Театр Скарбка

Новий театр був збудований у 1837–1842 рр. на пл. Каструм, яка утворилася у 1802 р. після розібрання давнього Низького замку. Згідно з декретом 1783 р. імператора Йосифа ІІ, граф Станіслав Скарбек (Skarbek), який був фундатором будівництва, отримав привілей на утримання театру без сплати податків на 50 років (до 1892 р.). Він також став директором театру.

Урочисте відкриття відбулося 28 березня 1842 року виставою “Життя як сон” за п'єсою австрійського драматурга Франца Ґрільпарцера (Franz Grillparzer).

Перші 50 років після відкриття будівлі були “золотою ерою” у діяльності як самого театру (приміщення), так і театральних труп, що тут виступали. Звичайно вистави польської трупи ставилися в чергу із виставами австрійської (німецькомовної) трупи, які гостро конкурували між собою, але це, з іншого боку, приносило користь художній якості постановок обох труп. Художнім керівником польської трупи був режисер Войцех Богуславський (Bogusłаwski). Значну частку репертуару трупи становили твори письменників епохи романтизму, передовсім, звичайно, польського романтизму, зокрема комедії Олександра Фредра (Aleksander Fredro), драми Юліуша Словацького (Juliusz Słowacki) та Адама Міцкевича (Adam Mickiewicz), різноманітні салонні комедії та мелодрами австрійських і французьких авторів, що тоді заполонили репертуарну афішу всіх європейських театрів. Також у театрі цього часу працював як актор та перекладач консультант із літературних питань Ян-Непомуцен Камінський (Kamiński). Саме він замовив в одній із меньковецьких (нині містечко на Хмельницької області) друкарень гр. Ігнатія Сцібора-Мархоцького (Ścibor-Marchocki) надрукувати переклади Шекспіра (Shakespeare), зокрема “Гамлет”, який побачив світло рампи саме на сцені цього приміщення (Будівля театру Скарбека, 2012, 32).

Окремою сторінкою в історію цього колективу вписана діяльність реж. Тадеуша Павліковського (Pawlikowski), який “познайомив” львівську публіку із новітнім драматичним репертуаром того часу. Своєрідність його репертуарної політики полягала в тому, що один місяць театр виконував твори Шекспіра, інший місяць твори Ібсена (Ibsen) і т.д. Проте в період діяльності Тадеуша Павліковського, з 1900 р., саме приміщення Театру Скарбека починає занепадати, оскільки в цей час розпочалося будівництво т.зв. Великого міського театру (нині Львівський національний театр опери та балету ім. С. Крушельницької). Прикметною рисою функціонування польського професійного театру було те, що ним керував не одноосібний керівник – директор, а колегія із 3-4 провідних акторів трупи чи режисерів. Так, після смерті Станіслава Скарбека театр очолює колегія із провідних акторів трупи (Гарбузюк, “Вісник Львівського університету. Серія мистецтвознавство”, 2009, Вип. 9).

Приблизно із 1906 р., коли вже починає повноцінно функціонувати сцена Великого міського театру, театральне приміщення гр. Скарбека стає другорядною сценою у місті. Це приміщення використовують або як філармонію, або для виступів гастрольних труп чи окремих театральних зірок того часу, які відвідують Львів. Так, скажімо, в цей період на сцені цього приміщення виступала під час своїх кількаразових гастролей славетна польська актриса Гелена Моджеєвська (Mоdrzejewska), а також такі знамениті артисти, як Олександр Моїссі (алб. Moisiu, іт. Moissi), Сара Бернар (Bernhardt) та інші. Навіть перша трупа японського драматичного театру під керівництвом Йоко Ганако (Ganako), яка побувала на гастролях у Берліні та Лондоні, вважала за необхідне познайомити львівських глядачів зі своїм мистецтвом ще у 1908 р. – її трупа виступала саме у приміщенні Скарбека (Японські актори у Львові, “Рада”, 1908, 16 травня, 4). Такий стан справ тривав аж до нетривалої радянської окупації, включно з 1939 р. Під час Другої світової війни німецька адміністрація у Львові в Театрі Скарбека організувала філармонію на стаціонарній основі. З відходом німецьких військ і другою радянською окупацією почався новий етап історії функціонування цього приміщення, коли театр став домівкою для заньківчан.

Персоналії

Войцех Богуславський (Wojciech Bogusłаwski) – художній керівник польської трупи театру.

Гелена Моджеєвська (Helena Mоdrzejewska) – знаменита польська акторка.

Ігнатій Сцібор-Мархоцький (Ignacy Ścibor-Marchocki) – граф, видавець, реформатор.

Йоко Ганако (さてJoko Ganako) – керівник першої трупи японського драматичного театру.

Імператор Йосиф ІІ – надав графу Скарбеку привілей на утримання театру без сплати податків впродовж 50 років. 

Олександр Моїссі (алб. Aleksandër Moisiu, нім. Alexander Moissi) – видатний австрійський актор албанського походження.

Сара Бернар (фр. Sarah Bernhardt) – видатна французька акторка.

Станіслав Скарбек (Stanisław Skarbek) – граф, фундатор і директор театру.

Тадеуш Павліковський (Tadeusz Pawlikowski) – режисер, директор Великого міського театру.

Ян-Непомуцен Камінський (Jan Nepomucen Kamiński) – актор і перекладач Театру Скарбека, консультант із літературних питань.