...

Вул. Опільського, 2 – житловий будинок

ID: 2589

Прибутковий будинок Владислава Сейделя, зведений у 1908-1909 рр. Михайлом Ковальчуком у стилі ранньої (декоративної) сецесії. Стіни сіней оздоблені унікальним розписом у стилі гуцульської сецесії з краєвидами та персонажами у народних строях що збережений лише у верхній частині.

Історія

Будинок на ділянці з конскрипційним №132 ¼ позначений на карті 1802 р. У 1871–1889 р. мав адресу вул. Польова, 1 (ul. Polna, тепер вул. Героїв УПА), тоді його власником був Ян Лапка (Jan Łapka). Вулиця фігурує на картах 18631905, у 1907 р. їй надана назва вул. Збаразька (Zbaraska), на згадку про бойові дії 1649 між козаками та шляхетським військом під Збаражем на Тернопіллі, 1943–1944 — Kluckgasse, на честь німецького генерала часів Першої світової війни Олександра фон Клюка, у 1944–1945 і 1945–1950 — Збаразька, у 1945 і 1950–1993 рр. —  Смоленська, з 1993 — Юліана Опільського, на честь львівського українського письменника і педагога.

У вересні 1908 р. Владислав Сейдель (Władysław Seіdel) звернувся до магістрату за дозволом спорудити триповерховий будинок на ділянці, виділеній з парцелі №132 ¼ (ДАЛО 2/1/4232:1-2). Будинок з'явився другим на парному боці вулиці — після наріжного (ДАЛО 2/1/4232:20). Владислав Сейдель у 1908 р. мешкав саме в цьому наріжнику, за адресою на вул. Садівнича, 20 (ul. Sadownicka, тепер вул. Антоновича, 20), а у 1910 р. він став власником цього будинку. Дозвіл на будівництво був надали у листопаді 1908 р., тоді ж підписані проектні креслення (ДАЛО 2/1/4232:3,28). На кресленнях є підписи власника, сусідки-власниці наріжника Анни Лапкув (Anna Lapków) та будівничого Михайла Ковальчука (Michał Kowalczuk) (ДАЛО 2/1/4232:21-28). У листопаді 1908 р. ділянці наданий конскрипційний №1839 ¼ (ДАЛО 2/1/4232:8). У липні 1909 р. власник просив засвідчити завершення будівництва.  Його засвідчили того ж місяця, зазначено, що на першому поверсі було 5 кімнат, 2 санвузли, 2 ванни, 2 передпокої, 2 кухні, приміщення сторожа та сіни. На ІІ-ІІІ поверхах — 7 кімнат, 2 санвузли, 2 ванни, 2 передпокої, 2 кухні. У грудні 1910 р. власниця  Еліґія Сейдель (Eligia Seidel)  просила дозвіл на підключення будинку до міської каналізації, який надали у січні 1911 р. (ДАЛО 2/1/4232:10-12,17). 

Сьогодні будинок залишається житловим.

Архітектура

Кам'яниця первісно збудована як чиншова, де приміщення всіх поверхів здавалися в оренду для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований у рядовій забудові вул. Опільського. Разом із  наріжним будинком на вул. Антоновича, 20, а також №18 і офіцинами утворює спільне подвір'я. Усі будинки вулиці вирішені в стилі сецесії.

Будинок триповерховий, двотрактовий у плані, накритий двосхилим дахом, із симетричною структурою, у якій портал входу, сіни та циліндрична сходова клітка розташовані на центральній осі. Несучий каркас утворений зовнішніми стінами, внутрішньою поздовжньою стіною та стінами сходової клітки. За проектними кресленнями висота між перекриттями всіх поверхів — 3,4 м, підвалу — 2,2 м (ДАЛО 2/1/4232:27). Міжповерхове перекриття — дерев'яне балкове, підвалу — цегляне циліндричне (ДАЛО 2/1/4232:28). На першому поверсі були запроектованід ва помешкання із входами з майданчику сходової клітки, а також помешкання сторожа (із входом з подвір'я). Помешкання в лівій частині будинку — менше, з двокімнатне, із кухнею з тильного фасаду, санвузлом при вході та ванною, до якої вхід зі спальні. Більша квартира справа — трикімнатна, із спальнею та кухнею  з тильного фасаду, та ванною та санвузлом, розташованими біля входу. Помешкання сторожа складалося з кімнати та санвузла. На вищих поверхах помешкання зліва — трикімнатне через додавання площі над сінями. Над помешканням сторожа — однокімнатне помешкання з санвузлом, що використовувалось, ймовірно, як житло для прислуги. Внаслідок перепланування сьогодні в будинку є дев'ять квартир.

Входи до помешкань влаштовані з майданчиків сходової клітки, з балконів тильного фасаду, де є входи до кухонь.

*

Триповерховий семивіконний фасад вирішений у стилістиці ранньої (декоративної) сецесії. Симетрія підкреслена двовіконними бічними ризалітами, а також порталом та балконом, розташованими у центрі. Портал має вікно-світлик, без обрамлення, із пишні металеві двері що мають лінійний орнамент складної конфігурації та рослинні мотиви. Двері мають віконечка вигадливого абрису, розділені на дві частини.

Перший поверх рустований та відділений карнизом. Дзеркала над вікнами першого поверху доповнені картушами з гілками лаврового листя на фактурному тлі. Площина верхніх поверхів почленована горизонтальними тягами що продовжують лінію підвіконь. На центральній частині фасаду в обрамленні вікон другого поверху переплітаються необарокові та сецесійні мотиви, зокрема над вікнами — медальйони-картуші обрамлені лавровим листям з перекресленим стрічкою полем, над вікнами — лучкові арки з йоніками, під вікнами — дзеркала з гутами. Вікна третього поверху мають підковоподібне обрамлення, заповнене рослинним (лавровим листям) та геометричним орнаментом. Балкон у центрі — із кованою огорожею із сецесійним орнаментом, над ним збергігся металевий дашок. У кованих жардиньєрках на другому повері поєднані волюти і пальмети. Ризаліти фланковані стилізованими сецесійними пілястрами, що завершуються вище карнизу і збагачують силует будинку. Спаровані вікна ризалітів на другому поверсі мають спільне обрамлення із сандриком, а на третьому — лучкові завершення з замковими каменями. Ризаліт завершений  глухим окулюсом, обрамленим гірляндами.

Декор будинку запроектований відповідно до раніше збудованої кам'яниці на вул. Опільського / Антоновича, 20 (ймовірно також авторства архітектора Михайла Ковальчука). Проект фасаду фактично ідентичний із реалізованим за винятком балконів на ризалітах, заміненими на один центральний (ДАЛО 2/1/4232:21).

*

Доступні для огляду інтер'єри сіней та сходової клітки вирішені в стилі сецесії. Портал входу веде до вестибюлю (сіней), де кам'яними сходинками є підйом на рівень першого поверху. Нижня частина стін оздоблена штучним мармуром сіро-умбристого кольору, а верхня частина — розписом, що зберігся лише у верхній смузі близько 1 м. Розпис закомпонований у вигляді циркульної аркади, в прольотах якої чергуються реалістичні зображення місцевих краєвидів (з ріками, горами, деревами) та персонажів у національних строях. Нижня частина заповнена рослинним орнаментом у площинно-декоративній манері. Каркас аркади та рами орнаменту — коричнево-бордовий, тло декоративного орнаменту — охристе (золоте), сам орнамент — білі квіти та зелене листя. Загалом колористика розпису порушена зафарбуванням та наступним розчищенням, проведеним недостатньо фахово, тож розпис сприймається темним і тьмяним. Розпис спотворений газовими трубами, що ділять його по горизонталі.

*

До сходової клітки ведуть дерев'яні двері. Підлога сіней та сходової клітки вимощена керамічними мозаїчними плитками з орнаментом з восьмикутних зірок у колах, у монохромній гамі з введенням синього кольору. На сходовій клітці збереглася автентична столярка вікон. Латунна віконна та дверна фурнітура втрачені. Де-не-де збереглося автентичне засклення фактурним склом. Перед вікнами сходової клітки встановлена кована захисна решітка з сецесійним орнаментом. Сходова клітка — підковоподібної у плані форми,  дерев'яна, з точеними балясинами та стовпчиками. Можна припустити наявність розпису і на стелі третього поверху, яка проглядається знизу.

*

Зі сходової клітки є вихід до подвір'я, його вигляд спотворений перебудовами, заскленнями, розширенням отворів, заміною столярки. Фрагментарно збереглося автентичне замощення подвір'я з дрібних квадратних плиток 5х5 см. Звідси відкривається вигляд на колишній костел Ельжбети.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Опільського, 4 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Владислав Батицький (Władysław Batycki) — працівник залізниці, мешканець будинку у 1916 р.
Казимир Батицький (Kazimierz Batycki) службовець Крайового виділу, мешканець будинку у 1916 р.
Ядвіґа Батицька (Jadwiga Batycka) — вдова професора гімназії, мешканка будинку у 1916-1935 рр.
Емілія Боронь (Emilja Boroń) — швачка, мешканка будинку у 1935 р.
Стефан Вєрнек (Stefan Wiernek) — поштовий помічник, мешканець будинку у 1910 р.
Василь Ганас (Bazyli Hanas) — пенсіонер, колишній залізничний службовець, мешканець будинку у 1913 р.
Еміль Дрійовський (Emil Drijowski) — службовець Дирекції державних лісів (Dyrekcja lasów państwowych), мешканець будинку у 1935 р.
Др. Саломон Ейзенштейн (Salomon Eisenstein) — кандидат адвокат, мешканець будинку у 1913 р.
Ґустав Кліш (Gustaw Klisz) — гравер, мешканець будинку у 1935 р.
Кароль Кліш (Karol Klisz) — електоромонтер, мешканець будинку у 1935 р.
Михайло Ковальчук (Michał Kowalczuk, 1855-1938) — архітектор, реставратор, художник, історик мистецтва. Одним з перших у Львові почав застосовувати т. зв. закопанський стиль, у якому збудував ряд об’єктів, в тому числі будинок на вул. Збаразькій, 2 (Опільського).
ЯнЛапка (Jan Łapka)— власник попереднього будинку на ділянці з конскр. № 132 ¼  чи вул. Польова, 1 (Polna, тепер вул. Героїв УПА) у 1871-1889.
Анна Лапкув (Anna Lapków) — власниця сусіднього наріжного будинку на вул. Садівничій, 20 (ul. Sadownicka, тепер вул. Антоновича) у 1908-1910 рр., у 1910 мешкала на вул. Польовій, 15 (вул. Героїв УПА).
Роман Мозер (Roman Mozer) — офіцер Війська польського у запасі, мешканець будинку у 1935 р.
Мечислав Мюллер (Mieczysław Müller) — інженер, мешканець будинку у 1935 р.
Орест Полянський (Orest Polański) — вчитель у гімназії, мешканець будинку у 1913-1916 рр.
Владислав Прушковський  (Władysław Pruszkowski) — інженер і керівник фабрики, мешканець будинку у 1910 р.
Владислав Сейдель (Władysław Seіdel) — перший власник і замовник будинку. У 1897 р. — власник нерухомості на вул. Св. Терези, 6a (тепер вул. Митрополита Андрея); у 1904 р. — власник готелю з рестораном та кав'ярнею на вул. Шептицьких, 7; у 1908 р. мешкав на вул. Садівничій, 20 (тепер вул. Антоновича), а з 1910 р. — був власником цього будинку; у 1913 р. — мешкав на вул. Ґрюнвальдській, 12, а у 1916 р. був власником того будинку.
Еліґія Сейдель (Seidel Eligia Marya) — власниця будинку у 1910 р. Мешкала тоді в сусідньому будинку на вул. Садівничій, 20 (тепер вул. Антоновича), а у 1916 р. — на вул. Збаразькій, 4 (вул. Опільського).
Казимир Станек (Kazimierz Stanek) — асистент залізниці, мешканець будинку у 1913 р.
Ян Сток (Jan Stock) — професор реальної школи, мешканець будинку у 1910 р.
Віктор Толлочко (Wiktor Tołłoczko) — інженер Крайового виділу, мешканець будинку у 1913 р.
Кароль Турковський (Karol Turkowski) — архітектор та будівничий. Проектував у стилі сецесії. Бувмаршалком Куркового братства у Львові. У 1909 р. — асистент будівництва, мешкав на вул. Гловацького, 13. У 1910 р. мешкав та мав офіс своєї фірми на вул. Збаразькій, 2 (вул. Опільського), 1913 р. — на вул. Збаразькій, 4, у 1926-1936 рр. — на вул. Глибокій, 12, у 1938-1939 рр. — на вул. Набєляка, 18 (тепер вул. Котляревського).
Пауліна Федусєвіч (Paulina Fedusiewicz) — вдова податкового радного, мешканка будинку у 1916 р.
Антоній і Марія Франц (Antoni i Marja Franz) — власники будинку у 1935 р.
Антоніна Франц (Antonina Franz) — вчителька, власниця (1910, 1916), мешканка будинку (1913, 1935)
Станіслав Хутковський (Stanisław Chutkowski) — службовець, мешканець будинку у 1910 р.
Лукаш Чонсткєвич (Łukasz Cząstkiewicz) — пенсіонер, працівник міського театру, мешканець будинку у 1935 р.
Віктор Чонсткєвич (Wiktor Cząstkiewicz) — слюсар, мешканець будинку у 1935 р.
Антоній Шандровський (Antoni Szandrowski) — працівник заліниці, мешканець будинку у 1916 р.
Антоній Шіманек (Antoni Schimanek) — вчитель, мешканець будинку у 1910 р.
Анна Янковська (Anna Jankowska) — мешканка будинку у 1935 р.
Ян Янович (Jan Janowicz) — поштовий службовець, мешканець будинку у 1916 р.
Анна Ціхоцька (Anna Cichocka) — мешканка будинку у 1934 р.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО), 2/1/4232
2. ДАЛО 2/2/4234
3. Gazeta Lwowska: dziennik dla Dystryktu Galicyjskiego. 1941.11.01, nr 73, (Lwów, 1941)
4. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1910).
5. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, Stryj, 1912-1913).
6. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916).
7. Księga adresowa Małopolski, Lwów-Stanisławów-Tarnopol... (Kraków, 1935/1936).
8. Kurjer Lwowski, 1924: nr 242, nr 244, nr 252.
9. Lwowskie Wiadomości Parafjalne, R. 7, 1934 nr 40 (Lwów: Nakładem Towarzystwa "Bibljoteka Religijna", 1934).
10. Słowo Polskie, 1904, nr 393, 398, 404, 408, 414, 418.  (Lwów: Wacław Wolski).
11. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1871).
12. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1889).
13. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1916).
14. І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров, 1234 вулиці Львова (1939–2009), (Львів: Апріорі, 2009), 528.


Автори опису — Тетяна Казанцева, Сергій Леонов