Пл. Ринок, 05 – колишня кам'яниця Ганлівська

Будинок на пл. Ринок, 5 (конскрипційний номер 174) відбудований після пожежі 1571 р. на місці давньої ґотичної кам'яниці Ганлівської, яка належала різницько-купецькій родині Ганлів, який походив від імені свого протопласта Йогана (Яна) Ганса Ганля (Jogann (Jan) Hanl).

Багато поколінь львівських різників перебудовували будинок. Один з них, Станіслав похвалився у своєму заповіті у 1570 р., що його будинок коштовний.  Однак пожежа, яка вибухнула у 1571 р. на вул. Єврейській (тепер І. Федорова), перенеслася на східну частину пл. Ринок і досягнула вул. Домініканської і Вірменської, знищила будинок Станіслава Ганля (Stanisław Hanl). Реконструкція будинку відбулася у 1571–1577 рр. на замовлення львівської міщанки Софії Ганльової (Ганль) (Zofia Hanlowa, Hanl), вдови Станіслава Ганля, за проектом архітектора Петра Італійця з Лугано (Petrus Italus z Lugano), званого також Красовським, тому що був власником каменеломень з Красова.

Софія Ганль – відома у другій половині ХVІ ст.  як фундаторка багатьох релігійних та доброчинних діянь у справах міста, засновниця і фундоторка костьолу Св. Софії; від її імені походить назва Софіївка – міська околиця у верхній частині сучасної вулиці І. Франка. Пожежа 1571 р. майже повністю знищила попередній будинок, уцілів лише перекритий ґотичними склепіннями перший поверх.

При реконструкції 1571–1577 рр. Софія Ганль власним коштом побудувала верхню частину кам'яниці, добудувала офіцини, які від подвір'я отримали ґанок. Будинок отримав також вогнетривкі стіни. Вважається, що це перший триповерховий будинок на пл. Ринок, який був оточений на той час одноповерховими та двоповерховими будинками. У дворі він мав веранду. З документів ХVІ ст.  відомо, що фасад будинку був прикрашений білокам'яною різьбою, колонами, карнизами. Відомо також, що в цьому будинку поселилися перші єзуїти у Львові, які прибули сюди на запрошення архієпископа Яна Димитра Соліковського. Спочатку, перед тим, як єзуїти вибудували собі костел, вони користувалися гостинністю побожної господині. Про її заслуги є записи в єзуїтських хроніках.

Від 1595 р. кам'яниця Ганлівська змінила назву та власників. Від цього часу і аж до ХVІІІ ст. належала родині Лукашевичів (Łukaszewiczowie) і називалася Лукашевичівською. Потім належала іншим власникам, навіть магістрату, від якого перейшла до рук доктора Мартина Никанора Анчевського (dr. Marcin Nikanor Anczewski). Численні перебудови та реконструкції змінили будинок. Дотепер збереглися лише фрагменти першого поверху. Від Анчевського кам'яниця перейшла до внучки його його першої жінки Регіни Ожґєвичевої (Regina Ożgiewiczowa), а потім до родини Кастеллі (Castelli), від яких походить назва околиці Львова – Кастелівка.

У 1677 р. тут мешкала Анна Дорота з дому Фрезен Хжановська (Anna Dorota z domu Frezen Chrzanowska). Потім будинок належав ксьондзу Вєлінському (ks. Wieliński), родині Завадських (Zawadzki) і Жевуських (Rzewuski).

У ХІХ ст. власником будинку був Едвард Нікорович (Edward Nikorowicz), на кошти якого у 1883–1884 рр. була проведена реконструкція основної частини будинку, надбудова четвертого поверху, прибудова сходової клітки та туалетів до тильної частини, побудова триповерхової офіцини. Проект виконав архітектор Станіслав Олексінський (Stanisław Olexiński). При цій перебудові фасад був отинькований.

У кінці ХІХ – на  початку ХХ ст. будинок належав Самуелю Райху (Samuel Reich) та Йонаcу Льовенгерцу (Jonas Lӧwenherz). На їхнє замовлення у 1910 р. архітектор Генрик Сальвер (Henryk Salwer) виконав проект реконструкції основної частини будинку. На початку ХХ ст. архітектор Генрик Орлеан виконав обмірні креслення будинку. У 1911 р. на кошти власника Самуеля Райха (Samuel Reich) за проектом архітектора Генрика Орлеана (Henryk Orlean) реконструювано основну частину будинку та офіцини. Вірогідно, що тоді реконструйовано сходову клітку основної частини будинку, яка освітлювалася з допомогою світлового ліхтаря, який влаштовано на рівні даху.

У 1913 р. будівничий майстер Антоні Фляйшль (Antoni Fleischl) виконав проект реконструкції ресторану на першому поверсі будинку. Останньою приватною власницею кам'яниці була Лаура Райх (Laura Reich).

Після 1926 р. будинок перейшов у власність міста і був сполучений з сусідними кам'яницями; в ньому розмістилася музейна експозиція.