вул. Личаківська – Личаківський парк

Три десятиліття, що передували Першій світовій війні, були періодом швидкого територіального росту, високих темпів забудови та подальшого динамічного розвитку садово-паркової культури. Цьому сприяло вдосконалення міської комунікації і впровадження трамваю, який забезпечив сполучення з віддаленими дільницями, у тому числі з верхньою частиною Личакова – колишнього східного передміського району, під кінець ХІХ ст. включеного до складу міської території Львова.

Саме в районі верхнього Личакова був заснований новий міський парк, який отримав назву “Личаківський”.

Із землями, виділеними під парк, була пов’язана колоритна легенда, яку переказує Іван Крип’якевич: “На Личаківській горі, де тепер парк, стояла руїна, звана “диявольським млином”. Якийсь промисловець хотів використати личаківські вітри й побудував тут із каміння й цегли вітряк. Але вітер ламав все крила, і власник скоро відрікся від свого млина, залишився порожній будинок, і личаков'яни бачили в ньому диявольську оселю” (Крип’якевич, 1991, 96–97).

Отже, на ділянці “диявольського млина”, на схід від Личаківського цвинтаря і Цетнерівки, було закладено Личаківський парк, який оживив ландшафт височин на периферії третього адміністративного району міста. Путівник Франциска Баранського опублікував таку інформацію про цей новий парк: “Закладений у 1892 р. на безплідних пісках... [які] будучи залісненими (zagajone), створюють приємну рослинність, а раніше пусті ґрунти набудуть вартості. Забезпечений кіосками... і лавочками задля вигоди тих, хто гуляє” (Barański, 1902, 105).

Парк створювався за проектом провідного ландшафтного архітектора Львова останньої третини ХІХ – початку ХХ ст., багаторічного “інспектора плантацій” (тобто, міського садівника) Арнольда Рьорінґа (Röhring).

У 1896 р. біля нижньої тераси парку був закладений стадіон польського спортивного товариства “Сокіл”.

На високій скарпі з боку вулиці Личаківської у 1906 р. було споруджено пам'ятник Войцеху Бартошу Ґловацькому (Głowacki), одному з героїв повстання під проводом Костюшка, автором якого був скульптор Юліан Марковський (Markowski). До Другої світової війни офіційна назва Личаківського парку була “Парк Ґловацького”.

За часів Першої світової біля Личаковского парку з’явились російські військові поховання. Пізніше цей меморіал був реконструйований та розширений і став відомим як “Пагорб cлави”.

У першій половині 1930-х рр. на прилеглій до парку ділянці за проектом архітектора Тадея Обмінського (Obmiński) був побудований костел Матері Божої Остробрамської (сучасна церква Покрову Пресвятої Богородиці).

Личаківський парк віддалений від центральної частини міста, що створює гарні умови для відпочинку. Це один із найзатишніших куточків Львова.