Вул. Крушельницької, 15 – житловий будинок
Архітектура
Будівля стоїть на видовженій ділянці, яка перетинає квартал між паралельними вул. Крушельницької та Дорошенка. Вона займає північну половину цієї смуги, південна ж частина належить прилеглому будинку №52 на вул. Дорошенка. Дві кам’яниці розвернуті фасадами у протилежні боки, межуючи внутрішніми дворами та офіцинами.
Корпус будинку включений у периметр суцільної забудови кварталу, має в плані традиційну П-подібну конфігурацію (фронтальний блок, що виходить фасадом на Парк ім. І. Франка, та 2 крила-офіцини, притиснуті до межових мурів сусідніх домів №№ 13 та 17). Кам’яниця – триповерхова, розташована на підйомі вулиці, спирається на підвищений цоколь з лівого краю.
Симетричний чільний фасад, виставлений за регуляційною лінією, має 7 віконних осей. Його центр акцентовано аркою в’їзної брами та балконами на ліпних консолях, встановленими на 2-му та 3-му поверхах. Композиція має статичний, врівноважений характер, домінують елементи горизонтального членування (карнизи і тяги, що ділять фасад на яруси). Розвинутий верхній карниз доповнено рядом ліпних консолей. Нижній ярус фасадної стіни оздоблено рустом.
Вікна мають профільовані обрамування, на верхніх поверхах – сандрики у завершеннях. Трикутні сандрики 2-го поверху відокремлені від віконних прорізів смужками орнаментальних рельєфів. На 3-му поверсі в оформленні сандриків використано барокові волюти і розміщено ряд іонічних пілястр у простінках. Вікна на 1-му поверсі оздоблено блоками декоративного рустування. У міжвіконних простінках на 2-му поверсі – 4 декоративні рельєфи, виконані скульп. Леонардом Марконі, в композиції яких фігурують символічні атрибути успішного господарювання та мистецької творчості. Над в’їзним порталом встановлено рельєфний герб (очевидно, він належав одному з перших власників).
За в’їзною брамою розташований проїзд, що перетинає корпус головного будинку по центру до внутрішнього подвір’я. З проїзду – вхід на прямокутну в плані сходову клітку, яка розташована праворуч і вікнами виходить у двір. Тут збереглися старі дерев’яні конструкції сходових маршів з кованою решіткою огорожі.
У фронтальному блоці – традиційне двотрактове планування приміщень, з анфіладним сполученням. На поверсі розміщено по 2 помешкання. У заглибленнях тильного фасаду влаштовано дворові балкони, по краях офіцин – допоміжні сходи.
Будинок є характерним зразком житлової архітектури Львова 1880-х рр. – доби зрілого історизму. Збудований у стилі неоренесанс з додатком мотивів необароко.Персоналії
Альбін Заґурський (Albin Zagórski) – автор проекту чиншової кам’яниці на замовлення Марцеліни Раковської.
Вацлав і Броніслава Домашевські
(Domaszewski) – власники кам’яниці з 1899
р., які замовили будівництво східної офіцини.
Ганя Бірнбаум (Hania Birnbaum) – власниця кам’яниці з 1909
р. до кін. 1930-х рр., провела реконструкцію будівлі.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) – будівничий,
який на замовлення Гані Бірнбаум проводить реконструкцію кам’яниці, монтуючи 2
балкони у центрі чільного фасаду.
Зиґмунт Пшорн (Zygmunt Pszorn) – будівничий, здійснив добудову
східної офіцини на замовлення Домашевських.
Кшечуновичі (Krzeczunowicz) – родина, якій належала ділянка № "101 2/4 і 739 2/4".
Леонард Марконі (Leonard Marconi) – скульптор, брав участь у
розробці проекту чиншової кам’яниці для
Раковської.
Марцеліна
з Дзєржковських Раковська (Marcelina z
Dzierzkowskich Rakowska) – власниця
ділянки конскр.№895 2/4 з поч. 1880-х рр., яка спорудила тут чиншову кам’яницю.
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/6460.
- Barański F., Przewodnik po Lwowie: Z planem i widokami Lwowa (Lwów, b.d. [1902]).
Літературний редактор – Юлія Павлишин