Вул. Січових Стрільців, 11 – кінотеатр (не діє)

“Еліт” (“Elite”), 1912–1918 рр.

У будинку, зведеному у 1901 р. на колишній вул. Третього Травня, 11 (тепер – вул. Січових Стрільців), у 1912 р. було влаштовано кінотеатр “Еліт”. Його засновниками були Ісаак та Абіш Вехслери (Izaak, Abisz Wechsler). Кінотеатр був розташований на 1-му поверсі. Обабіч нього в будинку діяли фотосалони: “Ріволі” (“Rivoli”) і “Ван Дик” (“Van Dyck”), а над його залою працювала кав’ярня “Американська” (“Amerykańska”).

“Ванда” (“Wandа”), 1926–1931 рр.

У 1926–1931 рр. у цьому приміщенні діяв кінотеатр під назвою “Ванда”. Його власником був Генрик Шеер (Henryk Scheer), а керівником – Кароль Бізанц (Karol Bisanz). Наприкінці грудня 1930 р. кінотеатр почав демонструвати звукові фільми.

“Оаза” (“Oaza”), 1931–1933 рр.

У 1931–1933 рр. кінотеатр діяв під назвою “Оаза” і перебував у власності Центральної каси сільськогосподарських союзів (Centralna Kasa Spólek Rolniczych).

12 січня 1933 року в “Оазі” було відмінено кіносеанс через те, що у глядацькому залі виявили вибухівку. Її швидко знешкодили і обійшлося без жертв.

“Муза” (“Muza”), 1933–1944 рр.

У 1933–1944 рр. кінотеатр діяв під назвою “Муза”. Його власниками залишались Центральна каса сільськогосподарських союзів, а також подружжя Хільди і Шуліма Розенбахів (Hilda, Szulim Rosenbach). У 1936 р. Хільда Розенбах коштом свого батька встановила в кінотеатрі нову звукову апаратуру фірми “Клангфільм” (Klangfilm). Ця апаратура була дешевшою альтернативою обладнанню фірми “Вестерн електрік” (Western Electric), яку використовували у низці львівських кінотеатрів. У 1938–1939 рр. власниками “Музи” були Хільда Розенбах і її наступний чоловік Адлер (Adler). Хільда сама керувала кінозакладом, поки її чоловік перебував за кордоном.

Кінотеатр “Муза” був достатньо успішним.

“Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської” (1944–1991)

Упродовж 1944–1991 рр. працював під назвою “Кінотеатр ім. Зої Космодем'янської”. У післявоєнний період кінотеатр спеціалізувався на показі кіно- та анімаційних стрічок для дітей і молоді. На 1944 р. у кінотеатрі було 20,5 штатних одиниць (серед них і швейцар). На 1966 р. тут було 19,5 штатних одиниць. Глядацький зал був розрахований на 200 місць (до 1989 р. кількість зменшилась до 154). Кінотеатр працював щоденно, за день відбувалось близько 7 кіносеансів. У 1966 р. у будинку протягом двох місяців відбувалися ремонтні роботи і кінотеатр не виконав плану роботи. Станом на 1973 р. вартість квитка на сеанс була різною і залежала від часу, зокрема, на вечірній кіносеанс квитки коштували від 10 до 45 коп. Протягом 1989 р. кінотеатр відвідало 251,259 глядачів. Станом на січень 1991 р. тут працювало 35 працівників.

“Левеня” (1991–2000)