Вул. Стефаника, 11 – колишня житлова забудова

ID: 2439

З кін. XVIII ст. до 1872 р. на місці сучасного будинку існувала типова для свого часу одноповерхова житлова забудова. В сер. XIX ст. її власниками була сім'я Клімке.

Історія

Протягом XVIII ст. територія, де постав будинок, належала монастирю кармелітів черевичкових (сьогодні його будинок – головний корпус бібліотеки ім. Стефаника). Після реформ імператора Йозефа ІІ у 1782 р. монастир скасовано та у його будинку влаштовано римо-католицьку семінарію, а згодом військову пекарню і склад (Schnür-Pepłowski, 1896, 140). У 1827–1833 рр. тут відкрито заклад ім. Оссолінських, який дав назву сучасній вул. Стефаника.

Житлова забудова оточувала вулицю ще у XVIII ст. – дерев'яні будинки позначені на карті 1766 р.

Протягом I пол. XIX ст. вона змінилася на муровану одно- і двоповерхову. В літературі згадується, що з відкриттям закладу Оссолінських його перший директор Сярчинський (Siarczyński) у 1830–1831 рр. лобіював влаштування освітлення вулиці, однак міська влада відмовляла, аргументуючи тим, що вулиця "надто пуста і незамешкана", щоб її освітлювати (Schnür-Pepłowski, 1896, 146).

Ділянка сучасного будинку на вул. Стефаника, 11 була позначена принаймні з 1802 р. конскр. №376 1/1. Згідно карти 1802 р., на ділянці була мурована забудова: фронтова кам'яниця і будинок в тилу ділянки, з дерев'яною прибудовою. Протягом століття за ділянкою зберігався її конскрипційний номер. У 1870-х рр. вона отримала сучасний номер – "11", до того позначалася номером "10".

Принаймні з 1855-го і до 1872 р. власницею цієї ділянки була Текля з Куліковських Полуднєвська (z Kulikowskich Południewska), в другому шлюбі – Клімка (Klimka). У документах згадуються також співвласники будинку у 1871 р.: Юзеф, Кароль і Ян Клімки (ДАЛО 2/2/4446:20).

1862 р. комісія магістрату провела ревізію "реальності" (ділянки з забудовою), внаслідок якої магістрат зобов'язав власницю перемурувати стіну офіцини (флігеля) з боку саду, де знаходилася кухня, що завалилася; стіну при туалеті, яка перебувала в аварійному стані; вичистити вигрібні ями (ДАЛО 2/2/4446:16).

1871 р., вочевидь у зв'язку з підготовкою до продажу реальності, співвласник Кароль Клімка просить підготувати детальний опис реальності, з описом характеру забудови і зазначенням усіх площ. Ревізія, здійснена комісією технічного департаменту магістрату, засвідчила, що загальна площа ділянки №376 ¼ займала 1002 кв. сажні (майже 3600 м²) та була оточена парканом. Тут розміщувалося 5 будівель: "фронтовий" будинок – одноповерхова житлова кам'яниця, покрита ґонтом; далі на ділянці справа – мурована офіцина з кухнею і двома житловими кімнатами, а також прибудованою до неї невеликою стайнею; далі у подвір'ї – мурована і покрита ґонтом тильна офіцина з житловими кімнатами і кухнею; господарський будинок з возівнею і стайнею; помешкання сторожа (ДАЛО 2/2/4446: 14-15).

1872 р. власники Текля, Юзеф, Ян і Кароль Клімки продають половину своєї реальності Яну Тарнавецькому (Tarnawiecki) (ДАЛО 2/2/4446:20) – контракт купівлі-продажу укладений 14.04.1872 р. Проте пізніше цього року всю реальність викуповує кн. Ядвіґа з Замойських (z Zamoyskich), дружина Леона Сапіги (Sapieha), маршалка Галицького крайового сейму (ДАЛО 2/2/4446:13). Оскільки Сапіги планували звести тут нову чиншову кам'яницю, то стару забудову було ліквідовано. Проект нового будинку розробив арх. Адольф Кун (Kuhn) у 1873 р. (він був також автором реконструкції палацу Сапігів на вул. Коперника, 40а). Сьогодні це чотириповерховий багатоквартирний житловий будинок.

Архітектура

Оскільки відсутні графічні матеріали про те, як виглядали давніші будинки цієї ділянки, далі наведені дані з опису "реальності", виконаного комісією магістрату у 1871 р. Судячи з опису, це були прості, скромні будинки, які нічим не виділялися з архітектурної точки зору. Площа ділянки займала 1002 кв. сажні, тобто 3597,7 м², та була відмежована від сусідів парканом. При фронті стояв старий (з кін. XVIII ст. – прим. автора) одноповерховий будинок, з розмірами близько 13,3х8,5 м. Складався з сіней, "польської" кухні, 4-х житлових кімнат і 2-х засклеплених пивниць. Збудований з твердого матеріалу, покритий ґонтом, технічний стан – задовільний.

У подвір'ї праворуч – одноповерхова офіцина розмірами 12,33х5,37 м. У ній двоє сіней: одна з "польською" кухнею, інша – з"англійською", а також дві житлові кімнати. Стан задовільний. До офіцини була прибудована невелика стайня, її зовнішня стіна у незадовільному стані. Далі у подвір'ї – мурована тильна офіцина, покрита ґонтом, у доброму стані. Всередині містила двоє сіней з "польськими" кухнями, 8 житлових кімнат та "англійську" кухню. Перебувала у досить доброму стані.

З господарської забудови на ділянці була присутня будівля, що містила: возівню на 2 повози, стайню на 13 коней, кімнату сторожа. Будівля мала розміри 22,76х6,64 м, була мурована, покрита ґонтовим дахом, у "середньому" стані.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Стефаника, 11 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Адольф Кун (Adolf Kuhn) – цивільний архітектор у Львові, автор проекту сучасного будинку.
Вільгельм Цукр (Wilhelm Cukr) – адвокат Кароля Клімки у справі звернення до магістрату про підготовку опису реальності.
Кароль Клімка (Karol Klimka) – співвласник будинку і ділянки.
Леон Людвік Сапіга (Leon Ludwik Sapieha) (1803–1878) – князь, маршалок Галицького крайового сейму І-ІІІ каденцій (1861–1875), видатний польський політик і громадський діяч.
Текля з Куліковських у першому шлюбі Клімка, у другому – Полуднєвська (Tekla z Kulikowskich, 1 – Klimka, 2 – Południewska) – співвласниця будинку і ділянки.
Францішек Сярчинський (Franciszek Siarczyński) (1758–1829) – священик, історик та бібліотекар, перший директор Інституту ім. Оссолінських.
Юзеф Клімка (Józef Klimka) – співвласник будинку і ділянки.
Ядвіґа з Замойських Сапіга (Jadwiga z Zamoyskich Sapieżyna) (1806–1890) – дружина Леона Сапіги, замовниця спорудження сучасного будинку.
Ян Тарнавецький (Jan Tarnawiecki) – співвласник будинку і ділянки.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/4445:2.
ДАЛО 2/2/4446.
Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829.
Schnür-Pepłowski Stanisław, Obrazy z przeszłości Galicyi i Krakowa (1772–1858), T. I (Lwów: Nakładem księgarni Gubrynowicza i Schmidta, 1896).

Авторка опису – Ольга Заречнюк
Літературний редакторка – Юлія Павлишин