Вул. Левицького, 011 – житловий будинок
Великий будинок з трьох частин збудований 1911-1912 р. у стилі модерну, на замовлення заможного власника Нарбута Атляса. У своїй архітектурі поєднує скульптурну пластику, мистецькі й архітектурні елементи модерну, створені визначними архітекторами Фердинандом Каслером і Валерієм Шульманом. Пам'ятки архітектури ох.№№ 171-М, 172-М, 174-М.
Архітектура
Будинок стоїть у рядовій забудові вулиці, розташованої на південний схід від історичного середмістя. Це — одна із найяскравіших пам'яток у довколишньому архітектурному середовищі. Будинок сформований із трьох аналогічних зблокованих Т-подібних у плані будинків, які утворюють два видовжені подвір'я. Зведений із цегли, чотириповерховий, отинькований. Кожен із трьох будинків підкреслений двома еркерами, поєднаними лоджіями.
Фасади вирішені у формах на взірець німецького модерну, які поєднані зі стилізованими неокласицистичними елементами. Композиція фасаду кожного будинку — п'ятиосьова з головним входом на центральній осі. Нижній ярус оздоблений дощатим рустом. Два двоярусні еркери з тричастинними вікнами, оздоблені пілястрами зі стилізованими капітелями і завершені балконами з ґратками модернового рисунку. На центральних осях еркерів між вікнами 2-го і 3-го поверхів поміщені барельєфи у вигляді двох птахів, що сидять на античній вазі, наповненій фруктами. Фасад завершений профільованим карнизом на стилізованих кронштейнах. Пристінки над еркерами завершені трикутними фронтонами з великим овальним віконним прорізом, оздобленим гротескно інтерпретованим обрамуванням. Фронтони фланковані скульптурами путті з рогами достатку на стовпцях (дві скульптури втрачені). Високий із заломом черепичний дах, на краях гребеня оздоблений металевими навершями. Вікна бічних осей фасаду — тристулкові з ламаною лінією у плані. Дверний проріз головного входу в конховій ніші, з трицентровою аркою, двері — двостулкові, дерев'яні, тафльовані з восьмигранним заскленням, оздоблені різьбленим рослинними декором.
Структура кам'яниці — дводільна з секційним розплануванням: фронтальна і тильна частини зі своїми окремими сходовими клітками, які сполучені переходом вкритим світловим ліхтарем. Розкішна парадна сходова клітка зі світловим ліхтарем, з мармуровими сходами і стильовими металевими ґратками веде на поверхи з двома помешканнями; дерев'яна тильна сходова клітка (первісно для обслуги) веде до трьох помешкань. Стіни вестибюлю оздоблені ліпними модерновими елементами, обличковані панелями зі штучного мармуру, сходи в під'їзді — кам'яні, обличковані сучасним штучним гранітом, підлоги на сходових майданчиках із керамічної шестигранної плитки чорного і піскового кольорів, вимощені у вигляді оптичного геометричного орнаменту.
Стильову цільність кам'яниці підкреслює спільний рисунок металевих ґраток балконів, сходів і продухів, дерев'яного заповнення збережених вікон 1-го поверху, декоративних елементів вестибюлю.
Будинок належить до яскравих зразків архітектури модерну, що поєднує скульптурну пластику, створених визначними архітекторами Фердинандом Каслером і Валерієм Шульманом та митцем Францішком Томашем Бернатом.
Персоналії
- Фердинанд Каслер – Один із найвідоміших львівських архітекторів I пол. ХХ ст. Будинки №№11-15 спроектували Фердинанд Каслер і Валерій Шульман (1911-1913). Каслер мешкав тут з 1913 до середини 1920-х.
- Луїза Штеренштейн – Скульпторка, педагогиня та авторка пам'ятника жертвам Львівського ґетта. Скульпторка проживала у будинку №15 (1959р.)
Валерій Шульман (Walery Szulmann) — архітектор,
автор проекту кам'яниці
Володимир Богуславський — художник.
Людмила Богуславська — керамістка.
Нарбут Атляс (Narbut Atlas) — власник чиншової кам'яниці.
Францішек Томаш Бернат (Franciszek Tomasz Biernat) — скульптор, автор
скульптурної пластики кам'яниці.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/5305, 5306 (Проект кам'яниць Атляса).
- Центральний державний історичний архів України у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/629
- Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa, 2005).
- Львів. Туристичний путівник (Львів: Центр Європи, 2007).
Літературна редакторка — Юлія Павлишин