). Як опікун організації він згадував потім своїх підопічних так:

Як куратор "Товариства єврейських студентів" я мав справу з тією молоддю. Не були вони, з певністю можна сказати, гіршими від пересічної, напевне, кращі від тих, які напали на них, озброєні ножами та кастетами, але мали мало виховання і вродженої культури, і вже зовсім були позбавлені політичного інстинкту (...) вони скаржилися в сіоністській пресі на різні кривди, називаючи окремі випадки дискримінації, покликаючись на гуманізм та демократію, і зовсім не розуміючи, що суспільство, яке їх оточує, з демократією небагато має спільного (...)"

До відомих членкинь Товариства належали майбутні письменниці Дебора Фоґель (Debora Vogel) і Рахель Авербах (Rachela Auerbach). Перша виконувала функцію однієї з делегаток секції, а друга в 1922 році була секретаркою Товариства. Серед інших діячів були також Фанні Ґрюнфельд (Fanny Grünfeldówna), Ашер Дересєвич (Aszer Deresiewicz), Артур Сандавер (Artur Sandauer), Натан Зінґер (Natan Singer), Захарія Тіш (Zachariasz Tisch), Леон Юзеф Ландау (Leon Józef Landau).

Приміщення організації містилося на вулиці Святого Станіслава, 5 (тепер вул. Тиктора, 5).