Вул. Панаса Мирного, 22 – житловий будинок
Двоповерховий особняк із піддашшям, був споруджений як частина житлового кооперативу "Власна Стріха" у 1925–1933 рр. за типовим проектом № 3, який виконав архітектор Казімеж Вайсс для Станіслава Обмінського. Це зразок архітектури "садибного стилю".
Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 2704 рішенням Львівського облвиконкому № 374 від 15.04.1994 р.
Історія
Вул. Панаса Мирного — вулиця у Сихівському районі міста Львова, в мікрорайоні, що має народну назву "Новий Львів". За Польщі носила назву Козельницька та Власна Стріха. У 20-х рр. ХХ ст. розпочалася розбудова мікрорайону "Власна Стріха", який тягнеться вздовж нинішніх вулиць Панаса Мирного та Енергетичної, стара назва якої — Над Яром. Сучасну назву вулиця отримала у 1946 р. на честь українського письменника і драматурга Панаса Мирного (1849–1920).
19 вересня 1925 р. магістрат міста надає дозвіл керівництву Кооперативу "Власна Стріха" на спорудження 24 типових будинків, керуючись будівельним уставом від 1885 р. (ДАЛО 2/2/772:2). Ці будинки мали з’явитися вздовж обох боків вул. Панаса Мирного (стара назва вул. Козельницька) на основі попередньо розроблених та наданих трьох варіантів проектів на ділянках закуплених у міської громади. Спочатку планувалося спорудити 14 будинків за типовим проектом № 1; 7 будинків — № 2; 3 будинки — № 3 (ДАЛО 2/2/772:5). Але 12 березня 1930 р. співвідношення змінилося — 6 будинків за типовим проектом № 1; 10 будинків — № 2; 8 будинків — № 3. Для загосподарювання вул. Панаса Мирного (вул. Козельницької) магістрат проклав дорогу (вартістю 80639 злотих) і, одночасно з нею, канал для інсталяції мереж (вартістю 16050 злотих). Ці суми були розподілені поміж мешканцями 3-х типів будинків: 1-й тип — 72,45 злотих; 2-й тип — 68,90 злотих, 3-й тип — 69,35 злотих (ДАЛО 2/2/772:3).
Вся забудова кооперативу наслідує архітектуру "садибного стилю", що активно розвивалася по всій Польщі з 1912 р. Власне, типовий проект № 3 має найменше ознак романтизованого необароко, а втілює ідеали мінімалізованої класики.
Перші дані про закінчення будівництва датуються 1 жовтня 1928 р., а дозвіл на заселення цього будинку було видано 10 грудня 1928 р.
Але, імовірно, будівництво тривало значно довше, адже у цій справі існують документи, що вказують на іншу дату дозволу будівництва — 27 червня 1931 р. (ДАЛО 2/2/772:12).
6 березня 1933 р. власники будинку звернулися до магістрату про дозвіл на будівництво на ділянці гаража (ДАЛО 2/2/772:12).
Сьогодні будинок існує в оригінальному вигляді, за винятком фрагментарної заміни столярки.Пов'язані історії
Архітектура
Двоповерховий будинок садибного типу збудований у 1925–1933 рр. за типовим проектом № 3 архітектора Казімежа Вайсса. Кожен поверх будинку було розраховано під окрему квартиру, власники яких спільно користувалися садом, що оточував будинок. Будівля цегляна, тинькована, зі стрімким шатровим дахом, накритим керамічною дахівкою.
У будинку розташовано:
— на рівні підвалу: кімната, кухня, передпокій, пральня, туалет, сіни, три комори та сходова клітка;
— на рівні першого поверху: чотири кімнати, передпокій, кухня, туалет, ванна, кімната служниці, комора і сходова клітка;
— другий поверх (мансардного типу) мав планування подібне до першого поверху;
— над другим поверхом: горище.
Одночасно споруджувалося 24 будинки. На відміну від сусідніх об’єктів, типове рішення № 3 не має характерних для садибного стилю колон, розташованих у центральній частині фасаду та вишуканого філігранного фронтону на завершенні вертикальної центральної осі.
Композиційно фасад поділений на три частини: центральну і дві бічних. Дуже лаконічні пілястри розташовані симетрично на два боки відносно вертикальної центральної осі. Сама центральна вісь, додатково виділена ризалітом, який у горищній частині висувається за загальну фасадну поверхню. У ризаліті по горизонталі закомпоноване одне вікно, а по вертикалі — три, причому найвище освітлює горище. Над вікном розміщувався трикутний тимпан. Такий фасад повторюється на всі чотири боки квадратного плану. Проте на вуличному й одному з бічних фасадів з’являються ґанки зі сходами, прикрашеними з двох боків бетонними кулями. Високі чотирискатні дахи, накриті керамічною дахівкою, закінчували об’ємно-просторове вирішення будинку.
Персоналії
Казімеж Вайсс (Kazimierz Weiss) — архітектор, який опрацював проект
будинку.
Станіслав Обмінський (Stanisław Obmiński) — замовник і перший власник будинку.