Вул. Вітовського, 33 – житловий будинок

ID: 2269

Чотириповерховий житловий будинок розміщений на розі вулиць Вітовського та Грецької. У 1912–1913 рр. Станіслав Дец звів його за власним проектом для себе та своєї дружини Вікторії. Будинок є характерним зразком чиншового будинку, декорованого у стилі неоготики.

Історія

Вул. Вітовського, колишня Пелчинська (Pełczyńska), розмістилась поміж пагорбами Цитаделі та сучасного Парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького, в долині давньої притоки Полтви – Вулецького потоку, який утворював стави: Пелчинський та Панянський (Panieński). Стара назва вулиці та ставу, ймовірно, походить від імені родини Пелків. Як повідомляє Францішек Яворський, до ХІХ ст. територія довкола Пелчинського ставу була багнистою пусткою, яку львів’яни переважно оминали. Однак, це змінилося з побудовою тут військової школи плавання у 1820-х рр., яка пізніше стала цивільною.

Станом на 1910 р., Пелчинський став був наполовину осушений, поряд із ним димів фабричний млин, та одна за одною зводилися вілли (Jaworski, 1910, 428).

Будинки №33 і №31 — одні з перших, що постали на цьому відтинку вулиці поміж ставами. Це — чиншові будинки, які споруджено одночасно за проектами майстра-муляра (konc. majster murarski) Станіслава Деца (Stanisław Dec). Їхніми першими власниками були Станіслав і Вікторія Деци (Wiktorya Dec), які тут і проживали.

Проект будинку №33 був погоджений магістратом Львова 30 травня 1912 року (ДАЛО 2/1/3182:1). Згідно проекту, у будинку передбачалося чотири наземні поверхи з трьома квартирами на кожному, і один підвальний, де в одному з приміщень з боку двору планувалося розмістити помешкання для сторожа. Хоча це приміщення мало повноцінне освітлення, магістрат заборонив розміщувати тут житло, аргументуючи це тим, що тут "надто вологий терен по знищеному ставі" (ДАЛО). У зв’язку з цим, автор проекту розробив додаткові плани, які погоджені 8 травня 1913 року. Будівництво завершене 2 вересня 1913 року, цього ж дня надано дозвіл на заселення будинку (ДАЛО). При будівництві було закладено сучасну вул. Грецьку, що з'єднала вул. Вітовського, тоді Пелчинську та Зарицьких, тоді Обертинську (Obertyńska).

Протягом 1928 р. магістрат м. Львова неодноразово нагадує Станіславу Децу виконати консерваційні роботи на будинках №33 і 31, проте він висловлює свої плани спершу відремонтувати фасади будинків, тому що на них залишаються сліди від куль із часів Польсько-Української війни, а також через те, що Міський електричний заклад пошкоджує фасади кріпленням гаків для електропроводів (того року на вулиці прокладали лінію електричного трамваю).

Досі будинок зберігся без особливих змін, його функція залишається виключно житловою.

Архітектура

Будинок чотириповерховий, наріжний, у плані – Г-подібний, односекційний. Мурований із цегли та отинькований. З архівних креслень проекту відомо, що перекриття у будинку — з металевих балок, у підвалах — цегляні склепіння "Кляйна". Дах — із дерев'яної кроквяно-стійкової конструкції. Його автентична покрівля з черепиці в часи Незалежності замінена на металодахівку.

На кожному поверсі розміщені по три житлові квартири. Хоча будинок зведений як чиншовий і його планування доволі типове, він є одним із небагатьох львівських будинків у яскраво неоготичній стилістиці. Застосовані характерні елементи готичного стилю не копіюються з середньовічних зразків, як це характерно для архітектури історизму, а стилізуються і трактуються по-новому. Такі тенденції з'явилися в архітектурі Львова після 1908 р. (Бірюльов, 2005). Крім неоготичних елементів у декорі будинку застосовані неокласицистичні мотиви (характер членування фасаду) та неороманські елементи (аркатура під вінцевим карнизом).

Вуличні фасади будинку вирішені симетрично, що підкреслює розміщення центрального пристінку (розкріповки) та вхідного порталу. По вертикалі композиція фасадів атектонічна – верхні поверхи мають багатше декоративне вирішення, ніж нижні – такий прийом характерний для архітектури сецесії. Вікна 1-го і 2-го поверхів мають профільовані неоґотичні обрамлення з фасками. На 3-му і 4-му поверхах пристінок декорований глухою аркатурою з пілястрами великого ордеру з коринфськими колонами, а завершений неоготичним аттиком з пінаклями. В декорі активно використовуються найяскравіші елементи готичного стилю – масверки, зокрема у світлику головного порталу. Глухі ліпні масверки розміщені під, між та над вікнами 3-го та 4-го поверхів, а також в інтер'єрі: на стінах при головному вході, у дерев'яних дверях, у металевій огорожі внутрішніх сходів.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Вітовського, 31 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Аніеля д'Абанкур (Aniela d'Abancourt) — вдова радного, мешканка будинку (1916)
Софія д'Абанкур (Zofia d'Abancourt) — вчителька, мешканка будинку (1916)
Леопольд Бардах (Leopold Bardach) — інспектор бюро крайового пенсійного закладу, мешканець будинку (1916)
Анна Бєлецька (Anna Bielecka) — службовиця Міських електричних закладів, мешканка будинку (1935)
Тадеуш Вуйцик (Tadeusz Wójcik) — технічний службовець, мешканець будинку (1935)
Юліуш Вуйцик (Juljusz Wójcik) — приватний вчитель, мешканець будинку (1935)
Ян Вуйцик (Jan Wójcik) — старший судовий офіціал, мешканець будинку (1916)
Станіслав Гауба (Stanisław Hauba) — муляр,мешканець будинку (1935)
Казимир Гузар (Kazimierz Huzar) — купець,мешканець будинку (1935)
Францішек Ґерлях (Franciszek Gerlach) — музикант,мешканець будинку (1935)
Міхал Дац (Michał Dac) — сторож, мешканець будинку (1935)
Вікторія Дец (Wiktorya Dec) — власниця будинку у 1913–1939 рр.
Станіслав Дец (Stanisław Dec) — майстер-муляр, автор проекту та власник будинку у 1913–1939 рр.
Мартин Касяк (Marcin Kasiak) — монтер, мешканець будинку (1935)
Володимир Когут (Włodzimierz Kohut) — бляхар, мешканець будинку (1935)
Стефанія Когут (Stefanja Kohut) — службовиця, мешканка будинку (1935)
Антоній Корнацький (Antoni Kornacki) — поштовий службовець, мешканець будинку (1916)
Марія Коритовська (Marya Korytowska) — вдова радного, мешканка будинку (1916)
Микола Слезак (Mikołaj Slezak) — інженер-агроном,мешканець будинку (1935)
Вацлав Стамфест (Wacław Stamfest) — контролер дирекції митниць,мешканець будинку (1935)
Людвік Юс (Ludwik Jus) — державний службовець, мешканець будинку (1935)

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/3182
ДАЛО 2/1/3181
Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
Franciszek Jaworski, Lwów stary i wczorajszy (Szkice i opowiadania) (Lwów: Nakładem Kurjera Lwowskiego, 1910).
Jurij Biriulow, Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku (Warszawa: Wydawnictwo Neriton Stowarzyszenia Sztuki Nowoczesnej w Toruniu).
Юрій Бірюльов, Мистецтво львівської сецесії (Львів: Центр Європи, 2005 р.)

Авторка опису — Ольга Заречнюк
Літературна редакторка — Юлія Павлишин