Вул. Панаса Мирного, 17 – житловий будинок

ID: 2482

Одноповерховий особняк із мансардою був споруджений як частина житлового кооперативу "Власна Стріха" у 1925–1934 рр. за типовим проектом № 2, який виконав архітектор Казімеж Вайсс для адвоката доктора Юзефа Баха. Це зразок архітектури "садибного стилю".

Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення. Йому присвоєно охоронний номер № 2697 рішенням Львівського облвиконкому № 374 від 15.04.1994 р.

Історія

Вул. Панаса Мирного — вулиця у Сихівському районі міста Львова, в мікрорайоні, що має народну назву "Новий Львів". За Польщі носила назву Козельницька та Власна Стріха. У 1920-х рр. розпочалась розбудова мікрорайону "Власна Стріха", що тягнеться вздовж нинішніх вулиць Панаса Мирного та Енергетичної, стара назва якої — Над Яром. Сучасну назву вулиця отримала у 1946 р. на честь українського письменника і драматурга Панаса Мирного (1849–1920).  

Будинок за сучасною адресою вул. Панаса Мирного, 17 у 1920–30-х рр. мав адресу — вул.  Козельницька (вул. Власна Стріха), 15.

19 вересня 1925 р. магістрат міста надає дозвіл керівництву Кооперативу "Власна Стріха" на спорудження 24 типових будинків, керуючись будівельним уставом від 1885 р. Ці будинки мали з’явитися вздовж обох боків вул. Панаса Мирного на основі попередньо розроблених трьох варіантів проектів на ділянках закуплених у міської громади. Ці проекти в більшій чи меншій мірі були розроблені на основі ідей "садибного стилю" (styl dwórkowy), який активно розвивався по всій Польщі з 1912 р., коли у Кракові відбулася "Виставка архітектури та інтер’єрів  в оточенні саду" (Wystawa architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowym). На цій виставці було представлено велику кількість об’єктів у садибному стилі, праобразом якого був польський маєток часів останнього короля Станіслава Августа Понятовського.  У той час, коли народи Австро-Угорської імперії шукали власні корені та ідентичність, поляки обрали період найвищого розквіту своєї держави — Речі Посполитої  (1764–1795 рр.).

Спочатку планувалося спорудити 14 будинків за типовим проектом № 1; 7 будинків — № 2; 3 будинки — № 3 (ДАЛО 2/2/765:2). Але 12 березня 1930 р. співвідношення змінилося — 6 будинків за типовим проектом № 1; 10 будинків — № 2; 8 будинків — № 3. Для загосподарювання вул. Панаса Мирного магістрат проклав дорогу (вартістю 80639 злотих) і, одночасно з нею, канал для інсталяції мереж (вартістю 16050 злотих). Ці суми були розподілені поміж мешканцями 3-х типів будинків: 1-й тип — 72,45 злотих; 2-й тип — 68,90 злотих, 3-й тип — 69,35 злотих (ДАЛО 2/2/765:26). Дозвіл на заселення цього будинку було видано 10 грудня 1928 р. (ДАЛО 2/2/765:15).

Але, імовірно, будівництво тривало довше, адже у цій же справі існують документи, що вказують на іншу дату дозволу будівництва — 27 червня 1931р. (ДАЛО 2/2/765:5). 9 лютого 1934 р. магістрат міста Львова звернувся до адвоката доктора Юзефа Баха з проханням звернутися по дозвіл на заселення свого будинку (ДАЛО 2/2/765:9), чого власник не зробив, зважаючи  на те, що був переконаний у правомірності своїх дій. Але вже 7 липня 1934 р. він знову отримав листа від уряду міста Львова, де вже йшлося про необхідність сплатити штраф у розмірі 50 злотих за незаконне заселення до свого будинку. 14 липня він оскаржує цю вимогу на основі документів, де зазначено, що будинки були здані в експлуатацію 10 грудня 1928 р., і тому їхнє заселення в жодному випадку не може бути неправомірним. Як справжній адвокат свій лист він закінчує словами, що не збирається оплачувати прорахунки в оформленні документів представниками міської влади (ДАЛО 2/2/765:15).  Очевидно, такі листи отримував не лише він, але й 19 його сусідів. Це призвело до того, що 16 липня 1934 р. Юзеф Бах, як уповноважений представник власників 20 будинків, прийняв їх в  експлуатацію (ДАЛО 2/2/765:14).

До сьогодні будинок зберіг свій початковий образ.  Але через те, що його розділено на ще більшу кількість квартир, кожен із нових власників змінює свою частину на власний розсуд. Таким чином, фасади в рівні першого поверху будівлі частково утеплено та пофарбовано у жовтий колір, а покриття даху замінено на металочерепицю. Це призвело до того, що хоч будинок уникнув глобальних перебудов, проте втратив цілісність його сприйняття.

Архітектура

Одноповерховий особняк на дві квартири з мансардою та піддашшям був споруджений у 1925–1934 рр. за типовим проектом № 2 архітектора Казімежа Вайсса.

Кожен поверх будинку було розраховано під окрему квартиру, власники яких спільно користувалися садом, що оточував будинок. Будівля цегляна, тинькована, оздоблена необароковими фронтонами та стрімким шатровим дахом, накритим керамічною дахівкою.

Площа забудови становить 150, 65 м. кв., будівельний об’єм —  1333,25 м. куб.

У будинку розташовано:

—   на рівні підвалу: пральня, сіни, дві комори та сходова клітка;

—   на рівні першого поверху: три кімнати, передпокій, кухня, туалет, ванна, кімната служниці, комора, сходова клітка і тераса;

—   другий поверх (мансардного типу) мав планування подібне до першого поверху;

—   над мансардним поверхом: піддашшя та горище (ДАЛО 2/2/765:16).

Одночасно споруджувалося 24 будинки. На відміну від сусідніх об’єктів, типове рішення № 2  є найбільш популярним (10 будинків), із подвійними колонами, розташованими у центральній частині фасаду та вишуканим філігранним фронтоном із невеликим віконечком на завершенні вертикальної центральної осі, він найповніше відображає зовнішні ознаки "садибного стилю". 

Композиційно фасад поділений на три частини: центральну і дві бічних. Бічні частини будівлі симетричні, мають по одному великому вікну на кожному поверсі. Центральна частина будівлі у рівні другого поверху має двоє дверей, що ведуть на балкон, який у рівні першого поверху підтримується подвійними колонами з капітелями доричного ордеру. Під балконом, в рівні першого поверху, розташована тераса, на яку виходять двері центральної кімнати. Центральна частина будівлі на рівні горища завершується фронтоном. Такий презентабельний фасад виходить лише на головну вулицю. Решта фасадів значно скромніші. Дворовий фасад відповідає головному, за виключенням балкону з колонами, що його підтримують. Фасад справа являє собою глуху стіну, а зліва — має головний вхід із ґанком. Високі чотирискатні дахи, накриті керамічною дахівкою, закінчували об`ємно-просторове вирішення будинку. Стіни бічних частин головного та дворового фасадів у рівні другого поверху являють собою декоративне продовження даху, оздоблене керамічною дахівкою. 

Персоналії

Казімеж Вайсс (Kazimierz Weiss) —архітектор, який опрацював проект будинку.
Юзеф Бах (Józef Bach) адвокат доктор, власник будинку.

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2 /765.
2. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г., 1243 вулиці Львова (193902009) ("Апріорі", Львів–2009), 278.


Авторка опису — Юлія Богданова