Вул. Опільського, 2 – житловий будинок

Кам'яниця первісно збудована як чиншова, де приміщення всіх поверхів здавалися в оренду для житла. Будинок зберіг свою функцію.

Будинок розташований у рядовій забудові вул. Опільського. Разом із  наріжним будинком на вул. Антоновича, 20, а також №18 і офіцинами утворює спільне подвір'я. Усі будинки вулиці вирішені в стилі сецесії.

Будинок триповерховий, двотрактовий у плані, накритий двосхилим дахом, із симетричною структурою, у якій портал входу, сіни та циліндрична сходова клітка розташовані на центральній осі. Несучий каркас утворений зовнішніми стінами, внутрішньою поздовжньою стіною та стінами сходової клітки. За проектними кресленнями висота між перекриттями всіх поверхів — 3,4 м, підвалу — 2,2 м (ДАЛО 2/1/4232:27). Міжповерхове перекриття — дерев'яне балкове, підвалу — цегляне циліндричне (ДАЛО 2/1/4232:28). На першому поверсі були запроектованід ва помешкання із входами з майданчику сходової клітки, а також помешкання сторожа (із входом з подвір'я). Помешкання в лівій частині будинку — менше, з двокімнатне, із кухнею з тильного фасаду, санвузлом при вході та ванною, до якої вхід зі спальні. Більша квартира справа — трикімнатна, із спальнею та кухнею  з тильного фасаду, та ванною та санвузлом, розташованими біля входу. Помешкання сторожа складалося з кімнати та санвузла. На вищих поверхах помешкання зліва — трикімнатне через додавання площі над сінями. Над помешканням сторожа — однокімнатне помешкання з санвузлом, що використовувалось, ймовірно, як житло для прислуги. Внаслідок перепланування сьогодні в будинку є дев'ять квартир.

Входи до помешкань влаштовані з майданчиків сходової клітки, з балконів тильного фасаду, де є входи до кухонь.

*

Триповерховий семивіконний фасад вирішений у стилістиці ранньої (декоративної) сецесії. Симетрія підкреслена двовіконними бічними ризалітами, а також порталом та балконом, розташованими у центрі. Портал має вікно-світлик, без обрамлення, із пишні металеві двері що мають лінійний орнамент складної конфігурації та рослинні мотиви. Двері мають віконечка вигадливого абрису, розділені на дві частини.

Перший поверх рустований та відділений карнизом. Дзеркала над вікнами першого поверху доповнені картушами з гілками лаврового листя на фактурному тлі. Площина верхніх поверхів почленована горизонтальними тягами що продовжують лінію підвіконь. На центральній частині фасаду в обрамленні вікон другого поверху переплітаються необарокові та сецесійні мотиви, зокрема над вікнами — медальйони-картуші обрамлені лавровим листям з перекресленим стрічкою полем, над вікнами — лучкові арки з йоніками, під вікнами — дзеркала з гутами. Вікна третього поверху мають підковоподібне обрамлення, заповнене рослинним (лавровим листям) та геометричним орнаментом. Балкон у центрі — із кованою огорожею із сецесійним орнаментом, над ним збергігся металевий дашок. У кованих жардиньєрках на другому повері поєднані волюти і пальмети. Ризаліти фланковані стилізованими сецесійними пілястрами, що завершуються вище карнизу і збагачують силует будинку. Спаровані вікна ризалітів на другому поверсі мають спільне обрамлення із сандриком, а на третьому — лучкові завершення з замковими каменями. Ризаліт завершений  глухим окулюсом, обрамленим гірляндами.

Декор будинку запроектований відповідно до раніше збудованої кам'яниці на вул. Опільського / Антоновича, 20 (ймовірно також авторства архітектора Михайла Ковальчука). Проект фасаду фактично ідентичний із реалізованим за винятком балконів на ризалітах, заміненими на один центральний (ДАЛО 2/1/4232:21).

*

Доступні для огляду інтер'єри сіней та сходової клітки вирішені в стилі сецесії. Портал входу веде до вестибюлю (сіней), де кам'яними сходинками є підйом на рівень першого поверху. Нижня частина стін оздоблена штучним мармуром сіро-умбристого кольору, а верхня частина — розписом, що зберігся лише у верхній смузі близько 1 м. Розпис закомпонований у вигляді циркульної аркади, в прольотах якої чергуються реалістичні зображення місцевих краєвидів (з ріками, горами, деревами) та персонажів у національних строях. Нижня частина заповнена рослинним орнаментом у площинно-декоративній манері. Каркас аркади та рами орнаменту — коричнево-бордовий, тло декоративного орнаменту — охристе (золоте), сам орнамент — білі квіти та зелене листя. Загалом колористика розпису порушена зафарбуванням та наступним розчищенням, проведеним недостатньо фахово, тож розпис сприймається темним і тьмяним. Розпис спотворений газовими трубами, що ділять його по горизонталі.

*

До сходової клітки ведуть дерев'яні двері. Підлога сіней та сходової клітки вимощена керамічними мозаїчними плитками з орнаментом з восьмикутних зірок у колах, у монохромній гамі з введенням синього кольору. На сходовій клітці збереглася автентична столярка вікон. Латунна віконна та дверна фурнітура втрачені. Де-не-де збереглося автентичне засклення фактурним склом. Перед вікнами сходової клітки встановлена кована захисна решітка з сецесійним орнаментом. Сходова клітка — підковоподібної у плані форми,  дерев'яна, з точеними балясинами та стовпчиками. Можна припустити наявність розпису і на стелі третього поверху, яка проглядається знизу.

*

Зі сходової клітки є вихід до подвір'я, його вигляд спотворений перебудовами, заскленнями, розширенням отворів, заміною столярки. Фрагментарно збереглося автентичне замощення подвір'я з дрібних квадратних плиток 5х5 см. Звідси відкривається вигляд на колишній костел Ельжбети.