...

Вул. Котляревського, 47 – житловий будинок

ID: 532

Будинок під № 47 на вул. Котляревського, що є колишньою віллою Кароля Дзядоня Дзелінського, збудований у 1903–1906 рр. фірмою Івана Левинського, за проектом Альфреда Захаревича. Вілла розташована на центральній вулиці респектабельної дільниці Кастелівки — між нинішніми вулицями Генерала Чупринки, Горбачевського, Кастелівка та Кольберґа. Основним акцентом будівлі є  наріжна вежечка з високим гострим шпилем, що разом із відкритим цегляним муруванням та високими стрімкими дахами під черепицею надають віллі готизуючого характеру.

Рішенням  Львівського облвиконкому № 381 від 05.07. 1985 р. вілла внесена до списку пам’яток місцевого значення  (Ох. № 116-М).

Історія

1903–1904 рр. — будівництво двоповерхової вілли (архітектор А. Захаревич,  будівельне бюро І. Левинського).
1905–1906 рр. — розбудова вілли (архітектор А. Захаревич,  будівельне бюро І. Левинський).
4 лютого 1937 р. — внутрішня реконструкція вілли: часткова заміна конструкцій даху, перепланування окремих приміщень, а також благоустрій присадибної території.
1940-ві рр. — пристосування однородинної вілли під житловий будинок з кількома помешканнями, одне з яких влаштували на піддашші (мансардне), надбудувавши стіни у північній брилі.
2007 р. — реконструкція партерних приміщень і сутерен (архітектор Габор Сарваш).

 

Наприкінці XIX ст. Кастелівка почала інтеґруватися у міську тканину Львова, як територія садибної забудови. Урбаністичний проект цієї частини міста реалізували відомі архітектори — професор Політехніки Юліян Захаревич (Julian Zachariewicz), його син Альфред та знаменитий підприємець і будівничий Іван Левинський. 1885 р. вони викупили в міста землі під назвою Новий Світ і Байки та, починаючи з 1888 р., поступово забудували її віллами за власними проектами. Головною "артерією" свого міста-саду архітектори визначили вулицю "На віллах", яку 1895 р. назвали на честь Людвіка Набеляка (під час німецької окупації — Ф. Шиллера, а з 1946 р. І. Котляревського).

Парцелі, розташовані при новопрокладеній вул. Набеляка  (кад. №№ 2510/7, № 2510/8, № 2510/9, № 2510/12), виділені з будівельної ділянки (конскр. № 93 ¼), придбав Кароль Дзядонь Дзелінський (Karol Dziadoń Dzieliński). 18 червня 1903 р. власник подав звернення до маґістрату про дозвіл на будівництво двоповерхового житлового будиночку з піддашшям для однієї родини. До звернення був доданий проект архітектора Альфреда Захаревича, що працював в архітектурно-будівельному бюро Івана Левинського. Дозвіл на будівництво вілли К. Дзелінському маґістрат видав 19 серпня 1903 р., а 18 липня 1904 р. власник звернувся про надання консенсу на заселення новозбудованої вілли, якій надали орієнтаційний № 31. 17 серпня 1904 р. ділянці, на якій стояла вілла, був наданий новий конскрипційний № 1608¼, а 18 серпня 1904 р. власник отримав дозвіл на заселення. У документах зазначено, що у віллі на першому поверсі містилися: житлова кімната, кухня, сходова клітка, вбиральня й відкрита веранда; на мансарді — дві кімнати, ванна, сходова клітка і великий балкон (тераса).

Кароль Дзелінський мав намір розширити свій будинок і 24 червня 1905 р.  звернувся до маґістрату з проханням про дозвіл на добудову до північного фасаду двоповерхової брили на високих сутеренах; автор проекту добудови — Альфред Захаревич. Дозвіл на добудову був виданий 24 липня 1905 р. У добудованій частині в сутеренах містилися — кухня, кімната для слуг, пральня, вбиральня та сходова клітка; на партері і поверсі — по дві кімнати і сходова клітка. Будівництво завершили 26 травня 1906 р. 7 липня 1906 р. був даний дозвіл на заселення.

Наступним власником вілли став інженер Еміль Братро (Emil Bratro), який мешкав на вул. Калічій Горі, 5. 4 лютого 1937 р. він звернувся до маґістрату з дозволом на внутрішню реконструкцію вілли на вул. Набеляка, 47, яка перебувала у його власності. Планувалася часткова заміна конструкцій даху, перепланування окремих приміщень, а також благоустрій присадибної території з влаштуванням сіткової огорожі на високому бетонному підмурівку зі стовпами, в’їзними воротами та хвірткою з боку вул. Набеляка. Автор проекту з перепланування — концесійний будівничий, інженер Кароль Янічек (Karol Janiczek). Згідно з проектом замурували деякі дверні ніші, пробили один дверний отвір на партері, перепланували кухню, в приміщенні санвузла влаштували комірку, а туалет перенесли до лазнички. На поверсі на місці кухні влаштували житлову кімнату з піччю.

У повоєнний радянський період однородинну віллу пристосували під житловий будинок із кількома помешканнями, одне з яких влаштували на піддашші (мансардне), надбудувавши стіни у північній брилі. 2007 р. будівля набула нових елементів, зокрема дисонуючих, в результаті проведеної реконструкції на першому поверсі за проектом архітектора Габора Сарваша. Згідно з проектом від заходу на місці балкону влаштовано велику засклену веранду, що закрила бічний вхід, від якого залишилися сходи; з тильного боку вілли розширено веранду у вигляді фахверкової конструкції та влаштовано над нею терасу, в помешканнях розібрані всі печі. Над головним входом влаштований дашок, в окремих помешканнях замінено первинну дерев’яну столярку вікон на металопластикову. Територію вілли впорядкували, навколо будинку влаштували відмостку та вимостили доріжки бетонною бруківкою. Від сходу (вул. Котляревського, 45) ділянку відгородили високим цегляним муром, від півдня — секціями сіткової огорожі на високому цегляному підмурівку.

Пов'язані історії

Архітектура

Будинок двоповерховий із сутеренами та мансардою, мурований із цегли, з відкритим муруванням, тильний фасад отинькований, накритий стрімкими дахами. Планувально-просторова структура сформована двома різновисокими та  різночасовими брилами, об’єднаними півциркульною у плані, виступаючою за фронт забудови східного фасаду, сходовою кліткою. До тильного фасаду, замість первісної дерев’яної веранди, прилягає сучасна веранда, вирішена у вигляді фахверкових конструкцій.

Вілла акцентована шпилястою вежечкою (на північно-західному наріжнику давнішої брили) та коминами під полив’яною черепицею, що разом із відкритим цегляним муруванням та високими дахами надають будівлі готизуючого характеру.

Фасади будівлі вирішені архітектурно-декоративними та пластичними засобами: відкрите цегляне мурування, віконні прорізи підкреслені виступаючими сеґментними цегляними перемичками з білокам’яними замковими каменями у вікнах сутерен, білокам’яні наріжники і тяга, що підкреслюють нижній ярус на рівні сутерен, дерев’яні випусти дахів, кольорова полив’яна черепиця мансардних дахів (збереглася на шпилястому чотирисхилому дашку вежечки), декоративні ковальські затяжки перекрить, високі цегляні комини, балкон сходової клітки з огородженням із прокатного заліза. Чільний фасад (від вул. Котляревського) підкреслений трикутно виступаючим спарованим вікном на східчастому кронштейні, вкритим двосхилим пірамідальним дашком.

Вхід до будинку веде через невеликий тамбур, що прилягає до сходової клітки з чільного (північного) боку. Дерев’яні двостулкові двері головного входу оздоблені елементами окуття столярки (завіси, штаби, замок), що підкреслюють романтичний характер вілли.

Інтер’єр дерев’яної сходової клітки вирішений у неоготичному стилі: дерев’яні перила, декоративний елемент освітлення на міжповерховій площадці, бра та формовані декоративні консолі.

Пам’ятка є  яскравим зразком романтичної віллової забудови Львова періоду модерну.

Персоналії

Братро Еміль (Emil Bratro) — інженер, власник вілли з 1937 р.
Дзядонь Дзелінський Кароль (Karol Dziadoń Dzieliński) львів’янин, звів власну віллу на  вул. Котляревського, 47.
Захаревич Юліян (Julian Zachariewicz) — відомий архітектор, професор Політехніки.
Левинський Іван — знаменитий підприємець і будівничий, архітектор.
Набеляк Людвік (Ludwik Nabielak) — поет, політичний діяч, що активно відстоював слов’янство в його протистоянні германізації, іменем якого була названа вулиця.
Сарваш Габор — архітектор, автор реконструкції партерних приміщень 2007 р.
Янічек Кароль (Karol Janiczek) — будівничий, інженер, автор перепланування вілли 1937 р. 

Інтерв'ю

Джерела

1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/5272.
2. Карта Львова 1936 р.
3. Ситуаційний план Кастелівки, 1885 р.
4. "Кастелівка" ,  Енциклопедія Львова, Львів, 2010, Т. 3.
5. Львів. Туристичний путівник  (Львів: Центр Європи, 2007).
6. Архітектура Львова. Час і стилі, (Львів: Видавництво ̎"Центр Європи̎", 2008).
7. Бірюльов Ю. Захаревичі — творці столичного Львова (Львів: Центр Європи, 2010). 
8. Дорош А. Ю. Проходи не без задоволення і з мораллю. Путівник (Львів, 2008),  111–113.
9. Жук І. Львів Левинського: місто і будівничий ( Київ: Грані-Т),  35–41.
10. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова (Львів: Світ, 2001).
11. Нога О. Іван Левинський: архітектор, підприємець, меценат (Львів, "Центр Європи", 2009), 192, 412 іл.
12. Biriulow J. Wiatr przemian. Nowe tendencje w architekturze Lwowa 1890-1914 /Architektura Lwowa XIX wieku– (Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury w Krakowie, 1997).
13. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893-1918, (Warszawa: Neriton, 2005).
14. Żuk I. "Twórczość Alfreda Zachariewicza a historia architektury Lwowa", Sztuka i historia. Materiały Sesji Stowarzyszenia Historyków Sztuki. Kraków, listopad 1988 (Warszawa: PWN, 1992), 344, 345.
 

Авторка опису — Оксана Бойко