Вул. Староєврейська, 26 – колишня кам'яниця Покоровичівська

1611 — зведення кам'яниці Покоровичем і Прихильним на місці давньої кам'яниці з XVI ст.
1746 — проведена ґрунтовну реконструкцію у бароковому стилі будівничим Гербутом (Вигодним).

Кін. XIX ст. — проведена реконструкція, влаштований дах з оцинкованої бляхи та ряд горищних віконець.
1933 — пристосування приміщень партеру під крамниці, влаштовані вітрини.
1940-і — пристосування партеру під житло.
Поч. 1990-х — влаштування у приміщенні партеру взуттєвої крамниці "Мальва".

Кам'яниця називалася Покоровичівською, протягом двох століть була пенатами (рідним домом – прим. ред.) для кількох поколінь знакових львівських архітекторів і будівничих. Її історію доніс нам відомий львовознавець Володимир Вуйцик.

Наприкінці XVI – на поч. XVII ст. на парцелі вул. Зарванської (тепер Староєврейська, 26) стояла кам'яниця, яка належала Мартинові Бжемінському (MarcinBrzemiński), і називалася відповідно – Бжемінська. Дім також був відомий як Шольцівський – дочка купця Яна Шольца, Катерина, була одружена з Бжемінським. 1605 р. кам'яницю придбали (за 2 тис. зол.) відомі львівські будівничі італійського походження — Амвросій Прихильний (AmbrożyPrzychylny) і Адам де Лярто (AdamdeLarto), званий Покора. Ці архітектори підтримували між собою дружні стосунки від часу їхнього прибуття до Львова й у своїй підприємницькій діяльності постійно виступали разом. Після того, як Амвросій Прихильний відпродав свій дім на Галицькому передмісті при вул. Гарбарській (нині Драгоманова) у 1611 р., разом із Покорою вони взялися за перебудову новопридбаної кам'яниці. Одночасно вони будували наріжну кам'яницю Клопотівську (вул. Староєврейська, 28) для львівського райці Томи Карча.

Після смерті Адама Покори (~1638 р.) спадкоємцями його частини кам'яниці стали син Джованні з патронімним прізвищем Покорович і дочка Катерина, дружина архітектора Миколи Сильвестрі. Молодий Покорович, як і батько, також був будівничим. Джованні Покорович (†10.11.1645 р.) не залишив заповіту, чим завдав чимало клопоту своїм чотирьом донькам при розподілі майна. Покоровичівську кам'яницю поділила скликана 7.05.1646 р. магістратом комісія. Крім Покоровича та Прихильного, в кам'яниці Бжемінській на поч. XVII ст. мали свої частки будівничий, автор старої вежі львівської ратуші, Андрій Бемер (Andrzej Bemer)  та Йоан Францискін з цеховим прізвищем Поправа, що завідував каменоломами та вапняними печами у Брюховицькому лісі біля Голоска. Ще за життя Джованні Покорович зробив майновий запис своєї кам'яниці шпиталеві Св. Лазаря, а його сестра Катерина частину своєї дідичної кам'яниці 1654 р. записала Братству св. Тіла при Катедральному костелі.

Спадкоємці Покоровича залишалися власниками кам'яниці на тодішній Зарванській вулиці до XVIII ст. У 1740-х рр. у цьому будинку жив майстер-будівничий Ян Гербут із цеховим прізвищем Вигодний. Від нього кам'яниця отримала назву Гербутівська. Вигодний відбудовував львівські будівлі, зокрема кам'яницю Дармухівську на пл. Катедральній, 3; монастир Івана Хрестителя; 1736 р. збудував друкарню Св. Трійці на вул. Театральній, 5 тощо.

1745 р. Гербут поділив свою кам'яницю між зятями Михайлом Піховичем і Антоном Рудзицьким. Перший був одружений з Доротою, другий — з Реґіною Гербутівною. 1746 р. кам'яниця була ґрунтовно перебудована. В 1751 р. Рудзицький продав свою частину золотареві, вірменинові Якову Антоновичу, що тривалий час виконував обов'язки сеньйора золотарського цеху.

Позаяк Яків з дружиною Розалією з Сеферовичів Антоновичі померли бездітними, їхня частина перейшла у спадок Михайлові Аваковичу, а 1770 р. до цехового будівничого Йосифа Дубльовського. Друга частина кам'яниці, яка належала Піховичу, 1754 р. стала власністю Вервечкового братства при Латинській катедрі. Цю частку від Братства відкупив львівський лавник Ян Ратинський та купець і торговець винами Андрій Андзуловський, які наступного року відпродали її Йосифу Дубльовському, й останній, таким чином, став повноправним власником цілого будинку.

Йосиф Дубльовський вів досить активну будівельну діяльність і у Львові, і на провінції. Він збудував і перебудував декілька кам'яниць у Львові, зокрема 1791 р. сусідню кам'яницю Боні (№24). 1781 р. Дубльовський відпродав свою кам'яницю Покоровичівську чи Гербутівську вірменинові Миколі Вартановичу, який через 8 років продав її Лейзору Нойштайнові. Від 1789 р. юдейські родини жили тут постійно.

Як виглядав будинок у часи Прихильного та Покоровича — невідомо. Перебудови знівелювали його первісний вигляд. Наприкінці XIX ст. проведена реконструкція, пов'язана із заміною покриття даху на вогнетривке з оцинкованої бляхи. Тоді високий дах з вікнами-люкарнами понизили, влаштувавши горищні віконця у фасадній стіні. 1933 р., пристосовуючи партерні приміщення під крамниці, були влаштовані вітрини. У радянський період на першому поверсі розміщувалося житло, а на поч. 1990-х рр. у приміщенні праворуч влаштували взуттєву крамницю "Мальва".

Постановою Ради Міністрів УРСР №442 від 06.09.1979 р. будинок внесений до Реєстру пам'яток національного значення, ох.№1300.