Пл. Старий Ринок – темпль (не існує)

1846 рік – відкриття синагоги
1896 рік – проект реконструкції синагоги Юліяна Захаревича (Julian Zacharjewicz)
1906-1907 роки – реконструкція темплю за проектами Альфреда Каменобродського (Alfred Kamienіobrodzki) (кімнати рабинів і канторів при східній стіні) і Мавриція Зільберштайна (Maurycy Silberstein) (північна і південна прибудови зі сходовими клітками).
1919 рік – відновлення під керівництвом Леопольда Райса (Leopold Reis) після погрому 1918 року
1941 рік, літо – нацисти знищили темпль

Львівська поступова синагога – темпль (храм) була першою синагогою реформованого типу, що постала в Галичині як відголосок просвітницького руху гаскала, започаткованого у кінці XVIII ст. в Берліні і поширеного у Східній Європі серед юдейської інтелігенції в XIX ст. Прихильники гаскали – маскіли провели релігійну реформу, наблизивши юдейську літургію до християнського богослужіння: з кантором, проповідником, а подекуди і з органом. В Галичині течія реформованого юдаїзму поширилася на початку XIX ст. завдяки ініціативі просвітянина Йозефа Перля (Josef Perl), діяльності видатного галицького вченого Шльоми Єгуди Раппапорта (Schlomo Jehuda Rappaport)та філософа і письменника Нахмана Крохмаля (Nachman Krochmal).

Ідея зведення синагоги нового типу була зреалізована львівськими маскілами. 1840 року Нахман Крохмаль (Nachman Krochmal), Соломон Раппапорт (Solomon Rappaport) і Якуб Мізес (Jakób Mises) з ініціативи адвоката Емануїла Блюменфельда (Emmanuel Blumenfeld) утворили комітет для побудови у Львові синагоги з реформованим обрядом – на зразок темплю в німецькому місті Касселі. Проект замовили у львівського архітектора українського походження Івана Левицького (Ivan Levytsky, Jan Lewicki).

Львівський темпель поставили на площі Старий Ринок, що викликало неоднозначну реакцію польської спільноти. Ці погляди, зокрема, висловив архітектор Ян Сас Зубрицький (Sas Zubrycki):

"На тому Старому Ринку за австрійського урядування польський Львів дозволив на зведення синагоги, щоби вона цілком заслонила костелик Св. Івана Хрестителя... Слушно консерватор Пйотровський нагадує, що в цілій Польщі існував припис, щоби божниця не перевищувала ні значущости, ні величі католицького костелу. Тим часом Львів дозволив те, що нова синагога, зведена 1845 року на взір протестантського костелу, має пресвітерій, навіть апсиду..." (Sas Zubrycki, 1928).

1846 року синагогу відкрили. Це була монументальна класицистична споруда, яка агресивно втиснулася у сформовану міську структуру, вирізняючись великою банею. Своєю архітектурою львівська поступова синагога не була подібна на інші європейські темплі, для яких характерними були орієнтально-мавританські елементи (наприклад, в Берліні, Відні чи Будапешті).

Через півсторіччя, 1896 року, на замовлення громади поступовців,відомий архітектор, професор Львівської політехніки Юліян Захаревич (Julian Zacharjewicz) розробив проект реконструкції поступової синагоги. Він запропонував внести в споруду багато елементів юдейської символіки. Обґрунтування реставраційних пропозицій Захаревич базував на Храмі Соломона в Єрусалимі, розтлумачуючи юдейські символи на підставі текстів пророка Єзекіля. Зокрема, він запроектував два стовпи при вході на зразок стовпів у Храмі Соломона, які символізували: правий – Яхін – "Бог стверджує", лівий – Боаз – "у Ньому сила". Проект Захаревича не був зреалізованим.

У 1906-1907 роках реконструкція темплю була здійснена за проектами Альфреда Каменобродського (Alfred Kamieniobrodzki) – кімнати рабинів і канторів при східній стіні і Мавриція Зільберштайна (Maurycy Silberstein) – північна і південна прибудови зі сходовими клітками.

Львівський темпель, серед інших юдейських споруд, постраждав під час польського листопадового погрому 1918 року. Після знищень влаштованою тоді пожежею, 1919 року під керівництвом Леопольда Райса (Leopold Reis) був проведений ремонт.

Першим служителем темплю був рабин із Західної Австрії Авраам Кон (Abraham Kohn, 1844-1848). Після нього поступовими рабинами були: Швабахер (Schwabacher), Б. Льовенштайн (B. Lowenstein), Йозеф Kаро (Josef Caro), історик львівських юдеїв, С. Ґутман (S. Gutman), Леві Фройнд (Lewi Freund), Є. Левін (J. Lewin). Від 1860 року синагога стала місцем не тільки релігійних зібрань, а й важливих громадських зібрань поступовців. Окрім німецькомовної проповіді (від 1903 р. – польської), в синагозі впроваджено хоровий спів і орган. 1930 року рабином поступової синагоги був обраний Давид Кагане (Dawid Kahane), життя якого під час Голокосту врятував митрополит Андрей Шептицький.

1905 року прихильники гаскали запланували збудувати в центрі міста (суч. вул. Листопадового Чину, 8) другу поступову синагогу. Організатором виступив Еміль Бик (Emil Byk). Був створений навіть проект, автор якого, Авґуст Богухвальський (August Boguchwalski), запропонував оригінальну споруду, стосуючи історичні стилі в декорі. Однак смерть ініціатора 1906 року надовго загальмувала ідею. Щойно після війни, 1922 року, провели конференцію з метою будівництва другого темплю у Львові. Але через незгоди в керівництві громади ідея була паралізована. Нова поступова синагога залишилася лише на проекті.

Львівський темпель знищили нацисти спекотного літа 1941 року. Про це докладно пише у своїх спогадах львів'янин Євген Наконечний:

"Німці спочатку підпалили її [синагогу], щоб вигоріло убранство храму, а потім заклали динаміт і підірвали будівлю. Сапери виконали свою справу вміло – цегла не розлетілася по площі, ... рівно, великими кусками мури синагоги розпалися на місці, немов осіли".