Вул. Краківська, 01 – колишня кам'яниця Абреківська

ID: 2381

Кам'яниця з "Всевидячим оком" була зведена наприкінці XVIII ст. у бароковому стилі на готичних пивницях двох кам'яниць. Вона зберегла давню планувальну структуру та унікальні елементи барокової білокам'яної різьби. Сьогодні використовується як житловий будинок, у приміщеннях партеру діє кафе "Діадема". Пам'ятка архітектури (Ох. №354).

Історія

XIV ст. — на наріжній парцелі зведена готична кам'яниця.
Сер. XVI ст. – ґрунтовна реконструкція.
1769 — постала нова кам'яниця, до якої доєднали кам'яницю Тарнавських і Валішевських 
1872–1873  — реконструкція: надбудували 4-й поверх і замінили дах
Сер. XX ст. — реконструкція зі зміною планувальної структури наземної частини: замість двох окремих сходових кліток влаштували одну спільну у подвір'ї
1986 — реставрація першого поверху.
2004–2005 — реконструкція даху та ремонт фасадів.
2008 — реставрація "Всевидячого ока". Приміщення пристосовані під крамницю "Солодощі" та ательє пошиття одягу.
2012 — пристосування приміщення партеру під кафе "Діадема".

Наріжна кам'яниця розміщена на одній із найдавніших вулиць магдебурзького Львова, що виходить з північно-західного кута Ринку. Перша згадка про дільницю, на якій розташований будинок, походить із найстарішої збереженої міської книги Львова (1382 р.). Вулиця, що виходить з північно-західного кута Ринку, під назвою Татарська дільниця (Tartharorum platea)  вела до Татарської брами. З 1441 р. і вулиця, і брама згадуються під назвою Краківська.

Забудова парцелі змінювалася: кам'яниця відновлювалася і ґрунтовно реконструювалася, при тім зберігалися пивниці з часів готичного Львова. У середині XVI ст. кам'яницю придбав львівський патрицій німецького походження, доктор медицини і райця Андрій Абрек, від імені якого вона отримала назву. Після пожежі 1556 р. цю давню кам'яницю Абрек ґрунтовно реконструював. Після смерті доктора, наприкінці XVI ст., нею володіла вдова Абрекова. На фасаді з боку вул. Шевської на стінах і віконницях львів'яни писали різні епіграми та малювали карикатури, спрямовані проти окремих міщан і магістрату. Першою жертвою стала власниця — пані Абреківська. 1601 р. магістрат заборонив ці вправи і навіть поставив під будинком сторожу. Власне у цій постанові кам'яниця названа Абреківська. 1613 р. будинок став осередком військових повстанців, які, повернувшись із походу в Московію, не отримали грошей.

Від сер. XVII ст. до 1767 р. кам'яницею володіла родина Боброцьких. Комісія 1764 р. відзначилп, що кам'яниця настільки поруйнована, що її рештки необхідно розібрати, а на її місці збудувати нову. 1767 р. цю "рудеру" (руїну) придбав львівський годинникар Антон Камінський (Kamiński), один із засновників годинникарського цеху у Львові. 1769 р. він звів новий будинок на старих пивницях та приєднав до неї давню кам'яницю під №3 (Тарнавську і Валішевських).

У 1872–1873 рр. провели реконструкцію: надбудували 4-й поверх і влаштували бляшаний дах із горищними віконцями на фасаді за проектом архітектора Міхала Фехтера (Fechter). 1913 р. за проектом Генрика Сальвера (Salver) з вул. Трибунальської (Шевської) на місці вікна влаштували вхід із порталом.

На 1913 р. у кам'яниці мешкали урядовці та торговці: Якуб Біндер (Binder), Юзеф Соклєр (Sokler), Ян Дзюба (Dziuba), Бетті Діманд (Dimand), Ізраель Бардах (Bardach), Шимон Маннер (Manner). На партері розміщувалися крамниці: жіночої галантереї Хуне Шеер (Scheer) і приправ Антона Оліярника, в частині №3 була крамниця чоловічого одягу М. Пасселя (Passel). У міжвоєнний період тут діяли книгарня та крамниця капелюхів.

1924 р. за проектом Леопольда Райса (Reiss) влаштували вхід із порталом з вул. Краківської (на крайній осі) і замурували вхід з вул. Шевської. 1939 р. архітектор А. Більбель (Bilbel) розробив проект реставрації порталів, архітектор Владислав Бляйм (Bleim) запроектував вітрини на партері з боку вул. Краківської.

Під час реконструкції у повоєнний період частково змінилася планувальна структура наземної частини — замість ліквідованих сходових кліток в обох кам'яницях влаштували одну спільну в подвір'ї-колодязі. На партері розмістили ательє індпошиву.

Постановою Ради Міністрів УРСР №970 від 23.08.1963 р. будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури та містобудування національного значення під ох.№354.

1986 р. у Інституті "Укрзахідпроектреставрація", на замовлення Львівської фабрики індпошиву і ремонту одягу, архітектор Ярема Кушнір розробив ескізний проект реставрації першого поверху. У 2004–2005 рр. відбулася реконструкція даху та ремонт фасадів за проектом архітекторки Данути Кривошеєвої. 2008 р. відреставрували скульптурну пластику "Всевидяче око" (реставратор Януш Смаза (Smaza) з Варшави). У  приміщеннях партеру кам'яниці розміщувалася крамниця "Солодощі" та ательє пошиття одягу, з 2012 р. — кафе "Діадема".

Архітектура

Кам'яниця наріжна, з двома чільними фасадами, складається з двох середньовічних кам'яниць — Абреківської (№1) та Тарнавських і Валішевських (№3), об'єднаних у 1769 р. Мурована з цегли на кам'яних фундаментах із використанням білокам'яних елементів, базована на характерних середньовічних планувально-просторових структурах: дводільній, тритрактовій (№1) і дводільній двотрактовій (№3). Чотириповерхова, з горизонтально підкресленими партером і добудованим четвертим поверхом. Фасади вирішені у бароковому стилі, членовані спарованими пілястрами та прорізані ритмами прямокутних вікон у профільованих білокам'яних обрамуваннях. Оздоблення четвертого поверху повторює вистрій кам'яниці кінця XVIII ст. — членований канельованими пілястрами з іонійськими капітелями. Ріг кам'яниці — зрізаний, підкреслений пілястрами і скульптурною пластикою "Всевидяче око" над тягою, що підкреслює партер. Архітектурний вистрій у рівні першого поверху частково втрачений. Збережені білокам'яні барокові портали двох брам із кутими ґратками у світликах та металеві двері з I пол. XIX ст. Внутрішній простір перепланований.

Пивниці готичні, муровані з каменю-вапняку та цегли на вапняно-пісковому розчині, перекриті бочковими склепіннями. Вхід до них із подвір'я, закритий горизонтальними металевими дверима. Збережені фрагменти білокам'яних порталів, портал входу у пивницю з різьбою. У південно-західній камері збережений слід від сходів із партерного ярусу, а на партері білокам'яний портал тамбуру входу у цю камеру (розкритий у 2012 р.). Південна стіна пивниць мурована з тесаного білого каменю — збережена з першого будівельного періоду кам'яниці; збереглися колишні завантажувальні отвори з лучковими кам'яними перемичками, які ззовні (від вул. Шевської) майже повністю закриті. Західна стіна загалом мурована з каменю, з невеликим вкрапленням великорозмірної цегли. Стіни, що розділяють камери підвалу, в нижній частині муровані з каменю, у верхній з цегли. Вхідний проріз між камерами — з лучковою цегляною перемичкою, виділений цегляним муруванням на вапняно-пісковому розчині, походить із XVIII ст.

Будинок на вул. Краківській, 1-3 — яскравий зразок архітектури Львова XVIII ст. в стилі бароко, який зберігає 2 середньовічні планувальні структури та унікальні елементи білокам'яної барокової різьби. У пам'ятці збережені готичні пивниці з часів первісної мурованої забудови ділянки у XIV–XV ст.

Персоналії

А. Більбель (A. Bilbel) — архітектор, який 1939 р. розробив проект реставрації порталів.
Абрекова (Абреківська) — дружина Андрія Абрека.
Андрій Абрек — львівський патрицій німецького походження, доктор медицини і райця, власник кам'яниці від сер. XVI ст.
Антон Камінський (Antoni Kamiński) — львівський годинникар, один із засновників годинникарського цеху у Львові, який 1769 р. звів нову кам'яницю.
Антон Оліярник — власник крамниці приправ.
Бетті Діманд (Betti Dimand) — урядовиця, мешканка кам'яниці на 1913 р.
Боброцькі — львівська міщанська родина, що володіла кам'яницею від сер. XVII ст. до 1767 р.
Валішевські (Waliszewski) — львівська міщанська родина, власники кам'яниці під №3.
Владислав Бляйм (Władysław Blaim) — архітектор, який 1939 р. запроектував вітрини.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) — архітектор, який 1913 р. запроектував вхід із порталом на місці вікна з вул. Трибунальської (Шевської).
Данута Кривошеєва — архітекторка, автора проекту реставрації даху та фасадів (2004–2005 рр.).
Ізраель Бардах (Izrael Bardach) — урядовець, мешканець кам'яниці на 1913 р.
Леопольд Райс (Leopold Reiss) — архітектор, який 1924 р. розробив проект на влаштування входу з порталом з вул. Краківської.
М. Пассель (M. Passel) — власник крамниці чоловічого одягу в частині №3.
Міхал Фехтер (Michał Fechter) — архітектор, автор реконструкції кам'яниці 1873 р.
Тарнавські – львівська міщанська родина, власники кам'яниці №3.
Хуне Шеер (Chune Scheer) — власник крамниці жіночої галантереї.
Шимон Маннер (Szymon Manner) — урядовець, мешканець кам'яниці на 1913 р.
Юзеф Соклєр (Józef Sokler) — урядовець, мешканець кам'яниці на 1913 р.
Якуб Біндер — урядовець, мешканець кам'яниці на 1913 р.
Ян Дзюба (Jan Dziuba) — урядовець, мешканець кам'яниці на 1913 р.
Януш Смаза (Janusz Smaza) — реставратор каменю з Варшави, який 2008 р. відреставрував скульптурну пластику "Всевидяче око".
Ярема Кушнір — архітектор, автор ескізного проекту реставрації 1-го поверху (1986 р.).

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/5568.
  2. Центральний державний історичний архів у Львові (ЦДІАЛ) 186/8/829.
  3. Księga adresowa Król. stol. miasta Lwowa (Lwów, 1913).
  4. Вуйцик Володимир, Державний історико-архітектурний заповідник (Львів: Каменяр, 1991).
  5. Зубрицький Денис, Хроніка міста Львова (Львів: Центр Європи, 2006).
  6. Капраль Мирон, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Львів: Піраміда, 2003).
  7. Мельник Б., Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Вид-во "Світ", 2001).
  8. Мельник Б., Шестакова Н., "Кам'яниці Львівського середмістя", Наукові записки. Львівський історичний музей, 2008, Випуск XII, 133-158.
  9. Могитич Роман, "Архітектура і містобудування доби середньовіччя (XIII – поч. XIV ст.)", Архітектура Львова: Час і стилі. XIII–XXI ст. (Львів: Центр Європи, 2008).
  10. Могитич Роман, "Ліктьовий податок", Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 2009, Ч. 19.
  11. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР, Т. 3 (Киев: Будивэльнык, 1985), 24.
  12. Путівник по Львову (Львів: Центр Європи, 1999).
Авторка опису — Оксана Бойко
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення