До поліцейських структур, створених у Львові в період нацистської окупації із залученням місцевого населення, окрім Української допоміжної поліції, відносять також єврейську Службу порядку, і так звану Кріпо — кримінальну поліцію.
Питання повноважень єврейської поліції, можливості чи неможливості вибору, а тим паче прив'язка діяльності єврейської поліції до терміна "співпраця" чи "колаборація" у багатьох середовищах викликає бурхливі дискусії і наразі не позбавлена сильного емоційного навантаження. Варто зазначити, що тема єврейської поліції часто з'являється в дискусіях, які стосуються питань української чи польської колаборації, як "аргумент" чи спроба виправдання, на зразок "усі це робили". Оскільки створення єврейської Служби порядку в науковому дискурсі розглядається як один із засобів Голокосту, детальніше про діяльність цієї структури можна прочитати в розділі "Топографія Голокосту".
У назві кримінальної поліції, на відміну від єврейських й українських структур, відсутня національна складова. Проте Кріпо у Львові в повсякденні називали "польською поліцією", оскільки цей поліційний орган Третього Райху та окупованих територій, що провадив слідство та оперативно-розшукові заходи у кримінальних справах, складався переважно з поляків. Дирекція кримінальної поліції розташовувалась за адресою пл. Галицька, 15. На території Генерал-губернаторства відділи кримінальної поліції формувались з довоєнних поліцейських кадрів, але у зв'язку з тим, що для Львова Друга світова війна почалась радянською окупацією і майже весь особовий склад довоєнної львівської поліції був розстріляний, то львівське Кріпо поповнювалось за рахунок поляків, що прибували до Львова з інших регіонів довоєнної Польщі.
Окрім розслідувань широкого спектру кримінальних злочинів, до обов'язків Кріпо входило розслідування нелегального, за нацистським законодавством, перебування євреїв поза межами гетто, саме через кримінальну поліцію проходили майже всі євреї, яких затримали, а також неєвреї, що їх переховували і їм допомагали і котрі після перебування у відділку Кріпо потрапляли або до тюрми на Лонцького, або до Янівського концтабору. Ця діяльність кримінальної поліції, оскільки відповідала ідеологічним цілям окупанта, виповнює усі ознаки колаборації.
Більше інформації про кримінальну поліцію у Львові можна дізнатись тут.
З інших поліцейських формацій у Львові існувала також Допоміжна поліція (Hilfspolizei) і Спеціальна служба (Sonderdienst), у якій служили переважно особи німецького походження — фольксдойче. Спеціальна служба у Львові не була численною, фактично не перевищувала кількості підрозділу.
Ще однією поліційною службою була Залізнична поліція (Bahnschutzpolizei). Уже на кінець 1942 року у місті було шість відділень Залізничної поліції, її керівництво розташовувалось у будівлі на вул. Фоха, 3 (сучасна вул. Чернівецька). У Залізничній поліції служили переважно німці й українці, були й поляки, але в меншості. Головним її завданням була охорона залізничного майна, безпека й запобігання шпіонажу і саботажу.
Отже, у формуванні силових структур із залученням місцевого населення у Львові нацисти керувались тими самими принципами, що й загалом у Генеральній губернії, — залучали місцеве населення з урахуванням національного складу. Тому у Львові діяли як українські, так і польські органи правопорядку. Існування такого "паритету" свідчить, що, окрім національних аспектів, варто також вивчати й інші мотиви, а також не слід "одягати" колаборацію і співпрацю в шати однієї національності (переважно не власної).