Вул. Листопадового чину, 26 – житловий будинок

ID: 2465

Колишня кам'яниця відомого підприємця Юліуша Міколяша — реконструйований 1896 р. Яном Шульцом давніший будинок з 1877 р. що був зведений Людвіком Радванським. Пам'ятка архітектури (ох. №645-М).

Історія

1839 — збудована видовжена одноповерхова офіцина.
1877 — до старої офіцини прибудували двоповерховий будинок у неоренесансному стилі. 
1883 — у офіцині влаштували господарські приміщення.
1896  надбудований третій поверх, реконструкція фасаду у неоренесансному стилі.
1905 — добудова двох чотириповерхових офіцин.

Вулиця Листопадового чину виникла на місці дороги, що вела від середмістя до собору Святого Юра, через що й отримала назву Святоюрська дорога. Наприкінці XVIII ст., коли до Львова прийшла нова австрійська влада, її почали називати Цісарською, а близько 1825 р. повернули первинну назву. У 1871 р. за нею закріпилася назва вул. Міцкевича. У роки німецької окупації (1941–1944) називалася Паркштрасе, бо прокладена попри парк ім. І. Франка, а в радянські часи (1944–1993) була повернена назва Міцкевича. У 1993 р. вулицю назвали Листопадового чину на пам'ять про події, що відбувались у Львові в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. і увійшли в історію під назвою Листопадовий чин.

У 1830-х рр. незабудовані ґрунти підніжжя схилу Святоюрської гори почали розпарцельовувати під забудову, тут з'являються перші будівлі. Тоді проклали вулицю, що з'єднала Святоюрську і Городоцьку дороги — сучасну вул. Миколи Гоголя. 1839 р. Мар'яна Чехунська (Czechuńska), власниця ділянки що відповідає сучасному №26 (конскрипційний № 653 2/4), планувала збудувати двоповерховий будинок з офіциною, на який зберігся проект. За нез'ясованих обставин будинок так і не був зведений, натомість була збудована лише офіцина — видовжений одноповерховий будинок у глибині ділянки, на межі з ділянкою з конскрипційним № 641 2/4 (тепер вул. Листопадового чину, 24). У 1840-х рр. постали будинки на сусідніх парцелях при вул. Міцкевича. 1859 р. одноповерховий будинок під №26 розширили прибудовою однієї кімнати за проектом архітектора Вінцента Равського (Wincenty Rawski).

*

1877 р. нова власниця ділянки Софія з Вендриховських Шидловська (Zofia z Wędrychowskich Szydłowska) звела двоповерховий будинок із сутеренами у неоренесансному стилі, добудувавши його спереду старої одноповерхової офіцини. Проект розробив архітектор Людвік Радванський (Ludwik Radwański). Згідно з приписом будівельного уряду магістрату від 10 травня 1877 р., дах на цьому будинку мав бути вогнестійким, тобто вкритий бляхою. 31 жовтня 1877 р. власниця Софія Шидловська просила дозволу на заселення нового дому, який складався з: сіней, 2 кухонь і 9 кімнат на першому поверсі; 2 кухонь і 10 кімнат — на другому. Чільний фасад симетричний, з широкою арковою брамою у центрі. У плануванні будинку  від осі зміщена сходова клітка. Архітектурний вистрій фасаду був ордерний: партер підкреслював руст, розвинений вінцевий карниз оздоблювали дентикули, вікна мали профільовані обрамлення з трикутними чи лінійними сандриками. Фасад фланкували пристінки, що підкреслювали спаровані вікна. 1883 р. одноповерхову офіцину пристосували під возівню, сторожівку, ванну та пральню за окремо розробленим проектом архітектора Мауса (Mauss).

*

Наприкінці XIX ст. власником цієї нерухомості на вул. Міцкевича, 26 став Юліуш Міколяш (Juliusz  Mikolasz), підприємець, який походив із відомої родини львівських аптекарів чеського походження, власників знаменитого Пасажу Міколяша та аптеки "Золота корона" на вул. Коперника, 1. 1900 р. Юліуш Міколяш разом зі старшим братом Генриком та шваґром — банкіром Анджеєм Ромашканом (Andrzej Romaszkan)  відкрили нову фірму під назвою "Петро Міколяш і Спілка" (Piotr Mikolasz Sp.).

1892 р. Міколяші звели у неоренесансному стилі будинок на вул. Коперника, 1 з аптекою "Золота корона". Його проект розробив архітектор Ян Шульц (Jan Schulz), відомий як один із засновників львівської сецесії, автор проектів багатьох львівських чиншових будинків, палаців та вілл у стилі модерну, неоренесансу, неоґотики та необароко. Разом із Яном працював його брат Кароль.

Міколяш, ставши власником будинку на вул. Міцкевича, 26, вирішив його реконструювати, для чого запросив Яна Шульца. У 1893 р. Ян Шульц пристосував частину офіцини на кухню із ванною. 1896 р. він запроектував реконструкцію кам'яниці, в результаті був надбудований третій поверх, проведена реконструкція фасаду у неоренесансному стилі, та розбудовані дві симетричні триповерхові житлові офіцини. Увересні 1896 р. був даний дозвіл на користування завершеним будинком. Його звели з відхиленням від затвердженого проекту. У листопаді 1897 р., після затвердження додаткового проекту, був даний дозвіл на використання новозведеного будинку.

1905 р. за проектом Яна Шульца до будинку добудували два крила чотириповерхових офіцин зі стайнями, возівнями і пральнею на першому поверсі. 1932 р. в будинку влаштували каналізацію та під'єднали її до міської системи (інженер-архітектор Тадеуш Срочинський (Tadeusz Sroczyński)). 

У глибині доволі видовженої у плані ділянки був сад, який у радянські часи відокремили від внутрішнього двору мурованою стіною з проходом, і сьогодні використовується як дитячий майданчик розташованого в будинку міського садочку-ясел №25.

Рішенням Львівського облвиконкому № 44 від 28.01.1986 р. будинок внесений до Списку місцевих пам'яток (Ох. № 645-М).

Архітектура

Будинок триповерховий з сутеренами (цокольним поверхом), зведений із цегли, отинькований, в плані П-подібний (з двома видовженими офіцинами), з внутрішнім подвір'ям. Складається з трьох брил: триповерхової чільної кам'яниці на високому цоколі, під двосхилим дахом, з брамою-проходом у внутрішнє подвір'я, та з двох житлових чотириповерхових офіцин під односхилими дахами. Кожен із трьох об'ємів будинку має свою окрему сходову клітку.

Композиція чільного фасаду кам'яниці симетрична, центральна вісь підкреслена високою і широкою півциркульною аркою брами головного входу. Фасад фланкують пристінки, завершені необароковими аттиками, які акцентовані тричастинними вікнами, розділеними пілястрами, мають рівноширокі балкони з балюстрадами на другому поверсі, на третьому вони підтримуються чашами і мають ґратчасті огорожі. Партер і пристінки оздоблені дощатим рустом. Вікна середньої частини фасаду оформлені профільованими обрамленнями з трикутними сандриками на другому поверсі й лінійними на третьому. Фасад увінчаний  карнизом, у фризі розміщені овальні горищні віконця, площини між якими  оздоблені ліпним орнаментом. Цоколь — з прямокутними вікнами у правій частині, що оздоблені тесаними вапняковими блоками. Тильний фасад отинькований, гладкий. Розпланування кам'яниці — анфіладне, пивниці й цоколь перекриті вітрильними цегляними склепіннями. Брама, що веде у подвір'я, і з якої два входи у будинок, перекрита  пряслами півциркульних та хрестових склепінь на підпружних арках. Двері брами-проходу — дерев'яні, двостулкові, тафльовані, з круглими та арковими вікнами, у стилі необароко. Фасади двох симетрично розташованих офіцин вирішені просто: прорізані прямокутними вікнами, давніші частини — з балконами-галереями на різних рівнях, що поєднані сходами. Вікна першого поверху заґратовані. Дахи офіцин вкриті бляхою, з великими дерев'яними випустами.

Будинок є зразком кам'яниці кінця XIX ст. в стилі історизму з елементами необароко.

Пов'язані місця

Опис

Вул. Франка, 127 – житловий будинок

Детальніше про місце

Персоналії

Маус (Mauss) — будівничий, автор пристосування 1883 р. партерової офіцини під возівню, сторожівку, ванну та пральню.
Генрик  Міколяш (Henryk Mikolasz) (1872–1931) — знаний фотограф, який походив із відомої родини львівських аптекарів чеського походження, власників знаменитого Пасажу Міколяша та аптеки "Золота корона" на вул. Коперника, 1. Внук Петра Міколяша і син Петра Міколяша молодшого .
Юліуш  Міколяш (Juliusz Mikolasz) — підприємець, який походив із відомої родини львівських аптекарів чеського походження, власників знаменитого Пасажу Міколяша та аптеки "Золота корона", власник будинку.
Вінцент  Равський (Wincenty Rawski) — архітектор.
Людвік  Радванський (Ludwik Radwański— архітектор, автор неоренесансного будинку 1877 р. на вул. Листопадового Чину, 26.
Анджей  Ромашкан  (Andrzej Romaszkan) — банкір, власник спільної з Генриком і Юліушем Міколяшами фірми "Петро Міколяш і Спілка".
Тадеуш  Срочинський (Tadeusz Sroczyński) — інженер-архітектор. 
Мар'яна  Чехунська (Marianna Ciechuńska) — власниця ділянки та партерового будинку (конскр. № 653 2/4, орієнт. № 26) у 1839–1877 рр.
Софія з Вендриховських  Шидловська (Zofia z Wędrychowskich Szydłowska) — власниця ділянки (конскр. № 653 2/4, орієнт. № 26) з 1877 р., яка звела на ній двоповерховий будинок із сутеренами у неоренесансному стилі.
Кароль  Шульц (Karol Schulz) — архітектор, який співпрацював із братом Яном Шульцом.
Ян  Шульц  (Jan Schulz) — архітектор, відомий як засновник львівської сецесії, автор проектів багатьох львівських чиншових будинків, палаців та вілл в стилі модерну, неоренесансу, неоґотики та необароко, автор реконструкції кам'яниці Юліуша Міколяша. 

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/1240
2. Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАУЛ)  186/8/629
3. Карта Львова 1829 р.
4. Карта Львова 1836 р.

5. Карта Львова 1936 р.
6. Костюк С. Каталог гравюр XVII–XX ст. з фондів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР, (Київ: Наукова думка, 1989)
7. Львів. Туристичний путівник, (Львів: Центр Європи, 2007)
8. Архітектура Львова. Час і стилі,  (Львів: Видавництво "Центр Європи", 2008)
9. Мельник Б. В., Довідник перейменувань вулиць і площ Львова,  (Львів: Світ, 2001)
10. Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918  (Warszawa: Wydawnictwo Neriton, 2005)


Авторка опису — Оксана Бойко