Вул. Лесі Українки, 16 – житловий будинок

Пам’ятка представляє унікальний архітектурний об’єкт, який попри зміни ХІХ ст. зберігає свій первинний характер – ознаки кам’яниці заможної вірменської родини.

Розташований у рядовій забудові вул. Лесі Українки, в межах вірменського кварталу, де будинок прилягав до міських мурів. Подвір’я кам’яниці сполучене через арку проїзду з колишнім двором “Під хрестом” (зараз це досить широкий майдан із тилу між будинками №7 та №13 на вул. Вірменській та подвір’ям будинку №16 на вул. Лесі Українки; частину двору зараз займає кафе “Mons Pius”) і провулком, що виходить на вул. Вірменську. З півдня до флігеля прилягає офіцина будинку №13 на вул. Вірменській. У добу ренесансу обидві ділянки творили єдину парцелю.

Будинок цегляний, з білокам’яними елементами, триповерховий, з підвалами, у плані складної конфігурації. Складається з прямокутного в плані головного корпусу з боку вул. Лесі Українки та Г-подібної офіцини. Будинок разом із муром та брамою в глибині за основною спорудою утворюють камерне замкнене подвір’я. У ренесансну добу ця брама становила головний в’їзд до ділянки з вул. Вірменської, натомість нинішній головний об’єм був тильним будинком.

У художньо-композиційному плані головний і тильний фасади різностильові. Після реконструкції кін. ХІХ ст. триосьовий фасад від вул. Лесі Українки набув характерних рис класицизуючого історизму: вікна – з трикутними та лінійними сандриками у строгих обрамуваннях, у завершенні – розвинений карниз. Під час ремонтно-реставраційних робіт 2000-х рр. над вхідним прорізом розкрили широке білокам’яне віконне обрамування XVII ст., що дає змогу уявити, як виглядав північний фасад у добу ренесансу. Довгий вузький прохід від вхідних дверей виходить на подвір’я, з якого сходи ведуть до помешкань на поверхах. У розпланувальній структурі будинку основну роль відіграють приміщення 2-го поверху з великим залом, що виходить вікнами на вул. Лесі Українки. В минулому вітальня, тепер це приміщення слугує виставковим залом арт-галереї. Решта помешкань групується вздовж галерей 2-го – 3-го поверхів.

Фасад від подвір’я розкривається у багатстві різьблених деталей. Уздовж північного та частини східного фасаду проходить балконна галерея з сімома кам’яними консолями, на яких у горельєфі представлений заможний патрицій, а у барельєфах – леви та химери. Вікна та двері на галереях також у білокам’яних обрамуваннях, деякі з них мають над перемичками вірменські написи. Все це підкреслює етно-соціальну основу кам’яниці та кварталу загалом.