...

Вул. Лисенка, 02 – житловий будинок

ID: 1531

Триповерховий будинок, як і сусідні №№4-10, звели у 1891-1892 році за проектом Анджея Ґоломба, архітектора і будівельного підприємця. Це яскравий приклад архітектури історизму, в якому поєднані мотиви неоренесансу і необароко. Пам'ятка архітектури (охор. №974-М).

Історія

Історія ділянки цього будинку безпосередньо пов'язана із територією давнього монастиря кармелітів, який був заміським і оточувався власними фортифікаціями. Після ліквідації оборонних мурів та валів наприкінці ХVIII ст. довкола почала з'являтися житлова міська забудова.

На початку ХІХ ст. з північного боку території монастиря відділили ділянку що отримала конскрипційний номер №553 4/4.

Згідно із дослідженнями львовознавця Станіслава Шнюр-Пепловського (Schnür-Pepłowski, 1859-1900), тут Йозеф Крупп заснував школу верхової їзди, для неї збудували манеж. Ця будівля була двоповерховою, видовженою вздовж вулиці св. Антонія (тепер вул. Лисенка). 1810 року цю нерухомість придбав Валентин Ранц (Walenty Ranc), а потім, з 1851 року — Іґнатій Лєсьнєвич (Ignacy Leśniewicz), колишній кавалерист, вчитель верхової їзди та гімнастики. У той час манеж був обладнаний з трьох боків галереями для глядачів, тут часто виступали циркові труп, які заїжджали до Львова взимку. Наступними власниками манежу була родина Тишкевичів (1871 — Казимир Тишкевич), а у 1876 р. нерухомість придбав на аукціоні Собєслав Барчевський (Sobiesław Barczewski). Манеж орендували військові.

У 1876 році тут також обладнав свою різьбярську майстерню знаний львівський майстер Тадеуш Сокульський (Tadeusz Sokulski).

У 1890-х роках, очевидно, манеж вже не використовувався за призначенням і його ділянку придбав активний львівський будівельний підприємець Анджей Ґоломб, архітектор та член міської ради. Він запроектував чимало житлових кам'яниць по всьому тогочасному Львові, часто викуповуючи декілька ділянок де споруджував типові триповерхові будинки у стилі історизму, а потім, завершивши будівництво, перепродавав їх.

Анджей Ґоломб розподілив ділянку на п'ять частин де звів будинки №№2-10 у 1891-1892 роках. У будинок №2, як можна побачити на південному фасаді що звернений у подвір'я колишнього монастиря, увійшли фрагменти старої будівлі манежу. Про неї нагадує також балкон над головним входом: на відміну від інших він різьблений із білого каменю (а не відлитий із штучного), одна з консолей виконана у формі голови коня.

Наступним власником будинку був Мартин Гілліх (1900, 1902), а згодом — Хаїм Філіп (1916), у 1935 — Пауля Фестінг та ін.

До сьогодні будинок залишається житловим. У високому цоколі розміщені крамниця видавництва "Свічадо", та кафе-бар.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок наріжний, на високому цоколі — від вулиці Винниченка — триповерховий, а від Лисенка — чотириповерховий, проте тут першим поверхом, по суті, є високий цоколь. Цокольні приміщення були одразу заплановані для розміщення крамниць.

Цей будинок є характерним прикладом чиншового будинку кінця ХІХ століття, тобто будинку в якому квартири здавалися власником в оренду. Зважаючи на розміщення на кутовій ділянці, будівля П-подібної форми у плані з невеличкою бічною офіциною. У центру будинку розміщена сходова клітка, до неї є два входи: з нижчого рівня цокольного поверху з боку вулиці Лисенка, і з вищого рівня — з першого поверху з боку вулиці Винниченка. Таке вирішення пов'язане із складним рельєфом ділянки і є радше нетиповим. На кожному поверсі будинку розміщені по декілька квартир. Є невелике внутрішнє подвір'я, що сполучене з двором сусіднього будинку №4.

Будинок зведений із цегли, має дерев'яні сходові клітки (головну і службову), перекриття і дахові конструкції. Цоколь обличкований білим каменем. У будинку фрагментарно збереглися залишки класицистичної будівлі кінного манежу, що помітно на головному фасаді (білокам'яні консолі балкону другого поверху), а також на бічному нетинькованому фасаді, що видний з подвір'я храму св. Михайла. У декорі фасадів застосована ліпнина, ковальської роботи металеві огорожі балконів, відлиті з металу консолі, що порожні всередині. Покрівля даху — з листів пофарбованої бляхи. Вся автентична столярка дверей і вікон — дерев'яна.

Головний фасад будинку виходить на вул. Винниченка. У його центрі — тонкий ризаліт ("розкріповка"), а двосхилий дах доповнений заокругленою шатровою конструкцією, форма якої характерна для бароко. Фасад з боку вул. Лисенка метричної композиції, без акцентів.

У декорі фасаду застосований принцип тектонічної композиції. Нижня частина фасаду оформлена дошковим рустом і відділена карнизом, поверхня фасаду вище — гладка. Краї фасаду і ризаліту підкреслені рустом. Використовується ліпнина: вікна першого поверху мають зімітовані замкові камені, другого поверху — профільовані обрамлення із трикутними сандриками на консольках, третього поверху — профільовані обрамлення з "вушками", композиції з маскаронами, акантом і рокайлями знизу, а також завитками із трояндами і мушлями зверху. Завершений фасад антаблементом, в якому фриз має круглі горищні віконця,  консольки декоровані акантом і вінками, "дзеркала" із фактурною поверхнею. На другому поверсі на головному фасаді і на зрізаному наріжнику розміщені балкони. Балкон над головним входом на другому поверсі залишився від старої будівлі кінного манежу і зберіг класицистичні білокам'яні консолі, одна з яких виконана у формі голови коня, але не зберіг автентичного металевого огородження. Решта балконів походять з 1891-1892 рр.: плити зі штучного каменю замонтовані на металевих консолях, що приховані декоративними консолями відлитими з металу і пофарбованими у колір тиньку. Їхнє огородження майстерно викуте з металу, має заокруглену барокову форму.

Персоналії

Едмунд Бала (Edmund Bała) — швець, мешканець будинку (1910)
Собєслав Барчевський (Sobiesław Barczewski)— власник попереднього будинку (1889)
Порбусь Барчевський (Porbuś Barczewski) — власник попереднього будинку (1889)
Альбертина Войцєховська (Albertyna Wojciechowska) — вдова купця, мешканка будинку (1910)
Євстахій Волянський (Eustachy Wolański) — касир водогонів, мешканець будинку (1910)
Мартин Гілліх (Marcin Hillich) — власник нерухомості та дистриб'ютор пива Першого буковинського пивоварного товариства і бровару графа Ляріша Мьоніха у Карвіні в Чеській Сілезії (hr. Larischa Moennich w Karwinie), власник і мешканець будинку (1900.1902)
Олександр Гілліх (Aleksander Hillich)— залізничний інженер, мешканець будинку (1910)
Міхал Ґавяк (Michał Gawiak) — фінансовий комісар, мешканець будинку (1910)
Анджей Ґоломб (Andrzej Gołąb, 1837–1903) — архітектор, член міської ради Львова, громадський діяч, будівельний підприємець — автор багатьох проектів чиншових будинку у Львові. Автор проекту будинку на сучасній вул. Лисенка, 2 та його перший власник.
Адольф Ґрафф (Adolf Graff) — ротмістр, мешканець будинку (1902) 
Юзеф Ґюклер (Józef Guekler) — фінансовий ревізор, мешканець будинку (1902)
Йосиф Доманик (Józef Domanik) — службовець Товариства "Дністер", мешканець будинку (1910)
др. Станіслав Загурський (Stan. Zagórski) — судовий службовець, мешканець будинку (1902)
М. Іґель (Igel M.) — перукар, мешканець будинку (1902, 1910)
Антоній Кацюнкевич (Antoni Kaciuńkiewicz) — швець, мешканець будинку (1910)
Норберт Кічалес (Norbert Kiczales)— купець, мешканець будинку (1902,1910)
Болеслав Ковальський (Bolesław Kowalski) — купець, мешканець будинку (1910)
Францішек Кохановський (Franciszek Kochanowski)— службовець, мешканець будинку (1910)
Іґнатій Лєсьнєвич (нім.Ignatz Lesniewicz, пол.Ignacy Leśniewicz) — власник кінного манежу з 1851 року — 1860-х роках
Гелена Маєвська (Helena Majewska) — учителька, мешканка будинку (1910)
Освальд Морецький (Oswald Morecki) — фінансовий комісар, мешканець будинку (1910)
Вацлав Новотні (Wacław Nowotny)— лісник, мешканець будинку (1910)
Фелікс Пукло (Feliks Pukło) — поручник, мешканець будинку (1910)
Ян Рупп (Jan Rupp) — інженер військового будівництва, мешканець будинку (1910)
Євгеній Сєроцінський (Sierociński Eug.) — поштовий службовець, мешканець будинку (1902)
Софія Скварчевська (Zofia Skrawaczewska) — кравчиня, мешканка будинку (1910)
др. Ян Слюсаж (ks. dr. Jan Slósarz) — отець-катехит, мешканець будинку (1902)
Казимир Тишкевич (Kazimierz Tyszkiewicz) — власник кінного манежу (1871-1876)
Хаїм Філіпп (Chaim Philipp) — власник будинку (1916)
Людвік Флюр (Ludwik Fluhr) — торговий агент, мешканець будинку (1910)Леон Ціппер (Zipper Leon) — перукар, мешканець будинку (1910)
Юзеф Хованець (Chowaniec Józef) — інженер магістрату та геодезист , автор кількох планів Львова 1880–1890-х рр., мешканець будинку (1902)
Осія Шлекер (Ozyasz Schlecker) — купець, мешканець будинку (1910) 
Амброзій Яворський (Ambroży Jaworski) — службовець, мешканець будинку (1910)

Джерела

  1. Stanisław Schnür-Pepłowski, Obrazy z przeszłości Galicyi i Krakowa 1772-1858, t. I, (Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1896), 196
  2. Jurij Biriulow, Rzeźba lwowska, (Warszawa: Neriton, 2007)
  3. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lwów, 1900)
  4. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1902)
  5. Księga adresowa królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
  6. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
  7. Neu verbesserter Wegweiser der kön. Hauptstadt Lemberg (Lemberg, 1863)
  8. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
  9. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
  10. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
  11. Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
  12. Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1909)

Автор опису — Ігор Мельник
Редагування і доповнення — Ольга Заречнюк


Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення