Вул. Вітовського, 31 – житловий будинок

ID: 2268

Чотириповерховий житловий будинок, споруджений будівничим Станіславом Децом для себе і дружини Вікторії у 1912-1913 рр. Характерний зразок чиншового будинку, декорований у стилі неоготики.

Історія

Вулиця Вітовського, колишня Пелчинська (Pełczyńska), розмістилась поміж пагорбами Цитаделі та сучасного Парку культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького, в долині давньої притоки Полтви — Вулецького потоку, який утворював стави: Пелчинський та Панянський (Panieński). Стара назва вулиці та ставу, ймовірно, походить від імені родини Пелків. Як повідомляє Францішек Яворський, до ХІХ ст. територія довкола Пелчинського ставу була багнистою пусткою, яку львів'яни переважно оминали. Однак, це змінилося з побудовою тут військової школи плавання у 1820-х рр., яка пізніше стала цивільною.

Станом на 1910 р., Пелчинський став був наполовину осушений, поряд із ним димів фабричний млин, та одна за одною зводилися вілли (Jaworski, 1910, 428).

Будинки №33 і №31 — одні з перших, що постали на цьому відтинку вулиці поміж ставами. Це — чиншові будинки, які споруджено одночасно за проектами майстра-муляра (konc. majster murarski) Станіслава Деца (Stanisław Dec). Їхніми першими власниками були Станіслав і Вікторія Деци (Wiktorya Dec), які тут і проживали.

Проект будинку №31 був погоджений магістратом Львова 30 травня 1912 року (ДАЛО 2/1/3181:1). Згідно проекту, в будинку передбачалося чотири наземні поверхи і один підвальний. На кожному поверсі мало розміститися по чотири житлові квартири: дві в основному корпусі та дві в офіцині. Оскільки рівень рельєфу внутрішнього подвір'я планувався значно нижчим, ніж рівень вулиці, то в одному з цокольних приміщень (із вікнами на подвір'я) планувалося розмістити помешкання сторожа. Хоча проект був загалом затвердженим, це помешкання було заборонено тут розміщувати. Це аргументувалося тим, що в цьому місці "надто вологий терен по знищеному ставі" (ДАЛО 2/1/3181:1). У зв'язку з цим, автор проекту розробив додаткові плани, які погоджені 8 травня 1913 року. Будівництво завершене 2 вересня 1913 року, цього ж дня надано дозвіл на заселення будинку (ДАЛО 2/1/3181:7).

У листопаді 1926 р. п. Войсе (Voise), винаймач житла на 4-му поверсі, написав скаргу до магістрату в зв'язку з замоканням його помешкання через пошкоджений дах. У відповідь магістрат дає Станіславу Децу 8 днів на виконання ремонту (ДАЛО 2/1/3181:8-9).

Протягом 1928 р. магістрат м. Львова неодноразово нагадує Станіславу Децу виконати консерваційні роботи на будинках №33 і 31, проте він висловлює свої плани спершу відремонтувати фасади будинків, тому що на них залишаються сліди від куль із часів Польсько-Української війни, а також через те, що Міський електричний заклад пошкоджує фасади кріпленням гаків для електропроводів (того року на вулиці прокладали лінію електричного трамваю).

У 1934 р. др. Юзеф Скоронський (Józef Skoroński), начальник VIII-го відділу Міського управління, просив магістрат провести обстеження технічного стану будинку в зв'язку з появою тріщин у стінах, особливо в офіцині. Як наслідок, виявлені нові тріщини шириною 2 мм, проте комісія визначила їх як незагрозливі (ДАЛО 2/1/3181:12-13).

Донині будинок зберігся без особливих змін, його функція залишається виключно житловою.

Архітектура

Будинок чотириповерховий, рядовий, у плані — Г-подібний, секційно-галерейний. Мурований з цегли та отинькований. З архівних креслень проекту відомо, що перекриття у будинку — з металевих балок, у підвалах — цегляні склепіння "Кляйна". Дах — з дерев'яної кроквяно-стійкової конструкції, проте його автентична покрівля з черепиці збережена лише фрагментом, решта замінена на бляшану.

На кожному поверсі розміщені житлові квартири: по дві в головному корпусі і дві в офіцині. Хоча будинок зведений як чиншовий, і його планування доволі типове, він є одним із небагатьох львівських будинків, декорованих у яскраво неоготичній стилістиці. Застосовані характерні елементи готичного стилю не копіюються з середньовічних зразків, як це характерно для архітектури історизму, а стилізуються і трактуються по-новому. Такі тенденції з'явилися в архітектурі Львова після 1908 р. (Бірюльов, 2005).

Головний фасад симетричний, за винятком розміщення головного порталу. Симетрію підкреслюють два бічні пристінки (розкріповки) з балконами та завершені причілками.

Поверхня цоколю декорована фактурним квадровим рустом. Вікна 1-3 поверху мають прості обрамлення неоготичного профілю з фасками. Між 1-м та 2-м, 3-м і 4-м поверхами фасад членують міжповерхові тяги. Найцікавіше вирішення має фасад у рівні 4-го поверху: причілки стилізовані під вімперґи, які в архітектурі "високої" та пізньої готики здебільшого декорували вхідні портали. Над вікнами 4-го поверху — імітація класичних трикутних сандриків, але вигнутої форми, з “крабами” та хрестоцвітами. Найяскравіший елемент готичного стилю— масверк, використаний у декорі віконних обрамлень на 2-му поверсі та дахових віконцях, а в інтер'єрі — в ліпнині на стінах при вході до будинку, в металевій огорожі сходів, у різьблених дерев'яних дверях.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Вітовського, 33 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Ян Баран (Jan Baran) — водій Дирекції лісів, мешканець будинку (1916)
Отилія Берначек (Otylia Bernaczek) — вдова службовця, мешканка будинку (1916)
Владислав Бурштин (Władysław Bursztyn) — державний службовець, мешканець будинку (1935)
Владислав Вєжейський (Władysław Wierzejski) — бухгалтер, мешканець будинку (1916)
Войсе (Voise) — винаймач помешкання на 4-му поверсі будинку у 1926 р.
Др. Євгеній Вуйцик (Eugeniusz Wójcik) — гімназіальний суплікант (прохач?), мешканець будинку (1916)
Міхал Ґдула (Michał Gdula) — будівничий,мешканець будинку (1935)
Гелена Ґьортц (Helena Görtz) — службовиця залізниці, мешканка будинку (1935)
Вікторія Дец (Wiktorya Dec) — власниця будинку у 1913–1939 рр.
Станіслав Дец (Stanisław Dec) — майстер-муляр, автор проекту, власник будинку у 1913–1939 рр.
Марія Долинська (Marya Dolińska) — пенсіонерка, мешканка будинку (1935)
Еразм Ланцуцький (Erazm Łancucki) — професор гімназії, мешканець будинку (1935)
Францішек Лебляна (Franciszek Leblana) — столяр, мешканець будинку (1935)
Владислав Лишковський (Władysław Łyszkowski) — повітовий комісар, мешканець будинку (1916)
Гелена Мельник (Helena Melnyk) — вчителька, мешканка будинку (1935)
Ольга Мельник (Olga Melnyk) — вчителька, мешканка будинку 1935)
Др. Юзеф Скоронський (Józef Skoroński) – начальник VIII-го відділу Міського Управління у 1928 р.
Вацлав Тьопфер (Wacław Töpfer) — приватний службовець, мешканець будинку (1935)
Оттокар Файстмантель (Ottokar Feistmantel) — приватний службовець, мешканець будинку (1935)
Вітольд Фанґ (Witold Fang) — випускник фіолології, мешканець будинку (1935)
Марія Фанґ (Marja Fang) — працівниця бюро, мешканка будинку (1935)
Роман Фанґ (Roman Fang) — службовець Страхового закладу, мешканець будинку (1935)
Ян Фанґ (Jan Fang) — службовець на пенсії, мешканець будинку (1935)

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/3181.
Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
Franciszek Jaworski, Lwów stary i wczorajszy (Szkice i opowiadania) (Lwów: Nakładem Kurjera Lwowskiego, 1910).
Jurij Biriulow, Rzeźba lwowska od połowy XVIII wieku do 1939 roku (Warszawa: Wydawnictwo Neriton Stowarzyszenia Sztuki Nowoczesnej w Toruniu).
Юрій Бірюльов, Мистецтво львівської сецесії (Львів: Центр Європи, 2005 р.)

Авторка опису — Ольга Заречнюк
Літературна редакторка — Юлія Павлишин