Вул. Підвальна, 3 – офісний будинок (колишній житловий)

Квартал між вулицями Братів Рогатинців, Підвальною, Валовою та Архівною утворився після розбору міських фортифікацій поряд із міською єврейською дільницею, умовним центром якої була Велика міська синагога. Раніше на місці цього кварталу проходив Низький мур із бастеями — друге кільце міських укріплень.

Північна половина ділянки  (конскр. № 340м) була вперше забудована між 1802 і 1828 рр. Про це свідчать відповідні плани Львова (план 1828 р.) Південна половина (конскр. № 371м) була забудована між 1829 і 1844 рр. (план 1844 р.). Ці будинки були П-подібними у плані, триповерховими. Їхні головні фасади були орієнтовані на вул. Братів Рогатинців і вул. Валову. На вул. Підвальну  виходили фасади бічних офіцин. У 1871 р. обидві кам'яниці належали Бейле Юттер Целлер (Beile Jütter Zeller). Наступний відомий власник  — Фридерик Капралік (Fryderyk Kapralik). За проектом будівничого Еммануеля Ґалля (Emmanuel Gall) він збудував нові туалети і кухню. Приміщення постали при західній стіні, межовій із будинками на вул. Валовій, 29 і вул. Братів Рогатинців, 32. Цей проект був затверджений магістратом 16 вересня 1881 р. (ДАЛО 2/2/2868:74).

У 1910 р. власниками обох ділянок стали купець Маврицій Шпрехер (Maurycy Sprecher) і доктор Макс Шпрехер із метою спорудити тут великий чиншовий дім. Проект розробив львівський архітектор чеського походження Карел Боублік (Karel Boublík). Згідно з його проектом, північну кам'яницю розібрали, дозвіл на демонтаж  від 17 червня 1910 р. (ДАЛО 2/2/2868:5). Південну кам'яницю реконструювали, вона стала частиною нової будівлі. Тож формально це були два будинки із різною адресою і дещо відмінним плануванням. Але візуально вони об'єднані і сприймаються як одна будівля.

24 вересня 1910 р. Шпрехери отримали дозвіл на спорудження чотириповерхового будинку (ДАЛО 2/2/2868:1), а 26 травня 1911 р. — на його сполучення із міською системою каналізації. Частина приміщень була під'єднана до каналу вул. Валової, частина — до вул. Братів Рогатинців (ДАЛО 2/2/2868: 8;73). Згідно з первинним проектом, це був житловий будинок із торговими приміщеннями на партері. 24 лютого 1912 р.  були затверджені нові поверхові плани, дещо відмінні від первинних (ДАЛО 2/2/2868:11). Для кращого освітлення підвальних приміщень були влаштовані засклені світлові шахти, до сьогодні їх залишилося лише дві. Три з них розташувалися з боку вул. Підвальної, шість — з боку вул. Братів Рогатинців, ще кілька — у внутрішньому подвір'ї. Засклення світлових шахт було постійною проблемою, збереглися численні звернення магістрату до власників будинку з вимогою їх відремонтувати (1928–1930, 1934–1935 рр.)

Після Першої світової війни власником частини будинку (вул. Підвальна, 3) стала єврейська видавнича спілка "Хвиля" (Chwila). Будинок на вул. Валовій, 31 залишився житловим. На вул. Підвальній, 3  у підвалі, на першому й другому поверхах розмістилися видавничі приміщення. У 1925 р. на замовлення спілки архітектор Фердинанд Каслер (Ferdynand Kassler) розробив проект для встановлення у кутовому приміщенні другого поверху на розі вул. Підвальної і  вул. Братів Рогатинців  ротаційної друкарської машини (ДАЛО 2/2/2868:69). Проект був затверджений у 1926 р. (ДАЛО 2/2/2868:13). Ним  передбачалося  замінити перекриття над першим поверхом, встановити масивний залізобетонний каркас на першому поверсі, який би міг витримати значну вагу машини.

У 1929 р. Фердинанд Каслер був автором ще однієї реконструкції — приміщень першого поверху з боку вул. Братів Рогатинців. У приміщенні поряд із головною сходовою кліткою розмістилася ливарня свинцевих літер. У наступному приміщенні, поряд із брандмауером на межі з будинком на вул. Братів Рогатинців, 32, розмістився друкарський прес (ДАЛО 2/2/2868:67).

У 1934 р. інженери Максиміліан Коґут (Maksymilian Kogut) та Юзеф Йоахим Тіш (Józef Joachim Tisch) були авторами ще однієї реконструкції видавничих приміщень, згідно з якою приміщення друкарні зайняли весь перший поверх будинку на вул. Підвальній, 3. Приміщення з боку вул. Братів Рогатинців передбачалися як склади для ротаційної машини. З іншого боку від вхідних сіней, з боку вул. Підвальної, мала розміститися складальня (zecernia) (ДАЛО 2/2/2868:78). Однак невдовзі проект був перероблений: складальня перемістилася на місце ротаційної машини, а в трьох приміщеннях поряд розмістилася "зала машин" (ДАЛО 2/2/2868:79). У результаті проведеної реконструкції всі дверні прорізи на північному фасаді були перероблені на вікна, які збереглись до сьогодні в незмінному вигляді.

У березні 1936 р. власниця сусіднього будинку на вул. Братів Рогатинців, 32  Людмила з Лєщинських Дорнбах (Ludmiłła z Leszczyńskich Dornbachowa) скаржилася на спілку "Хвиля". Причиною став шум друкарського пресу, що працював і вдень, і вночі і заважав мешканцям її будинку. Зокрема йшлося про Юзефа Леліва Карпінського (Karpiński), винаймача помешкання на другому поверсі — сусіднього до кімнати із пресом (ДАЛО 2/2/2868:26).

За радянських часів у будинку на вул. Валовій розміщувався обласний комітет ЛКСМУ (Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України), а на вул. Підвальній — редакції обласних львівських газет "Вільна Україна", "Львовская правда", "Ленінська молодь", журналу "Жовтень", "Облвидав", Книжково-журнальне видавництво (Лемко, 2009, с. 44, 49).

Рішенням Львівського облвиконкому № 130 від 26 лютого 1980 р. будинок (вул. Підвальна, 3) внесений до списку пам'яток архітектури місцевого значення (Ох. № 216-М). Сьогодні в обох будинках розміщені офіси, зокрема телекомпанія "Львів-ТБ", Музей боксу,  Видавництво "Каменяр", відділення державних підприємств і фондів.