Вул. Лисенка, 10 – житловий будинок ID: 1539

кол. адреса: Куркова, 10 (конскрипційний № 701 4/4). У 1800–1801 р. на частині ділянки що належала монастирю отців Кармелітів Босих був збудований критий манеж та школа верхової їзди Йозефа Круппа. Манеж тягнувся вздовж нинішньої вул. Лисенка. На його місці у 1890-х рр. було збудовано кілька орендних будинків за проектом архітектора Анджея Ґоломба. Серед них і будинок під № 10. У 1910 р. в кам’яниці працювала редакція часопису «Урядничих огляд» („Przegląd urzędniczy"), якою керував К. Ноймаєр (K. Neumayer). У 1929 р. в будинку розташовувалися: редакція часопису «Театральна бібліотека» (Teatralna Bibljoteka) і крамниця колоніальних товарів Л. Пажиґнат (Parzygnat L.). Пам’ятка архітектури місцевого значення, охоронний № 979 – житловий будинок ХІХ ст.

Архітектура

Триповерховий, на високому цоколі, будинок з маленьким внутрішнім подвір’ям збудований у стилі історизму у 1890-х рр. за проектом Анджея Ґоломба. З обох сторін чільного фасаду вступають незначні виступи-ризаліти з балконами, які мають необарокове мережне поруччя, на другому поверсі. Стіни фасаду оздоблені дощатим рустом. Вікна другого поверху завершені прямокутними сандриками, над балконами – трикутними. Над сандриками з обох боків встановлені фігурки путті. Особливістю плану будинку є гострий кут зі східного боку, спричинений конфігурацією ділянки за яким починається сад колишнього монастиря оо. Кармелітів Босих, відроджений від вулиці високим муром.


Люди

Анджей Ґоломб – автор проекту.
Барчевський Порбус (Barczewski Porbus)
– власник будинку в 1889 р.
Богданович Олександр (Bogdanowicz Aleksander) – інженер Крайового виділу, мешканець будинку в 1902 р.
Гро Освальд (Groh Oswald) – полковник, мешканець будинку в 1902 р.
Клеменсєвич Станіслав (Klemensiewicz Stan.) – професор гімназії, мешканець будинку в 1902 р.
Контецька Анна (Kontecka Anna) – власниця будинку в 1902 р., власниця нерухомості, мешканка будинку в 1902 р.
Пашкудзький Едгар (Paszkudzki Edgar) – власник маєтків, мешканець будинку в 1902 р.
Тимонєвич Юліан (Timoniewicz Julian i spólnicy) – власник будинку в 1916 р.
Тишкевич Казимир (Tyszkiewicz Kazimierz) – власник будинку в 1871 р.
Чішевський Роман (Ciszewski Roman) – учитель, мешканець будинку в 1902 р.

У 1903–1905 рр. в кам’яниці перебувало закордонне представництво Революційної Української Партії (РУП). Тоді тут мешкав Симон Петлюра (1879–1926). У грудні 1904 на конференції РУП у Львові він виступив проти об'єднання з російськими соціал-демократами (РСДРП). Декілька місяців Петлюра навчався на університетських курсах українознавства у Львові, якими керував Михайло Грушевський. З березня 1917 р. Петлюра став членом Української Центральної Ради, з травня – головою Українського Військового Генерального Комітету, з червня – генеральний секретарем (міністром) військових справ. У січні-лютому 1918 р. він сформував Гайдамацький Кіш Слобідської України. У листопаді 1918 р. звільнений із в'язниці і обраний до складу Директорії Української Народної Республіки (УНР). З листопада 1918 р. – Головний Отаман Армії УНР. З листопада 1920 р. керував роботою уряду УНР у Польщі. У жовтні 1924 р. Петлюра поселився в Парижі, де був убитий більшовицьким агентом Шварцбартом 25 травня 1926 р.

Організації

  • Українське педагогічне товариство

    Українське педагогічне товариство

    Українське педагогічне товариство (до 1912 року — Руське товариство педагогічне, з 1926 року – "Рідна школа" - Українське педагогічне товариство) — громадська організація з центральним осередком у Львові, що у 1881-1939 роках займалася підтримкою української освіти.

    Детальніше

Джерела

  1. Дєдик О., Козицький А., Мороз В., Муравський В. Львів. місто наших героїв / Путівник за ред. А. Козицького. – Львів, 2009. – С. 110-111.
  2. Czerner O. Lwów w dawnej rycinie i planie. – Wrocław–Warszawa–Kraków, 1997.
  3. Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa. – Lwów, 1902.
  4. Lwów. Ilustrowany przewodnik. – Lwów: Centrum Europy, 2003. – 320 s..
  5. Skorowidz król. stoł. miasta Lwowa z oznaczeniem podziału miasta. Nazw ulic I placów, oliczbowania domów numerami konskrypcyjnemi i orientacyjnemi z wymienieniem właścicieli realności – tudzież nazw i numerówdawniejszych. – Lwów: Nakładem król. stoł. miasta Lwowa, z drukarni Instytutu Stauropigiańskiego, 1889.
  6. Skorowidz król. stol. miasta Lwowa – Lwów, 1916.
  7. Skorowidz nowych i dawnych numerów realności, tudzież nazw ulic i placów król. stoł. miasta Lwowa... – Lwów, 1872.
  8. Spigel J.R. Skorowidz adresowy Król. stol. miasta Lwowa. – Rocznik II: Rok 1910. – Lwów, 1909.

Автор(ка): Ігор Мельник