Вул. Листопадового чину, 26 – житловий будинок

1839 — збудована видовжена одноповерхова офіцина.
1877 — до старої офіцини прибудували двоповерховий будинок у неоренесансному стилі. 
1883 — у офіцині влаштували господарські приміщення.
1896 — надбудований третій поверх, реконструкція фасаду у неоренесансному стилі.
1905 — добудова двох чотириповерхових офіцин.

Вулиця Листопадового чину виникла на місці дороги, що вела від середмістя до собору Святого Юра, через що й отримала назву Святоюрська дорога. Наприкінці XVIII ст., коли до Львова прийшла нова австрійська влада, її почали називати Цісарською, а близько 1825 р. повернули первинну назву. У 1871 р. за нею закріпилася назва вул. Міцкевича. У роки німецької окупації (1941–1944) називалася Паркштрасе, бо прокладена попри парк ім. І. Франка, а в радянські часи (1944–1993) була повернена назва Міцкевича. У 1993 р. вулицю назвали Листопадового чину на пам'ять про події, що відбувались у Львові в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. і увійшли в історію під назвою Листопадовий чин.

У 1830-х рр. незабудовані ґрунти підніжжя схилу Святоюрської гори почали розпарцельовувати під забудову, тут з'являються перші будівлі. Тоді проклали вулицю, що з'єднала Святоюрську і Городоцьку дороги — сучасну вул. Миколи Гоголя. 1839 р. Мар'яна Чехунська (Czechuńska), власниця ділянки що відповідає сучасному №26 (конскрипційний № 653 2/4), планувала збудувати двоповерховий будинок з офіциною, на який зберігся проект. За нез'ясованих обставин будинок так і не був зведений, натомість була збудована лише офіцина — видовжений одноповерховий будинок у глибині ділянки, на межі з ділянкою з конскрипційним № 641 2/4 (тепер вул. Листопадового чину, 24). У 1840-х рр. постали будинки на сусідніх парцелях при вул. Міцкевича. 1859 р. одноповерховий будинок під №26 розширили прибудовою однієї кімнати за проектом архітектора Вінцента Равського (Wincenty Rawski).

*

1877 р. нова власниця ділянки Софія з Вендриховських Шидловська (Zofia z Wędrychowskich Szydłowska) звела двоповерховий будинок із сутеренами у неоренесансному стилі, добудувавши його спереду старої одноповерхової офіцини. Проект розробив архітектор Людвік Радванський (Ludwik Radwański). Згідно з приписом будівельного уряду магістрату від 10 травня 1877 р., дах на цьому будинку мав бути вогнестійким, тобто вкритий бляхою. 31 жовтня 1877 р. власниця Софія Шидловська просила дозволу на заселення нового дому, який складався з: сіней, 2 кухонь і 9 кімнат на першому поверсі; 2 кухонь і 10 кімнат — на другому. Чільний фасад симетричний, з широкою арковою брамою у центрі. У плануванні будинку  від осі зміщена сходова клітка. Архітектурний вистрій фасаду був ордерний: партер підкреслював руст, розвинений вінцевий карниз оздоблювали дентикули, вікна мали профільовані обрамлення з трикутними чи лінійними сандриками. Фасад фланкували пристінки, що підкреслювали спаровані вікна. 1883 р. одноповерхову офіцину пристосували під возівню, сторожівку, ванну та пральню за окремо розробленим проектом архітектора Мауса (Mauss).

*

Наприкінці XIX ст. власником цієї нерухомості на вул. Міцкевича, 26 став Юліуш Міколяш (Juliusz  Mikolasz), підприємець, який походив із відомої родини львівських аптекарів чеського походження, власників знаменитого Пасажу Міколяша та аптеки "Золота корона" на вул. Коперника, 1. 1900 р. Юліуш Міколяш разом зі старшим братом Генриком та шваґром — банкіром Анджеєм Ромашканом (Andrzej Romaszkan)  відкрили нову фірму під назвою "Петро Міколяш і Спілка" (Piotr Mikolasz i Sp.).

1892 р. Міколяші звели у неоренесансному стилі будинок на вул. Коперника, 1 з аптекою "Золота корона". Його проект розробив архітектор Ян Шульц (Jan Schulz), відомий як один із засновників львівської сецесії, автор проектів багатьох львівських чиншових будинків, палаців та вілл у стилі модерну, неоренесансу, неоґотики та необароко. Разом із Яном працював його брат Кароль.

Міколяш, ставши власником будинку на вул. Міцкевича, 26, вирішив його реконструювати, для чого запросив Яна Шульца. У 1893 р. Ян Шульц пристосував частину офіцини на кухню із ванною. 1896 р. він запроектував реконструкцію кам'яниці, в результаті був надбудований третій поверх, проведена реконструкція фасаду у неоренесансному стилі, та розбудовані дві симетричні триповерхові житлові офіцини. Увересні 1896 р. був даний дозвіл на користування завершеним будинком. Його звели з відхиленням від затвердженого проекту. У листопаді 1897 р., після затвердження додаткового проекту, був даний дозвіл на використання новозведеного будинку.

1905 р. за проектом Яна Шульца до будинку добудували два крила чотириповерхових офіцин зі стайнями, возівнями і пральнею на першому поверсі. 1932 р. в будинку влаштували каналізацію та під'єднали її до міської системи (інженер-архітектор Тадеуш Срочинський (Tadeusz Sroczyński)). 

У глибині доволі видовженої у плані ділянки був сад, який у радянські часи відокремили від внутрішнього двору мурованою стіною з проходом, і сьогодні використовується як дитячий майданчик розташованого в будинку міського садочку-ясел №25.

Рішенням Львівського облвиконкому № 44 від 28.01.1986 р. будинок внесений до Списку місцевих пам'яток (Ох. № 645-М).