Вул. Лисенка, 14-14а – відділ рідкісної книги ЛННБ ім. В. Стефаника
кол. адреса: Куркова, 14-14а (конскрипційний № 76 4/4); у 1871 і 1889 рр. – вул. Куркова, 6. На «Плані міста Львова, столиці Русі…» (М.Plan la Ville de Leopole Capitale de la Russi…) кінця XVIII ст. на цьому місці показано палац М. Бекицького (Petit Palais de M. Bekycsky). На плані Львова з передмістями 1844 р. на цій ділянці видно прямокутну в плані будівлю з великим внутрішнім двором. Тепер (2010 р.) частина будинку зайнята під помешкання, а у лівому крилі (Лисенка, 14а) розташовані Відділ рідкісної книги бібліотеки НАН України ім. Стефаника та Кабінет нової німецькомовної сучасної літератури, німецький читальний зал й австрійська бібліотека.
Архітектура
Чотириповерховий,
на високому цоколі, будинок
Бурси Народного дому був споруджений
фірмою Івана Левинського за
проектом Олександра Лушпинського та
Тадея Обмінського
у 1906-1907 рр. і складається фактично з
двох прилеглих корпусів-близнюків.
Чільний фасад кожного корпусу має два
висунуті вперед ризаліти, між якими
влаштовано входи, до яких ведуть містки.
Високі черепичні дахи мають пірамідальні
завершення зі шпилями над ризалітами.
Силует даху близький до взірців
бойківської народної архітектури. Перший
поверх будинку акцентований дощатим
рустом. Між першим і другим та третім і
четвертим поверхами влаштовані тяги,
а над вікнами другого поверху – прямокутні
сандрики. Цей декор чільного фасаду
доповнюють розкішний карниз з кронштейнами
і фризом із керамічних плиток, стилізованими
під карпатське народне мистецтво. Однак
найбагатшою оздобою фасаду є металеві
елементи виготовлені слюсарною майстерня
Михайла Стефанівського за проектами
О. Лушпинського. Огорожа, вхідні
двері, віконні та балконні ґрати,
кронштейни утворюють єдину цільну
триярусну композицію у синтезі сецесії
та карпатського народного стилю, яка
знаходить своє продовження у мереживі
обох парадних сходових кліток будівлі,
які раніше були обладнані ліфтами. У
центральній частині фасаду зберігся
напис «Бурса института «Народый Домъ»,
викладений рельєфними літерами
стилізованими під кирилицю. Однак не
зберігся герб Галицької Русі з левом,
який колись висів на фасаді над написом. Навпроти, за довгим повір’ям,
до якого від вулиці спускається проїзд
праворуч від будівлі, стоять кілька
одно-двоповерхових прибудов збудованих
у різний час протягом 1890–1960-х рр. Їх
адреса: Лисенка, 14 Б. Зі
західного боку проїзду за високим
цегляним муром на частині території
колишнього монастирського саду влаштовано
дитячий майданчик.
Персоналії
- Олександр Лушпинський – Архітектор, рисувальник, художник і проектант предметів ужиткового мистецтва. Лушпинський був автором проекту цього будинку у 1907 році.
- Іван Левинський – Один з найвідоміших архітекторів Габсбурзького Львова, підприємець, один з найбільших роботодавців свого часу у місті. Його фірма була причетна до незліченних будівництв і реконструкцій по всьому Львову та краї. Викладач Вищої технічної школи, активний громадський діяч пов'язаний із українським народовецьким рухом. Співавтор проекту, фірма Левинського здійснювала будівництво будинку
Власники:
- у 1871
р. – Василь Левицький (Lewicki Bazyli);
- у 1889 р. – др. Юзеф Кілярський (Kilarski dr.
Józef);
- у 1902 р. – Казимир Одживольський (Odrzywolski Kaź.),
- у 1916 р. – Руський інститут «Народний дім» (Instytut Ruski „Dom narodny").
Мешканці
у 1902 р.:
- власник реальності Казимир
Одживольський (Odrzywolski Kaź.),
- залізничний
ревізор Францішек Ричак (Ryczak Franciszek),
- столяр Кароль Мидлярський (Mydlarski Karol),
- вдова Беніґна Вольська (Wolska Benigna).
У 1910 р. тут також мешкав греко-католицький священик Артемій Авдикович (Awdykiewicz Artym, 1873–1933), який був у 1907–1918 рр. капеланом у львівській в’язниці «Бригідки», а потім парохом у селах Соколівка та Кустин.
Джерела
- Нога Олександр. Іван Левинський: архітектор, підприємець, меценат. – Львів: Центр Європи, 2009.
- Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1997.
- Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
- Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003. – 320 s..
- Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta. Nazw ulic I placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orientacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności – tudzież nazw i numerówdawniejszych. – Lwów: Nakładem król. stoł. miasta Lwowa, z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego, 1889.
- Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916.
- Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa... – Lwów, 1872.
- Spigel J.R. Skorowidz adresowy Król. stol. miasta Lwowa. – Rocznik II: Rok 1910. – Lwów, 1909.