Академічний союз "Всепольська молодь"

У львівському університетському середовищі діяла організація, яка згуртовувала польську молодь із націоналістичною орієнтацією — Академічний союз "Всепольська молодь". Організацію створено у Варшаві в березні 1922 року. Почесним головою обрали Романа Дмовського (Roman Dmowski). Відтоді "Всепольська молодь" почала швидко здобувати прихильників, активно працюючи на території всього краю. Структура організації була простою: у кожному академічному осередку діяла одна ланка "Всепольської молоді", яка об'єднувала студентів усіх навчальних закладів міста. Нових членів, які вступали до організації, нагороджували особливими відзнаками — так званим "Мечем хороброго", який носили на викладці піджака.

Львівська "Всепольська молодь" була найчисленнішою студентською організацією в місті. Вона проводила діяльність не тільки в Університеті Яна Казимира, а й у Львівській політехніці, Академії ветеринарної медицини і у Вищій школі закордонної торгівлі.

Головними проблемами, якими займалася львівська "Всепольська молодь", були, наприклад, питання "боротьби за католицьку державу польського народу", а також розв'язання "єврейського питання". Серед постулатів, які організація розповсюджувала у своїх пропагандистських листівках, були, наприклад, "повне здобуття східних кресів для поляків" і "винесення євреїв за межі польського життя". У всьому краї застерігали перед "небезпекою того, що євреї обіймають посади в адміністрації і науці". Товариство також негативно ставилося до всіх українських рухів, які визнавали "знаряддям німецької політики". Організація виступала проти всіх лівих течій: соціалістичної і комуністичної, вбачаючи в них загрозу для незалежності краю. У пропагандистських листівках застерігали, що комуністичні уряди утискатимуть робітників і селян. Були спроби здобути серед цих суспільних верств прихильників. Насправді товариство з великою нехіттю ставилося до селянського середовища і до студентів-народників. Про це свідчили, наприклад, факти побиття селянської молоді під час відзначення Свята незалежності в листопаді 1937 року. Натомість у лютому 1939 року члени організації напали на слухачів лекції доктора Щотки (Szczotka), яку в Університеті Яна Казимира організувала сільська молодь. Загалом "Всепольська молодь" підтримувала приязні стосунки з католицькими об'єднаннями й організаціями, такими як "Марійське братство студентів" (Sodalicja Mariańska Akademików) (за винятком "Відродження" ("Odrodzenie"), з яким конфліктувала). Одним із провідних діячів "Всепольської молоді" був Вітольд Новосад (Witold Nowosad) – голова львівського "Марійського братства студентів".

У 1930-х роках члени товариства обіймали провідні посади в управах багатьох важливих організацій, які діяли в навчальному закладі. У 1927–1928 роках "всеполяки" здобули вплив у "Товаристві братньої допомоги студентів Університету Яна Казимира". Захоплення управи "Братньої допомоги" і політика, яку проводили "всеполяки", наприкінці 1930-х років спричинилися до виникнення в Університеті "Незалежної братньої допомоги".

У 1930-х роках кола, пов'язані із "Всепольською молоддю", проводили кампанію "Зелена стрічка", яка полягала в тому, щоб знеохотити перехожих купувати товари в єврейських крамницях. Також розпочали акцію проти урядових проектів нового закону про вищі школи (так звана Реформа Єнджеєвича, 1933 року). Серед інших цілей "Всепольської молоді" була спроба "націоналізувати" навчальний заклад, а відтак позбавити єврейську молодь можливості навчатися у вищих школах. Ці спроби були наслідком гасел "numerus clausus" (стосувалися обмеження кількості єврейських студентів в Університеті Яна Казимира), які висували ще на початку 1920-х років. Націоналістичні кола також спричинилися до поширення кампанії у справі введення лавкового гетто. Прихильники і члени "Всепольської молоді" несхвально дивилися на професорів, які виступали проти антисемітських гасел (наприклад, на професора Ришарда Ґаншинця (Ryszard Ganszyńc) і Станіслава Кульчинського (Stanisława Kulczyńskiego)).

Серед осіб, які брали участь у діяльності львівської "Всепольської молоді", варто згадати Яна Матлаховського (Jan Matłachowski), Альфреда Скубієвського (Alfred Skubijewski), Адама Трешку (Adam Treszka), Чеслава Роєка (Czesław Rojek) і Юзефа Нарожанського (Józef Narożański).

У 1936 році організація налічувала 497 членів. Приміщення товариства розташовувалося на вулиці Лозинського, 7, у будинку Польського академічного дому (сучасна вул. Герцена, 7).