Просп. Cвободи, 35 – житловий будинок

Загальна концепція проспекту Свободи була опрацьована 1880 року членами Політехнічного товариства під керівництвом Юліяна Захарієвича (Julian Zachariewicz). У 1887 році магістрат затвердив проєкт львівського "Рінґу" (подібно до віденського "Рінґштрассе") — від теперішньої площі Торгової вздовж проспекту до площі Соборної. У 1887-1888 роках за проєктом інженера Вацлава Ібанського забетонували Полтву, а благоустрій нового проспекту що включав насадження нових дерев та влаштування квітників, був здійснений за проєктом львівського садівника і ландшафтного архітектора Арнольда Рьорінґа. Зведений 1900 року Міський театр (тепер Оперний) став головним акцентом нової головної репрезентативної вулиці Львова початку ХХ століття.

Проспект Свободи забудований різночасовими, різностилевими і різноповерховими будинками, які формують своєрідне архітектурне середовище. На межі ХІХ і ХХ століть тут, поруч із старішими дво- і триповерховими будинками у стилі класицизму та історизму, або на їх місці, постали нові престижні чотириповерхові чиншові (прибуткові) будинки. На їх перших-других поверхах функціонували офіси, банки, великі крамниці, ресторани, а на верхніх поверхах — помешкання, які здебільшого орендували заможні львів'яни. Саме таким був будинок під №35. Його звели на місці попереднього малоповерхового будинку родини Гене Марґолеса що знесли наприкінці ХІХ століття. У 1888-1894 роках у тому будинку діяв готель "Narodowy", згаданий у путівнику Львова, випущеному до Крайової промислової виставки 1894 року.

1902 року тут, на вулиці Кароля Людвіка, постав сучасний будинок №35. Його замовили Шимон і Фанні Феллери (Sz. F. Feller), а спроєктував його архітектор Артур Шлєєн (Artur Schleyen).  Будинок, тоді у стилі історизму, став одним з найбільших і найвиразніших на головному проспекті міста завдяки пишним архітектурним формам і декору, скульптурі, помпезності фасаду і вишуканості інтер'єрів. Його велику аркову браму і пишно декорований проїзд з'єднали із пішохідною торговою вулицею від вулиці Кароля Людвіка до вулиці Різницької (тепер Михальчука, веде до вулиці Наливайка). Загальну концепцію цього пасажу Артур Шлеєн розробив у 1902 році, проте окремі будинки постали пізніше — у 1908-1912 роках і вже у сецесійному стилі. Сама , а у 1916 р. виникла назва торгової вулиці "Пасаж Феллерів" з'явилася у 1916 році. Архітекторами окремих будинків на цій торговій вулиці у різний час були Михайло Ковальчук (Michał Kowalczuk), Міхал Улям (Michał Ulam), Зиґмунт Кендзерський (Zygmunt Kędzierski), а також Соломон Рімер (Sałomon Riemer). Вони розробляли окремі конструктивні та проектні рішення сходів, вітрин крамниць на перших поверхах, інтер'єрів.

У 1908-1909 роках кам'яниця Феллерів була частково реконструйована за проектом Фердинанда Каслера (Ferdynand Kassler), який тоді працював в будівельному бюрі Міхала Уляма. Саме тоді фасад будинку збагатився декоративними елементами і набув яскравих рис історичних стилів необароко і неоренесансу. У нішах лоджій на другому поверсі з'явилися скульптури атлантів і каріатид,  на центральному аттику — скульптурна алегорична композиція "Комерція" і "Комунікація" персоніфіковані в образах Евридики та Меркурія із кадуцеєм, символом успіху в торгівлі. Це — дві напівлежачі фігури із  вазою посередині, оповитою лавровими гірляндами. У картуші на аттику поміщена монограма власника будинку — "SF" (Szymon Feller). Автором скульптури вважається відомий львівський скульптор Петро Війтович (Piotr Wojtowicz) (Biriulow, 2007, 126). 

Пасаж Феллерів став важливим і відомим торговим і адміністративно-фінансовим центром нового капіталістичного Львова. Він складався з чільного будинку №35 від проспекту Свободи, офіцин з тильного боку та низки будинків вздовж теперішньої вулички Михальчука до вулиці Наливайка (тоді вулиці Різницької). У чільному будинку мешкав власник Шимон Феллер з родиною, інші помешкання тут винаймали заможні мешканці. Окрім цього, тут розміщувалися бюра престижних фірм і установ, серед яких банк "Unia kredytowa" (директор Йозеф Бернцвайґ), "Kasa ludowa zaliczkowa", ін. торгові аґенції, адвокатські контори, кабінети лікарів, дантистів і окулістів. Пішохідний прохід-пасаж по обидва боки був забудований одностилевими три-чотириповерховими будинками, на партерах і в підвальних приміщеннях яких розташовувалися різні крамниці, склади, ательє мод, майстерні, фотоательє, ресторан, перукарня; на верхніх поверхах були квартири для винаймачів. Тогочасні львівські газети та реклами доносять, що у пасажі Феллерів були, зокрема, крамниця і склад сукна Еміля Бомбаха (Emil Bombach), крамниця "Futra" Йозефа Франкеля, майстерня і крамниця металевих виробів (ґраток та сіткових огорож) фірми "Е. Старк", склади і крамниці галантерейних товарів, кави і чаю, цукрових виробів. Також був ресторан Ісака Гартмана, фотоательє "Мімоза" Марека Мюнца і Самуеля Ніка, салон краси Лебваля.

У радянський період в будинку на партері містилися великі крамниці "Военная книга", "Промтовари" і "Тканини". З початку 2007 року замість книгарні діє ресторан швидкої їжі "McDonalds", а на місці крамниці "Тканини" — парфумерна крамниця "BROCARD".