Товариство українських студентів медицини і фармації "Медична громада"

На початку ХХ століття на медичному факультеті Львівського університету функціонувала організація "Бібліотека слухачів медицини". У 1909 році декілька українських студентів вийшли з товариства, відтак у червні 1910 року задекларували намір створити власну організацію під назвою "Медична громада". Статут організації було офіційно затверджено 31 травня 1910 року. Мета діяльності товариства — передусім матеріально й морально допомагати своїм членам; серед конкретних цілей називали утримання бібліотеки і студентської кухні, організацію концертів. Звичайними членами організації могли стати студенти медичного факультету, надзвичайними — слухачі інших факультетів.

Під час Першої світової війни роботу товариства на 3 роки призупинили. Тільки 18 листопада 1917 року скликали загальні збори, щоб відновити діяльність організації. У березні 1921 року товариство активно запрацювало, але вже 1924 року припинило свою діяльність, щоб знову поновити її в 1926 році. Новий статут було ухвалено 17 листопада 1929 року (Сенат Університету Яна Казимира затвердив його 27 січня 1930 року). Однак керівництво Університету не дало згоди, щоб товариство вживало у своїй назві слово "українська". Протягом існування керівниками "Медичної громади" були Роман Копач, Володимир Ольшанський, Василь Келеман. У середині 1930-х років у складі товариства працювали 4 комісії: спортивно-лікарська, посередництва праці, екскурсійно-житлова й розважальна. При товаристві існувала також секція фармацевтів. Зовнішньою роботою організації керувала так звана Культурно-освітня комісія (КОК), яка організовувала виїзди членів до сіл, розташованих під Львовом, щоб виголошувати доповіді й ознайомлювати українське суспільство з питаннями, пов'язаними зі здоров'ям і гігієною. У зв'язку з цим, "Медична громада" проводила активні кампанії проти туберкульозу, а також антиалкогольні й антинікотинові. Товариство наголошувало, що власне студенти як суспільна еліта мають брати якнайактивнішу участь у суспільному житті українського народу.

Серед інших сфер, у яких працювало товариство, варто назвати культурну діяльність і діяльність, спрямовану на взаємодопомогу. Наприклад, організація надавала позики студентам, а наприкінці 1930-х років збирала кошти на будівництво "Будинку українського медика". Від 1911 року організація проводила знані для усього студентського Львова "Бали медиків". Доходи для усіх згаданих вище цілей товариство черпало переважно із членських внесків, субвенцій, які надавав Університет, і добровільних пожертв.

"Медична громада" активно співпрацювала з іншими українськими студентськими товариствами, які діяли у Львові, наприклад, зі "Студентською громадою", "Основою", "Ватрою". Співдіяла і з українськими лікарями, видаючи журнал "Здоров'я". Керувала також санаторієм у Підлютому (санаторій, організований митрополитом Сильвестром Сембратовичем біля села Осмолода на Прикарпатті). Організація мала власну бібліотеку, надаючи студентам доступ до академічних підручників. Приміщення "Медичної громади" містилися на вулиці Святого Марка, 20 (сучасна вул. Кобилянської, 20), вулиці Чарнецького, 26/1 (вул. Винниченка, 26) і вулиці Супінського, 21 (вул. Коцюбинського, 21). Бувало, що членів організації (схоже, як це траплялося у випадку інших українських товариств) польська поліція підозрювала в підпільній діяльності, через що іноді доходило до обшуків місць їхнього перебування.

Однією з проблем, яку визнала організація в 1930-х роках, було постійне зменшення кількості її членів. У газетних публікаціях знаходимо, що в 1929 році їх було 113, натомість у 1933-му ця кількість знизилася до 58. Управа твердила, що на зменшення кількості слухачів-медиків вплинула загальна політика керівництва польського університету стосовно українських студентів на медичному факультеті. Пояснювали, що з року в рік навчальний заклад приймає на медицину щораз менше українців. Степан Мілянич на шпальтах "Студентського шляху" зауважив, що на курс із загальної кількості 55 заяв, поданих на медичний факультет, тільки 11 студентів зарахували на медицину й заледве двох — на фармацію. У другій половині 1930-х років кількість членів товариства несуттєво зросла. У 1937 році вона становила 72 члени, а в 1938/1939 — відповідно 92 особи.