Академічна читальня

Академічна читальня — культурно-наукова організація, яка діяла з 1860-х рр. і до початку Другої світової війни. Організація була зареєстрована 1 квітня 1867 р. як перше польське студентське наукове академічне товариство. Головним завданням Читальні було згуртовувати слухачів вищих шкіл у Львові, щоб виховувати в них почуття громадянських і суспільних обов'язків; метою — створити серед студентів осередок суспільної і наукової праці. Серед інших статутних цілей: виховувати молодь, провадити бібліотеку, піклуватися про пожвавлення колективного руху студентів, організовуючи зібрання, граючи в шахи або більярд. Академічна читальня також надавала в оренду свої зали для інших університетських товариств, щоб організовувати розваги, зустрічі та зібрання. Від 1896 року Академічна читальня видавала власний друкований орган Czasopismo Akademickie (Академічний часопис); з 1899 року — під назвою Teka (до неї зокрема дописував відомий поет Леопольд Штафф (Leopold Staff)). У Читальні організовували урочистості, відзначали релігійні свята, наприклад, відповідали за участь студентської громади у процесії на свято Божого тіла. У червні 1925 року Академічна читальня організувала урочистості, присвячені 900-літтю коронації Болеслава Хороброго, у яких взяли участь професори Станіслав Ґрабський (Stanisław Grabski) і Вільгельм Брухнальський (Wilhelm Bruchnalski). 2 лютого 1928 року організація гучно відзначила 60-ліття своєї діяльності.

За статутом членами Академічної читальні могли бути тільки студенти польської національності. Першим керівником організації став Альбін Райський (Albin Rajski). Серед інших відомих голів товариства: Станіслав Стажинський (Stanisław Starzyński, 1875/1876), Леон Пінінський (Leon Piniński, 1876/1877), Ян Пайґерт (Jan Paygert, 1884), Едвард Дубанович (Edward Dubanowicz, 1902/1903). До організації належало багато майбутніх політиків і науковців. Серед членів і тих, хто підтримував товариство, були також професори університету у Львові, наприклад, Освальд Бальцер (Oswald Balzer) і Владислав Абрагам (Władysław Abraham). Попри факт, що Академічна читальня була організацією, яка об'єднувала все академічне середовище Львова, у міжвоєнний період більшість її членів становили студенти Університету імені Яна Казимира.

На початках діяльність організації, об'єднаної навколо Академічної читальні, зосереджувалася в кількох скромних кімнатках на вулиці Хоронщизни, 11 (тепер вул. Чайковського, 11). У міжвоєнний період головним осідком організації стало приміщення на вулиці Лозинського, 7 (у польському Академічному домі — тепер вул. Герцена, 7). Там молодь могла переглянути різноманітні газети, часописи або книжки, зібрані в бібліотеці. Студенти, задіяні в роботі Читальні, об'єднувалися у менші наукові гуртки, кожний із яких мав власного керівника й управу.

Спершу Академічна читальня була організацією, яка згуртовувала студентів з різними переконаннями, але на зламі ХІХ і ХХ століть перевагу в ній здобули національні демократи, які зайняли найважливіші місця в управі. Із часом організація ще більше політизувалася, стала бастіоном молодих радикалів, тісно пов'язаних з націоналістичною ідеологією і членством в організації "Всепольська молодь" (Młodzież Wszechpolska). У міжвоєнний період безліч активістів Читальні одночасно належали до цих обох організацій. До числа діячів, пов'язаних із націоналістичним табором, належали студенти Чеслав Роєк (Czesław Rojek), Єжи Майнгардт (Jerzy Meinhardt), Ян Корнас (Jan Kornas), Адам Мацєлінський (Adam Macieliński), Адам Трешка (Adam Treszka), Адам Торунь (Adam Toruń). Організація стала долучатися до акцій антисемітського характеру, заохочуючи до участі у вічах і демонстраціях, які закликали вилучити студентів єврейського походження з академічної спільноти.