Центр міської історії

Інтерактивний Львів

...

Вул. Словацького, 18 – житловий будинок

ID: 2421
Колишня кам’яниця Борковських споруджена за проектом буд. Емануеля Ґалля у 1873–1874 рр. Серед інших львівських кам’яниць кін. ХІХ ст. виділялася просторими апартаментами, розрахованими на елітних мешканців. Тригранний фасад та складна форма плану обумовлені адаптацією до багатокутної ділянки. Зразок львівської неоренесансної архітектури 1870-х рр. Зараз використовується як багатоквартирний житловий будинок з торговими приміщеннями на 1-му поверсі.

Історія

Будинок споруджувався на ділянці, розміщеній в кінці вул. Словацького, на повороті в бік вул. Маєровської (суч. Січових Стрільців). Цей ґрунт до забудови був частиною території Єзуїтського саду (Парку ім. І. Франка), перебуваючи у власності міста. У процесі приготувань до спорудження комплексу будівель Галицького сейму здійснювалися заходи з впорядкування прилеглих кварталів, зокрема було проведено регуляцію траси вул. Словацького. Як наслідок, від північно-східного кута парку відокремилася будівельна парцеля з конскр.№790 2/4, яку продали гр. Володимиру Борковському (Borkowski) (ДАЛО 2/2/4296:37). Згадану парцелю, яка формує західний наріжник кварталу між вул. Словацького, Маєровською, Костюшка і Сикстуською (суч. Дорошенка), далі розділили на 3 частини. Бічні ділянки були продані гр. Валерією Борковською іншим забудовникам (там спорудили будинки на вул. Словацького, 16 та Маєровській, 21). У центральній же частині "реальності" 790 2/4 Борковська поставила власну кам’яницю – №18 на Словацького (ДАЛО 2/1/1092:40, 41).

Відповідний архітектурний проект, розроблений буд. Емануелем Ґаллем (Gall), був затверджений 4 червня 1873 року. Планами Ґалля передбачалося забудувати територію у формі симетричного шестикутника площею 673 кв. м, однак у період будівництва обрана конфігурація зазнала змін через корекцію меж ділянки. Врешті планувальна схема стала асиметричною. Новобудова більшою мірою набула типових рис чиншової кам’яниці, втративши ознаки магнатської резиденції, адаптованої до архітектурних форматів модерного міста. Додатковий проект, який зафіксував ці зміни, затверджено резолюцією магістрату від 20 травня 1874 року (ДАЛО 2/2/4296:34-38). Того ж року роботи на будівельному майданчику були завершені.

Наприкінці 1874 р. за новим проектом Ґалля було подовжено ліву офіцину (флігель), де влаштували стайню, і реконструйовано праву офіцину, з возівнею. Ще одну невелику добудову лівої офіцини Валерія Борковська ініціювала 1902 р. (ДАЛО 2/2/4296:40, 41).

Після Першої світової кам’яниця перейшла у власність львівського відділу Варшавського товариства убезпечень (Warszawskie Towarzystwo Ubezpieczeń). За нового власника основну частину площ будинку займали великі орендовані помешкання, а 1-й поверх – приміщення ділового і господарчого призначення. У 1933 р. одне з вікон на чільному фасаді переробили на двері офісу чи крамниці. Частину приміщень у партері з 1934 р. використовувала фабрика папіросних гільз (ДАЛО 2/2/4296:15, 21).

Зараз кам’яниця Борковських функціонує як багатоквартирний будинок. У приміщеннях нижнього поверху розташовані 2 крамниці, копіювальний центр та кафе.

Архітектура

Будинок займає ділянку на повороті вуличної траси, між граничними мурами кам’яниць на вул. Словацького, 16 та на вул. Січових Стрільців, 21. Чільним фасадом виходить на захід, до Парку ім. І. Франка. Внутрішнє подвір’я межує з територіями будинків на вул. Юрія Дрогобича, №№ 8 і 10.

У плані корпус будинку виглядає як деформована підкова. Складається з V-подібної основи та двох невеликих асиметрично розташованих офіцин, що охоплюють багатокутний внутрішній двір. Через портал, розміщений у центрі фронтального блоку, до подвір’я проходить проїзд. У проїзді ліворуч розташований вхід на головну сходову клітку, прямокутну в плані.

Кам'яниця – триповерхова, на невисокому цоколі. Основний фронтальний блок складається з трьох секцій – центральної та пари бічних, розташованих під кутом одна до одної. Посередині чільного фасаду розташований портал, що веде до наскрізного проїзду. Над ним встановлений балкон з огородженням із ліпних балясин.

Тригранний західний фасад має 5 віконних осей у центрі, 3 і 6 – по боках. Нижній ярус фасадної стіни, відділений вузьким карнизом, оформлено блоками рустування. Вертикальні смужки русту вставлено на кутах фасаду та по краях біля межових мурів. Вікна 2-го поверху оздоблені трикутними сандриками, пілястрами та рядами половинних балясин (знизу); 3-го – поличками-карнизами. Віконні прорізи верхніх поверхів – у профільованих обрамуваннях. Фасад завершений широким вінцевим карнизом, доповненим модульйонами, під ним прокладено рельєфний орнаментальний фриз.

Основа корпусу містить всередині 2 тракти приміщень, сполучених за анфіладним принципом. Тильний фасад – без декоративних оздоб, по периметру встановлені балконні галереї. Ліва офіцина, з допоміжними сходами, має на краю одноповерхову прибудову (колишня стайня); праве крило офіцини – двоповерхове (кол. возівня в партері).

У неоренесансному опорядженні кам’яниці – головним чином на західному фасаді – домінують орнаментальні рельєфи, строгі та дещо сухуваті за характером рисунку.

Персоналії

Валерія Борковська (Waleria Borkowski) – графиня, побудувала кам’яницю на вул. Словацького, 18.
Володимир Борковський (Włodzimierz Borkowski) – граф, власник будівельної парцелі конскр.№790 2/4.
Емануель Ґалль (Emmanuel Gall) – будівничий, автор проекту кам’яниці Борковських, а також проекту лівої офіцини та реконструкції правої офіцини.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/1092.
  2. ДАЛО 2/2/4296.
Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення