Вул. Озаркевича, 4 – шпиталь ім. митрополита Андрея Шептицького

ІІ пол. XVIII ст. — збудований одноповерховий житловий будинок із боднарською майстернею (збережений).
1884 — будинок реконструювали.
1903 — будинок пристосували під лікарню Товариства "Народна лічниця". У житловій частині будинку була влаштована лічниця.
1938 — на місці давнього бровара збудували нову, чотириповерхову будівлю лічниці. 
1946 — лічниця перетворена на Львівську 3-ю міську лікарню, в одноповерховому будинку розташували аптеку та морг.
1992 — 3-я міська лікарня відновила статус шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького. 

Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького, колишня "Народна лічниця", заснований 1903 р. для надання безкоштовної лікарської допомоги всім мешканцям Львова та цілої Галичини — без різниці віросповідання і народності. Задум створення шпиталю виник 1902 р. з ініціативи відомого лікаря Євгена Озаркевича. Його починання підтримали українські громадські товариства та організації, а також лікарі (Михайло Коцюба, Софія Морачевська, Петро Сушкевич), священики (о. крилошанин Богдан Пюрко, о. крилошанин Іван Чапельський, катехит о. Іван Рудович), політики (Кость Левицький, Осип Онишкевич, Михайло Глиджук) та інші.

В січні 1903 р. ухвалили статут Товариства "Народної лічниці". Покровительство над інституцією прийняв Митрополит Андрей Шептицький, який відпустив земельну ділянку на узбіччі Святоюрської гори при вул. Петра Скарги, 4 (ul. PiotraSkargi, сучасна вул. Озаркевича). Ця ділянка належала до найдавнішого володіння василіянського монастиря Святого Юра, званого Святоюрською юридикою Яворщина, яка була утворена 1550 р. Відомо, що 1766 р. на тій юридиці стояла стара заїжджа корчма з двома ізбами (покоями), з алькерами (спальнями) і сіньми. Юридика мала 12 будинків, серед них — дім цигана-коваля та шевця. У другій половині XVIII ст. на землях Яворщини метрополія збудувала броварню та житловий мурований будинок із офіциною, в якій розмістилася боднарська майстерня з виготовлення бочок для пива та стайня з яслами. Цей будинок збережений донині. Бровар перебував в оренді юдеїв. 1854 р. на замовлення Івана Колянківського до бровара (Brauhaus) добудували пивну (Bierstube), і його ділянка позначалася конскрипційним №81 2/4, а житловий будинок з майстернею — конскрипційним №82 2/4. У 1867 р. при броварі збудували склеплену льодівню (будівничий Щебльовський / Szczebłowski, архітектор Яків Шведзіцький / JakóbSzwedzicki). Після того, як 1879 р. бровар розбудували, вул. Бічну Городоцьку, що вела на Святоюрську гору, почали називати вул. Пивоварською (ul. Piwowarska). 1884 р. житловий будинок реконструювали: підняли стіни і влаштували новий дах із черепичною дахікою, в офіцині замість стайні влаштували склад деревини. 1885 р. вул. Пивоварську назвали вул. Петра Скарги, хоча бровар функціонував до кінця XIX ст.

Під лічницю відразу вирішили пристосувати існуючий житловий будинок, який походить із другої половини XVIII ст. Директор Народної лічниці доктор Євген Озаркевич запросив відомого українського архітектора, будівничого і підприємця Івана Левинського, який розробив проект реконструкції (затверджений 12.05.1903 р.), згідно з яким у житловій частині цього будинку була влаштована власне лічниця, а офіцина залишилася складською. У семи кімнатах-залах розмістилися амбулаторні відділи: внутрішніх хвороб, дитячий, хірургічний, окулістичний, вушний, дерматологічний. Незалежно від національного походження, у передвоєнний період хворих лікували безкоштовно. 1 липня 1903 р. інституція почала функціонувати. Постійним директором "Народної лічниці" від початку і до його смерті у 1916 р. був доктор Євген Озаркевич. Після нього лічницю очолив доктор Броніслав Овчарський, після війни — доктор Сильвестр Дрималик, а відтак доктор Іван Куровець. Популярність лічниці-амбулаторії ширилася серед населення Галичини; кількість хворих, які зверталися по допомогу, невпинно зростала. Товариство планувало звести нову будівлю, яка би відповідала потребам лічниці. Перші заходи розпочав Іван Куровець, а продовжив його наступник (з 1931 р.) — доктор Тит-Євген Бурачинський.

Нова будівля Народної лічниці постала на місці давнього бровара на початку 1938 р. (архітектор Олександр Пежанський/ AleksanderPeżański). На посаду директора був призначений доктор Тит-Євген Бурачинський, який запропонував назвати інституцію "Український шпиталь "Народна лічниця" імени Митрополита А. Шептицького". У лікарні було близько 100 ліжок і три відділи: внутрішніх хвороб (ординатор Мар'ян Панчишин), хірургічний (ординатор Тит-Євген Бурачинський) і гінекологічний (ординатор Олександр Подолинський).

Одноповерховий будинок, який від 1903 р. функціонував як перша Народна лічниця, залишився в структурі лічниці. 1938 р. інженер Юрій П'ясецький запроектував сіткову огорожу від вул. Скарги (Озаркевича).

Під час радянської окупації 1939 р. "Народну лічницю", як найновішу і найкраще обладнану лікарню Львова, призначили для лікування партноменклатури, командирів Червоної армії, службовців НКВД та їхніх родин.

Під час німецької окупації лічниця продовжувала функціонувати. В 1941 р. був збудований гараж при північній стіні сусіднього будинку №6 (інженер Лімберґер (Limberger)).

У 1946 р., після ліквідації Греко-католицької церкви, "Народну лічницю"перетворили на Львівську 3-ю міську лікарню, при тому зберегли старий медичний персонал, який складався з монашок. Окупаційна радянська влада розуміла їхню виняткову жертовність і "закрила очі" на ідеологічну розбіжність. В старому одноповерховому будинку розмістили аптеку та морг.

Рішенням сесії Львівського облвиконкому №381 від 05.07.1985 р. колишня Народна лічниця за адресою Озаркевича, 4 включена до Місцевого реєстру пам'яток під ох.№233-М.

У цьому ж році в лікарні провели ремонтні роботи.

В період Незалежності в січні 1992 р. лічниця відновила свій статус — "Український шпиталь імени Митрополита А. Шептицького". 6 червня 1994 р. лічницю передали у власність курії Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви, на фасаді помістили меморіальну дошку Митрополиту Андрею Шептицькому (худ. Роман Петрук).