Вул. Панаса Мирного, 25 – житловий будинок

ID: 2484

Одноповерховий особняк із мансардою був споруджений як частина житлового кооперативу "Власна Стріха" у 1925–1936 рр. за типовим проектом № 2, який виконав архітектор Казімеж Вайсс для Яніни Рачковської з Пілішевських та Тадеуша Пілішевського. Це зразок архітектури "садибного стилю".

Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 2705 рішенням Львівського облвиконкому № 374 від 15.04.1994 р.

Історія

Вул. Панаса Мирного — вулиця у Сихівському районі міста Львова, в мікрорайоні, що має народну назву "Новий Львів". За Польщі носила назву Козельницька та Власна Стріха. У 1920-х рр. розпочалася розбудова мікрорайону "Власна Стріха", який пролягає вздовж нинішніх вулиць Панаса Мирного та Енергетичної, стара назва якої — Над Яром. Сучасну назву вулиця отримала у 1946 р. на честь українського письменника і драматурга Панаса Мирного (1849–1920).

Будинок за сучасною адресою — вул. Панаса Мирного, 25 у 1920–30-х рр. мав адресу — вулиця Козельницька (вул. Власна Стріха), 23.

21 жовтня 1925 р. магістрат міста надає дозвіл керівництву Кооперативу "Власна Стріха" на спорудження 24 типових будинків, керуючись будівельним уставом від 1885 р. (ДАЛО 2/2/773:9). Ці будинки мали з’явитися вздовж двох боків вул. Панаса Мирного на основі попередньо розроблених трьох варіантів проектів на ділянках закуплених у міської громади. Ці проекти в більшій чи меншій мірі були розроблені на основі ідей "садибного стилю" (styldwórkowy), який активно розвивався по всій Польщі з 1912 р., коли у Кракові відбулася "Виставка архітектури та інтер’єрів в оточенні саду" (Wystawaarchitekturyiwnętrzwotoczeniuogrodowym). На цій виставці було представлено велику кількість об’єктів у "садибному стилі", праобразом якого був польський маєток часів останнього короля Станіслава Августа Понятовського. У той час, коли народи Австро-Угорської імперії шукали власні корені та ідентичність, поляки обрали період найвищого розквіту своєї держави — Речі Посполитої (1764–1795).

Спочатку планувалося спорудити 14 будинків за типовим проектом № 1; 7 будинків — № 2; 3 будинки — № 3. Але 12 березня 1930 р. співвідношення змінилося — 6 будинків за типовим проектом № 1; 10 будинків — № 2; 8 будинків — № 3. Для загосподарювання вул. Панаса Мирного магістрат проклав дорогу (вартістю 80639 злотих) і, одночасно з нею, канал для інсталяції мереж (вартістю 16050 злотих). Ці суми були розподілені поміж мешканцями 3-х типів будинків: 1-й тип — 72,45 злотих; 2-й тип — 68,90 злотих, 3-й тип — 69,35 злотих (ДАЛО 2/2/773:1). Будівництво закінчено 1 жовтня 1928 р. (ДАЛО 2/2/773:9), а дозвіл на заселення цього будинку було видано 10 грудня 1928 р. (ДАЛО 2/2/773:9). Але, імовірно, будівництво тривало значно довше, адже у цій же справі існують документи, що вказують на іншу дату дозволу будівництва — 3 червня 1931 р. (ДАЛО 2/2/773:4). Документом, виданим 19 вересня 1936 р., дається новий дозвіл на заселення і зазначається, що неможливо встановити дату початку будівництва (ДАЛО 2/2/773:8).

25 травня 1938 р. власники будинку звернулися до магістрату про дозвіл на будівництво на ділянці гаража (ДАЛО 2/2/773:12).

Сьогодні будинок практично не втратив свого оригінального вигляду, за винятком добудови додаткового об’єму вхідного вузла.

Архітектура

Одноповерховий особняк на дві квартири з мансардою та піддашшям був споруджений у 1925–1936 рр. за типовим проектом № 2, який виконав архітектор Казімеж Вайсс (KazimierzWeiss) для Яніни Рачковської з Пілішевських та Тадеуша Пілішевського.

Кожен поверх будинку було розраховано під окрему квартиру, власники яких спільно користувалися садом, що оточував будинок. Будівля цегляна, тинькована, оздоблена необароковими фронтонами та стрімким шатровим дахом, накритим керамічною дахівкою.

Площа забудови становить 150, 65 м. кв., будівельний об’єм — 1333,25 м. куб.

У будинку розташовано:

— на рівні підвалу: пральня, сіни, дві комори та сходова клітка;

— на рівні першого поверху: три кімнати, передпокій, кухня, туалет, ванна, кімната служниці, комора, сходова клітка і тераса;

— другий поверх (мансардного типу) мав планування подібне до першого поверху;

— над мансардним поверхом: піддашшя та горище (ДАЛО 2/2/773:9).

Одночасно споруджувалося 24 будинки. На відміну від сусідніх об’єктів, типове рішення № 2 є найбільш популярним (10 будинків), із подвійними колонами, розташованими у центральній частині фасаду, та вишуканим філігранним фронтоном із витонченим арочним віконечком на завершенні вертикальної центральної осі, він найповніше відображає зовнішні ознаки "садибного стилю".

Композиційно фасад поділений на три частини: центральну і дві бічних. Бічні частини будівлі симетричні, мають по одному великому вікну на кожному поверсі. Центральна частина будівлі у рівні другого поверху має двоє дверей, що ведуть на балкон, який у рівні першого поверху підтримується подвійними колонами з капітелями доричного ордеру. Під балконом, в рівні першого поверху, розташована тераса, на яку виходять двері центральної кімнати. Центральна частина будівлі на рівні горища завершується фронтоном. Такий презентабельний фасад виходить лише на головну вулицю. Решта фасадів значно скромніші. Дворовий фасад відповідає головному, за виключенням балкона з колонами, що його підтримують. Фасад справа являє собою глуху стіну, а зліва — має головний вхід із ґанком. Високі чотирискатні дахи, накриті керамічною дахівкою, закінчували об`ємно-просторове вирішення будинку. Стіни бічних частин головного та дворового фасадів у рівні другого поверху являють собою декоративне продовження даху, оздоблене керамічною дахівкою.

Персоналії

Казімеж Вайсс (Kazimierz Weiss) —архітектор, який опрацював проект будинку.
Яніна Рачковська з Пілішевських (Janina z Piliszewskich Raczkowska) — співвласниця реальності.
Тадеуш Пілішевський (Tadeusz Piliszewski) — співвласник реальності.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/773.
2. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г., 1243 вулиці Львова (1939–2009), ("Апріорі", Львів–2009), 278.

Авторка опису — Юлія Богданова