Вул. Опільського, 4 – житловий будинок
Чиншовий будинок Еліґії Сейдель був зведений 1910-1911 рр. Каролем Турковським у стилі зрілої (раціональної) сецесії. Інтер'єр відрізняється ансамблевим вирішенням завдяки імпозантній дерев'яній сходовій клітці підковоподібної форми та унікальним розписом плафону із Святим Ієронімом, який чує ангела, який сповіщає про настання Страшного Суду.
Архітектура
Кам'яниця збудована як чиншова, помешкання усіх поверхів здавалися в оренду для житла. Будинок зберіг свою функцію.
Розташований посеред рядової забудови вул. Опільського. Разом з будинками на вул. Опільського, 6, 8, а також внутрішніми офіцинами утворює велике спільне подвір'я.
Будинок триповерховий, двотрактовий у плані, накритий двосхилим дахом, має симетричну структуру, в якій портал входу, сіни розташовані на центральній осі. Підковоподібний об'єм сходової клітки розвернутий перпендикулярно до осі. Несучий каркас утворений зовнішніми стінами, внутрішньою поздовжньою стіною та стінами сходової клітки. Згідно з проектом висота першого-третього поверхів (між перекриттями) — 3,45 м, підвалів — 2,2 м. Міжповерхові перекриття — залізобетонні двотаврові балки, горищні — дерев'яні, підвальні — типу "кляйн".
На першому поверсі були два помешкання з входами з майданчику сходової клітки та помешкання сторожа з входом із подвір'я. Квартира у правій частині будинку — менша, двокімнатна, з кухнею з тильного фасаду, санвузлом при вході та ванною, до якої вхід зі спальні. Помешкання сторожа мало кімнату та санвузол. Більше помешкання зліва —трикімнатне, із спальнею та кухнею з тильного фасаду, ванною кімнатою та санвузлом біля входу. На вищих поверхах помешкання зліва трикімнатне через додавання площі над сінями. Над помешканням сторожа — однокімнатне помешкання з санвузлом, що використовувалось, ймовірно, як житло для прислуги або як додаткова кухня, що помітно у описі приміщень (ДАЛО 2/1/4234:14).
З майданчиків сходової клітки є входи до помешкань, виходи на балкони тильного фасаду, на які можна потрапити також з кухонь.
Незважаючи на проектування різними архітекторами, помітна фактична ідентичність планування будинку на вул. Опільського, 4 та раніше споруджено сусіднього будинку на вул. Опільського, 2 (ДАЛО 2/1/4232). Це, очевидно, обґрунтовано бажанням замовників з однієї родини — Владислава та Еліґії Сейделів.
*
Фасад вирішений у формах зрілої (раціональної) сецесії, відмінних від сусідніх будинків у формах декоративної сецесії (вул. Опільського, 2; Антоновича, 20). Стиль архітектора Кароля Турковського відрізняється стриманим використанням площинного декору, зі стилізацією елементів середньовічного та класицистичного стилів. При цьому композиція усіх цих фасадів подібна, що створює гармонійний ансамбль вулиці. Симетрія дев'ятивіконного фасаду підкреслена двовіконними бічними ризалітами та порталом входу, розташованим у центрі. Портал без обрамлень, ковальство дверей — з використання стилізованих неокласицистичних деталей (волют, гірлянд).
Перший поверх почленований дошковим рустом та відокремлений карнизом. Площина вищих поверхів об'єднана пілястрами з неоготичними фасками та стилізованими капітелями з гірляндами. На другому поверсі у центрі фасаду є два балкони на кам'яних кронштейнах, з кованими огорожами. Вікна другого-третього поверхів мають неоготичні обрамлення з фасками. Дзеркала під вікнами другого поверху — з неороманськими сліпими аркатурами, під вікнами третього — з дзеркалами із гутами на тлі рифленої фактури. Автентична столярка збереглась лише в окремих помешканнях.
Незважаючи на подібність загальної композиційної схеми, реалізований фасад дещо відрізняється від проектованого (ДАЛО 2/1/4234:17).
*
Доступні для огляду інтер'єри сіней та сходової клітки вирішені в стилі сецесії. Портал входу веде до вестибюлю (сіней), де кам'яними сходинками — підйом на рівень першого поверху. Цоколь у сінях обличкований плитами штучного мармуру сірого відтінку з чорним бордюром. Збереглися латунні підпори поручнів. Двері сходової клітки дерев'яні, тафльовані, з великою площиною засклення криволінійного абрису. Збереглось скло з діамантовою огранкою та латунна клямка. Підлога сіней та майданчиків сходової клітки викладена монохромними мозаїчними плитками, де поєднуються восьмигранні та ромбовидні плитки з бордюром з виноградного листя.
На сходовій клітці збереглася столярка отворів з характерними квадратними членуваннями, заповненням фактурним склом та латунними шпінгалетами. Вікна сходової клітки мають захисні металеві решітки сецесійної стилістики. Сходова клітка — підковоподібної форми у плані, дерев'яна, з точеними балясинами та стовпчиками. Металеві двері на горище оздоблені стилізованою акантовою квіткою.
Плафон третього поверху також підковоподібної форми. Він оздоблений унікальним розписом, у якому на тлі неба зображені ангели, що оточують чоловіка з товстою книгою, пісочним годинником у руці та совою за спиною. Очевидно, це Святий Ієронім з атрибутами, що вказують на його захоплення античністю та перекладами (сюжет був визначений за допомогою Роксолани Гавалюк). Книга зображена закритою з закладкою на певній сторінці, а чоловік — оберненим на звук сурми, що видає ангел над ним. Святий Ієронім, будучи в пустелі, часто уявляв, що чує як ангели сурмлять про наближення Страшного Суду. Його любов до античної літератури була причиною сну, в якому він був проклятий Богом, за те, що надавав перевагу Цицерону перед Біблією й ангели покарали його різками (на плафоні ангел зображений з гілками та роздає їх іншим), але один з ангелів простягає старцю квіти, можливо, як подарунок за переклад Старого Заповіту. Натомість розгадка таємниці розпису, можливо, приховується в родинних архівах Сейделів. Розпис був оточений мальованою орнаментованою рамою, на жаль, майже цілковито замальованою під час ремонтів.
*
Галереї-балкони тильного фасаду мають металеві огорожі з кручених прутів. Автентичний вигляд подвір'я та тильного фасаду спотворений перебудовами, заміною столярки, заскленнями, утепленнями та ін. Первісно велике подвір'я поділене огорожами на дрібні хаотичні зони.
Пов'язані місця
Персоналії
Олександр Базюк (Aleksander Baziuk)
— пенсіонер, колишній державний службовець, мешканець будинку у 1933 та 1935 рр.
Ян Базюк (Jan Baziuk) — старший пожежник Польського
війська, мешканець будинку у 1935 р.
Юліуш Бардах (Juljusz Bardach) — адвокат, у
1925-1930 мав у будинку свій офіс, мешканець будинку у 1935 р.
Юзефа Борачек (Jozefa Boraczkowa) — вдова, мешканка
будинку у 1916 р.
Кароль Габерноґа (Karol Habernoga)
— службовець Крайового виділу, мешканець будинку у 1913 р.
Генрик Ґольберд (Henryk Goldberg)
— державний службовець, мешканець будинку у 1935 р.
Леон Добжанський (Leon Dobrzański)
— службовець залізниці, мешканець будинку у 1913 і у 1916 рр.
Францішек Дубравський (Franciszek Dubrawski)
— вчитель, мешканець будинку у 1913 р.
Рафаела Цвьольф (Rafaela Zwölf)
— поштова службовиця, мешканка будинку у 1913 р.
Казимир
Зепєльський (Kazimierz Zepielski) — поштовий службовець, мешканець будинку
у 1935 р.
Мар'ян Карпьол (Marjan Karpiol)
— службовець, мешканець будинку у 1935 р.
Стефан Крилікєвич (Stefan Krуlikiewicz) —
токар, мешканець будинку у 1935 р.
Петро Курилас (Piotr Kurylas) — поштовий службовець, мешканець будинку
у 1913 р.
Станіслав Кухарський (Stanisław Kucharski)
— державний службовець, мешканець будинку у 1935 р.
ЯнЛапка (Jan Łapka) —
власник попереднього будинку на ділянці № 132 ¼,
Урбан Вареґ
Массальський (Urban Wareg Massalski; 1844-1927) — скриптор бібліотеки, мешканець
будинку у 1916 р.,
Ванда Матц (Wanda Matzowa) — вдова податкового комісара, мешканка
у будинку у 1913 р.
Рудольф Матц (Rudolf Matz) — мешканець будинку у 1938 р.
Маврицій
Марбах (Maurycy Marbach) — лікар що мав у цьому будинку приймальню
(1930)
Еразм
Островський (Erazm Ostrowski) — радний Крайового виділу, мешканець будинку
у 1916 р.
Еліґія Марія
Сейдель (Eligia Marya Seidel) — у 1910 р. власниця будинку на вул. Збаразькій,
2, мешканка сусіднього будинку на вул. Садівничій, 20 (тепер вул. Антоновича),
а у 1916 р. — на вул. Збаразькій, 4.
Кароль Турковський (Karol Turkowski)
—архітектор та будівничий, проектував в стилі сецесії. Був маршалком Куркового
братства у Львові. 1909 р. — асистент будівництва, мешкав на
вул. Гловацького, 13. У 1910 р. мешкав та мав офіс своєї фірми на вул. Збаразькій,
2 (вул. Опільського), у 1913 р. — на вул. Збаразькій, 4, у 1926-1936 рр. — на
вул. Глибокій, 12, у 1938-1939 рр. — на вул. Набєляка, 18 (вул.
Котлляревського).
Марія Хмєльовець (Marja Chmielowiec)
— вдова, мешканка будинку у 1935 р.
Зиґмунт Шорнштейн (Zygmunt Schornstein)
— поштовий службовець, мешканець будинку у 1916 р.
Джерела
1. Державний архів Львівської області
(ДАЛО), 2/2/4234
2. ДАЛО 2/1/4232
3. Haliczanin, (Lwów: Piotr Piller i
Syn, 1930).
4. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, Stryj, 1912).
5. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916).
6. Księga adresowa Rzeczypospolitej Polskiej
1925/1926 (Łódź, 1925).
7. Księga Adresowa
Polski (wraz z W. M. Gdańskiem), (Warszawa, 1929).
8. Księga Adresowa Małopolski, Lwów-Stanisławów-Tarnopol
(Kraków, 1935/1936).
9. Lwowskie Wiadomości Parafjalne, R.
6, 1933 nr 7. (Lwów, "Bibljoteka Religijna", 1933).
10. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa
(Lwów, 1871).
11. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1889).
12. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916).
13. Słowo Polskie. 1922, nr 135, nr
138.
14. Spis Abonentów sieci
telefonicznych (Warszawa, 1938)
15. І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров, 1234
вулиці Львова (1939–2009), (Львів: Апріорі, 2009), 528.