Пл. Ринок, 06 – колишній палац Корнякта
Історія
Будинок мав назву кам'яниця Корнякта (конскрипційний номер 175), або королівська кам'яниця. Кам'яниця зведена у 1580 р. архітекторами Петром Барбоном (Petro Barbon) за участю Павла Римлянина (Paweł Rzymianin) для багатого грецького купця Костянтина Корнякта (Kostiantyn Korniakt) з Кандії на фундаментах двох давніх ґотичних кам'яниць Мельхйоргазовської або Августовської та Тарловської, які стояли тут в XV ст.
Костянтин Корнякт походив з острова Кріту. Приїхав до Львова у 1569 р. з Молдавії, де був боярином та керівником митної служби. Згодом він став особистим секретарем короля Сиґізмунда ІІ Августa (Zygmunt II August). Для побудови свого будинку Костянтин Корнякт купив їхні ділянки, а саме дві парцелі на пл. Ринок та прилеглу до них ділянку з боку вул. І. Федорова. Зокрема, як повідомляє Діонісій Зубрицький, Костянтин Корнякт у 1571 р. купив Мельхіоргазівську кам'яницю. Від прізвища власника кам'яницю називають ще палацом Корнякта. На той час це була одна з найбільш імпозантних будівель у місті.
На відміну від більшості ринкових кам'яниць будівля була шестивіконною, тобто мала по шість вікон на рівні кожного поверху головного фасаду. У 1603 р. Костянтин Корнякт помер. Його нащадки швидко збанкрутували, а кам'яниця у 1623 р. був продана монахам кармелітам.
Згодом, у 1642 р. будинок купив польський магнат Якуб Собєський (Jakub Sobieski) з дружиною Теофілією, після смерті якого у 1647 р. кам'яницю успадкував його син – Ян Собєський (Jan III Sobieski) (від 1647 р. – король Польщі). Від того часу кам'яницю почали називати ще й королівською. Тоді ж було проведено першу реставрацію будівлі.
У 1678 р. її фасад прикрасили постаті короля та шести лицарів на аттику, з'явився білокам'яний портал, декорований масками та гірляндами. Після смерті Яна ІІІ Собєського будинок належав його синові.
У 1723 р. він перейшов у власність магнатів Жевуських. За розпорядженням Юзефа Жевуського (Józef Rzewuski) у 1793 р. була проведена часткова реставрація кам'яниці. Тоді перебудовано сходову клітку в стилі ампір, рустовано фасад і влаштовано на ньому балкон. Перебудову здійснено під керівництвом архітектора Фридерика Баумана (Fryderyk Baumann). У 1797 р. сходову клітку прикрашено кованим залізним поруччям.
Наступна реставрація відбулася у 1820-х рр., коли будівля належала родині князів Понінських. В цей час прикрашено ліпниною стелі на другому поверсі, у так званах королівських залах. Тоді ж змінено частково планування приміщень. Круглий тронний зал перетворено на прямокутний. Вірогідно, що тоді ж була знесена частина галерей на подвір'ї і замінена флігелем. Наприкінці ХІХ ст. будинок належав князю Каліксту Понінському (Kalikst Poniński), котрий мешкав тут на третьому поверсі. Після смерті останнього будинок переходить до князів Любомирських, у яких 1908 р. місто його викупило з метою влаштувати тут музей.
12 вересня 1908 р., у 225-ту річницю перемоги турків під Віднем Яном ІІІ Собєським, у будинку відкрився музей, який отримав назву "Національний музей імені Яна ІІІ". Тут були зібрані колекції зброї, нумізматики, живопису.
В період 1910–1912 р. проведена капітальна реставрація, будинок очищено від більш пізніх нашарувань і пристосовано під музей. У 1930-х рр. архітектором Людомилом Дюрковичем (Ludomił Gyurkowicz) відреставрована триярусна ренесансна аркада-лоджія у подвір'ї будинку.
У травні 1940 р. тут відкрито Львівський історичний музей. Великою популярністю користується також "італійське подвір'я", де знімають кінофільми, проводять традиційні концерти Львівська консерваторія, відбуваються театральні вистави.
Пов'язані історії
Архітектура
Будівля палацового типу, з характерним видовженим у глибину ділянки планом, триповерхова, мурована з каменю, тинькована. У внутрішньому дворику кам'яниці є так зване "італійське" або "венеційське" подвір'я, у якому розташована триярусна ренесансна аркадія-лоджія, відреставрована у 1930-х рр. архітектором Людомиром Дюрковичем (Ludomił Dyurkowicz).
До реставрації аркада була забудована флігелями початку ХІХ ст. (збегелися фото того часу, на яких видно ці флігелі). На відміну від більшості ринкових кам'яниць будівля є шестивіконною, тобто має по шість вікон на рівні кожного поверху головного західного фасаду. Цей фасад завершений аттиком з каріатидами і атлантами, архітравом і фризом з консолями, увінчаний фігурами. Фасад від вул. І. Федорова більш скромний. Його основним архітектурним акцентом є великий широкий білокам'яний портал.
Сучасний вигляд інтер'єр будинок отримав під час реставрації ХVІІІ ст., про що свідчить меморіальна дошка над входом. Від давньої будівлі з ХV ст. збереглася ґотична зала. На увагу заслуговують так звані королівські зали, прикрашені ліпними стелями та стінами, давніми дзеркалами, обоями, мармуровими камінами, художнім паркетом з цінних порід дерев. Збереглися також різьблені білокам'яні портали. Незважаючи на численні перебудови та реставрації, пам'ятка вражає своєю імпозантністю. Строгий фасад, підкреслений чітким ритмом вікон, прикрашених трикутними сандриками, легкі ажурні аркади лоджії "італійського дворика" зберігають форми ренесансного палаццо. Відкриті аркади з'єднують головний будинок з офіцинами.
Дім Корнякта у Львові – один з найкращих прикладів житлової ренесансної архітектури.
Персоналії
- Вітольд Равський-молодший – Архітектор, скульптор, живописець. На початку 1930-х років Вітольд Равський керував реставрацією кам'яниці.
- Олена Турянська – Мисткиня, авторка витинанок, інсталяцій, об'єктів та артбуків, дизайнерка інтер'єру. Живе і працює у Львові. Олена Турянська розробила дизайн кав'ярні Італійське подвір'я
Петро
Барбон (Petro
Barbon)
–архітектор,
будівничий
Фридерик
Бауман (Fryderyk
Baumann)
— архітектор, штукатер
Людомил
Дюркович (Ludomił
Diurkowicz)
— архітектор, автор проекту відтворення
аркад у подвір'ї будинку.
Жевуські
(Rzewuscy)
—
родина магнатів, власники будинку
Костянтин
Корнякт
— власник будинку
Любомирські
(Lubomirscy)
—
князі, власники будинку
Понінські
(Poninscy)
—
князі, власники будинку
Калікст
Понінський (Kalikst
Poniński)
— співвласник будинку
Павло
Римлянин (Paweł
Rzymianin, Paolo Romano)–
архітектор,
імовірний автор кам'яниці
Якуб
Собєський (Jakub
Sobieski)
—
батько короля Яна ІІІ Собєського,
власник будинку
Теофіла
Даниловичівна Собєська
— дружина Якуба Собєського, власниця
будинку
Ян
ІІІ Собєський
— король Польші, власник будинку
Джерела
- Проект "Галіціана" (І. Жук), 2001-2002.
- Державний архів Львівської області. – Ф. 2. – Оп. 2. – Спр. 3650. – С. 49-67, 74-77, 106-109. Справа на будинок на пл. Ринок, 6.
- Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. – Львів, 1991.
- Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. / Серія "Історичні місця України". – Вид. 3-тє зі змінами. – Львів: Світ, 2006.
- Пам'ятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – В четырех томах. – Т. 3. – Киев, 1985.
- Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. – Київ: "Будівельник", 1989. – С. 59.
- Jaworski F. Królowie polscy we Lwowie. (Bibl. Lw. nr. XIX – XX ст.). – Lwów, 1912. – S. 105–119.
- Józefowicz J. Kronika miasta Lwowa od r. 1634 do 1690. – Lwów, 1854. – S. 391.
- Orłowicz M. Przewodnik po Lwowie. – Lwów, 1925.
- Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. – Lwów, 1935. – S. 24-25.
- Kunasiewicz S. Przechadzki archeologiczne po Lwowie. – Lwów, 1874. – S. 76–89.
- Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo. – Wyd. II. – Lwów, 1892. – S. 311–318.
- Łoziński W. Sztuka lwowska. – Lwów, 1898. – S. 37, 44-45, 49, 82, 84, 86-87, 92.
- Medyński A. Lwów. Ilustrowany przewodnik dla zwiedzających miasto. – Drugie wydanie poprawione i uzupelnione. – Lwów: nakładem autora. – 1937. – S. 86.
- Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, nazw ulic i placów król. stół. miasta Lwowa wedlug Rady meijskiej w r. 1871 z urzędowych źródeł zestawiony. Lwów: nakładem Karola Wilda. – 1872. – S. 206.
- Skorowidz król. stół. miasta Lwowa. – Lwów: nakladem król. stół. miasta Lwowa. – Z drukarni instytutu Stawropigialnego. – Lwów, 1889. – S. 195.
- Skorowidz król. stół. miasta Lwowa z planem miasta. – Lwów: staraniem i nakladem gminy. – Z drukarni "Dziennika Polskiego" (Dr. Felixa Wojnarowskiego) pod zarządem Fr. Kattnera. – Lwow, 1899. – S. 183.
- Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa . – S. 66. // Księga adresowa Małopołski. – Lwów. Stanisławów. Tarnopól. Rocznik 1935/1936.
- Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. – Lwów: Nakładem autora. – 1844. – S. 183, 184.
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
