Вул. Крушельницької, 15 – житловий будинок

ID: 2427
Будинок на вул. Крушельницької, 15 (1882–1883) авторства арх.-буд. Альбіна Заґурського з пластичними оздобами скульптора Леонарда Марконі. Будівля з симетричним фасадом і П-подібним у плані корпусом, включена у лінію рядової забудови, є характерним зразком житлової архітектури Львова 1880-х рр. – доби зрілого історизму. Стильова характеристика об’єкту: неоренесанс із додатком мотивів необароко. Сьогодні використовується як житловий багатоквартирний будинок.

Історія

Близько 1880 р. смуга суцільної забудови між вул. Сикстуською і Крашевського (суч. Дорошенка і Крушельницької) включала велику парцелю з комбінованим конскр.№ "101 2/4 і 739 2/4". На цій ділянці, яка належала родині Кшечуновичів (Krzeczunowicz), упродовж 1880-х рр. споруджувалися будинки №№ 15 і 17 на вул. Крашевського, та №№ 52 і 54 на Сикстуській.

На поч. 1880-х рр., набувши 164 кв. сажні будівельного ґрунту, виділені зі згаданої парцелі й означені окремим конскр.№895 2/4 (ДАЛО 2/1/6461:3), нова власниця Марцеліна з Дзєржковських Раковська (z Dzierzkowskich Rakowska) взялася за спорудження чиншової кам’яниці. Плани будинку №15 на вул. Крашевського були затверджені рішенням магістрату з датою 5 липня 1882 року. Найвірогідніше, будівництво завершилося наступного, 1883 р. На затверджених планах стоять підписи буд. Альбіна Заґурського (Zagórski) (ДАЛО 2/1/6461:25, 27). Відомо також, що в розробці проекту брав участь провідний львівський скульптор останньої третини ХІХ ст. Леонард Марконі (Marconi) (Barański, 1902, 81). Завдяки Марконі композиція фасаду, проектованого Заґурським, збагатилася скульптурними деталями і набула більш рафінованих форм.

Під кін. 1890-х рр. у кам’яниці оселяються нові господарі: контрактом купівлі-продажу від 10 квітня 1899 року спадкоємці Раковської продали будинок пп. Вацлаву і Броніславі Домашевським (Domaszewski) (ДАЛО 2/1/6461:4). Домашевські одразу ж взялися добудовувати східну офіцину (флігель), на краю якої тепер з’явилися додаткові покої для домашніх слуг. Добудову у 1899–1900 рр. здійснив буд. Зиґмунт Пшорн (Pszorn) (ДАЛО 2/1/6461:10, 26).

Вже через 10 років, згідно з контрактом від 17 лютого 1909 року, Домашевські перепродали "реальність" №895 2/4 новій господині, Гані Бірнбаум (Birnbaum) (ДАЛО 2/1/6461:14). За дорученням Бірнбаум у 1909–1910 рр. буд. Генрик Сальвер (Salver) проводить реконструкцію, монтуючи 2 балкони у центрі чільного фасаду (ДАЛО 2/1/6461:15, 28). За архівними документами, Ганя Бірнбаум була власницею кам’яниці до кін. 1930-х рр. (ДАЛО 2/1/6461:19, 20). Зараз будинок використовується як багатоквартирний житловий дім.

Архітектура

Будівля стоїть на видовженій ділянці, яка перетинає квартал між паралельними вул. Крушельницької та Дорошенка. Вона займає північну половину цієї смуги, південна ж частина належить прилеглому будинку №52 на вул. Дорошенка. Дві кам’яниці розвернуті фасадами у протилежні боки, межуючи внутрішніми дворами та офіцинами.

Корпус будинку включений у периметр суцільної забудови кварталу, має в плані традиційну П-подібну конфігурацію (фронтальний блок, що виходить фасадом на Парк ім. І. Франка, та 2 крила-офіцини, притиснуті до межових мурів сусідніх домів №№ 13 та 17). Кам’яниця – триповерхова, розташована на підйомі вулиці, спирається на підвищений цоколь з лівого краю.

Симетричний чільний фасад, виставлений за регуляційною лінією, має 7 віконних осей. Його центр акцентовано аркою в’їзної брами та балконами на ліпних консолях, встановленими на 2-му та 3-му поверхах. Композиція має статичний, врівноважений характер, домінують елементи горизонтального членування (карнизи і тяги, що ділять фасад на яруси). Розвинутий верхній карниз доповнено рядом ліпних консолей. Нижній ярус фасадної стіни оздоблено рустом.

Вікна мають профільовані обрамування, на верхніх поверхах – сандрики у завершеннях. Трикутні сандрики 2-го поверху відокремлені від віконних прорізів смужками орнаментальних рельєфів. На 3-му поверсі в оформленні сандриків використано барокові волюти і розміщено ряд іонічних пілястр у простінках. Вікна на 1-му поверсі оздоблено блоками декоративного рустування. У міжвіконних простінках на 2-му поверсі – 4 декоративні рельєфи, виконані скульп. Леонардом Марконі, в композиції яких фігурують символічні атрибути успішного господарювання та мистецької творчості. Над в’їзним порталом встановлено рельєфний герб (очевидно, він належав одному з перших власників).

За в’їзною брамою розташований проїзд, що перетинає корпус головного будинку по центру до внутрішнього подвір’я. З проїзду – вхід на прямокутну в плані сходову клітку, яка розташована праворуч і вікнами виходить у двір. Тут збереглися старі дерев’яні конструкції сходових маршів з кованою решіткою огорожі.

У фронтальному блоці – традиційне двотрактове планування приміщень, з анфіладним сполученням. На поверсі розміщено по 2 помешкання. У заглибленнях тильного фасаду влаштовано дворові балкони, по краях офіцин – допоміжні сходи.

Будинок є характерним зразком житлової архітектури Львова 1880-х рр. – доби зрілого історизму. Збудований у стилі неоренесанс з додатком мотивів необароко.

Персоналії

Альбін Заґурський (Albin Zagórski) – автор проекту чиншової кам’яниці на замовлення Марцеліни Раковської.
Вацлав і Броніслава Домашевські (Domaszewski) – власники кам’яниці з 1899 р., які замовили будівництво східної офіцини.
Ганя Бірнбаум (Hania Birnbaum) – власниця кам’яниці з 1909 р. до кін. 1930-х рр., провела реконструкцію будівлі.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) – будівничий, який на замовлення Гані Бірнбаум проводить реконструкцію кам’яниці, монтуючи 2 балкони у центрі чільного фасаду.
Зиґмунт Пшорн (Zygmunt Pszorn) – будівничий, здійснив добудову східної офіцини на замовлення Домашевських.
Кшечуновичі (Krzeczunowicz) – родина, якій належала ділянка № "101 2/4 і 739 2/4".
Леонард Марконі (Leonard Marconi) – скульптор, брав участь у розробці проекту чиншової кам’яниці для Раковської.
Марцеліна з Дзєржковських Раковська (Marcelina z Dzierzkowskich Rakowska) – власниця ділянки конскр.№895 2/4 з поч. 1880-х рр., яка спорудила тут чиншову кам’яницю.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/6460.
  2. Barański F., Przewodnik po Lwowie: Z planem i widokami Lwowa (Lwów, b.d. [1902]).
Автор опису – Ігор Жук
Літературний редактор – Юлія Павлишин