Із 1899 р.
Академія міжнародної торгівлі розміщувалася на вул. Скарбковській, 39 (сучасна
вул. Лесі Українки) у переобладнаному за кошти Торгово-промислової палати
будинку. Внаслідок освітньої реформи 1922 р. Академію реорганізували у Вищу школу
міжнародної торгівлі. Тимчасово її перемістили до будівлі Технологічного
інституту на вул. Бурлярда, 5 (вул. Нижанківського). Оскільки кількість
студентів постійно зростала, постала необхідність у спорудженні окремого
будинку.
Ділянку
придбали на повороті вул. Сакраменток, яка вела до однойменного монастиря (вул.
Туган-Барановського), на місці старих дров'яних складів. Керівництво школи
невипадково запросило Вавжинця Дайчака, адже архітектор мав чималий досвід у
проектуванні будівель навчальних закладів, а також неодноразово працював
безкоштовно чи за символічну платню. Спорудили будинок у 1934-1935 рр.
Розподіл
приміщень за функціями очевидний зовні: об'єм будинку складається з чотирьох
частин із різними параметрами та вирішенням фасадної пластики. Вхід,
вестибюльна частина, зал розміщені у найбільш репрезентативному об'ємі.
Заакцентовані сходові клітки — головна, зліва від входу, та другорядна, скраю
фасаду справа — на фасадах повністю облицьовані цеглою, мають вертикальне
стрічкове засклення. Поміж ними на усіх трьох поверхах є кімнати для навчання
та коридор, частину першого поверху займає бібліотека, а другого — кабінети
керівного персоналу та зала зібрань.
Відповідно
до тогочасних норм, у випадку відступу від червоної лінії забудови між будівлею
та вулицею необхідно було влаштувати палісадники. Проект озеленення та огорожі
архітектор розробляв двічі, що свідчить про його неабияку увагу не лише до
зовнішнього вигляду будинку, але й до вигляду міста.
Традиція фінансового навчального закладу продовжується: у
радянські часи тут був Торгово-економічний інститут, а сьогодні — Комерційна
академія. Запланована у проекті Вавжинця Дайчака статуя Меркурія на головному
фасаді будівлі з'явилася тут значно пізніше від спорудження.