Вул. Коперника, 01 – кінотеатр у пасажі Міколяша (не існує)
Архітектура
Кінотеатр розміщувався в одному з павільйонів пасажу Міколяша, побудованого за проектом фірми Івана Левинського у 1901 р. Павільйон був триярусним, збудованим з цегли та залізобетону, для перекриття використовувались балки двотаврового профілю. Декор фасаду був зі штучного каменю фабрики Івана Левинського.
Фасад на 1-му та 2-му поверхах мав великі прямокутні вікна-вітрини, у простінках між ними були невеликі заглиблення – “дзеркала”, фланковані тонкими півколонами, які були оздоблені рослинними орнаментами. На 3-му поверсі було три півциркульні вікна з обрамленнями, фасад завершувався карнизом, а над ним нависав скляний дах пасажу з металевої конструкції.
Вхід до кінотеатру провадив із 1-го поверху, де була розміщена каса (до 1935 р. була розташована в кутовому приміщенні, а пізніше перенесена праворуч до вхідних дверей) та сходова клітка з тримаршевими сходами, яка акцентувалася кутовою, півциркульною у плані вітриною. На 2-му поверсі розміщувались: глядацький зал, вбиральні та гвинтові сходи на 3-й поверх. На 3-му поверсі були: проекційна кімната, до якої пізніше прибудували підсобку, а також балкон у глядацькому залі, ймовірно, службового призначення.
Глядацький зал у плані був складної, витягнутої в довжину форми. За проектом 1898 р., ширина залу варіювалась від 5,8 м у його найвужчій частині біля екрану до 6,95 м у найширшій. У 1926 р. зал був розрахований на 250 глядачів, а після реконструкції 1935 р. – на 309. Довжина залу була збільшена до 25,9 м за рахунок шлюзу та туалету, і, таким чином, сходи з 1-го поверху стали виходити безпосередньо до залу.Пов'язані місця
Персоналії
Генрик Шеер (Henryk Scheer) – власник кінотеатру
“Втіха” з 1926 р. до поч. 1930-х рр.
Герман Опат (Herman Opat) – власник
кінотеатрів “Уранія” і “Сінефон”.
Ізидор Меркель (Izydor Merkel) – один із власників
кінотеатру “Тон”, згодом один із власників кінотеатру “Втіха” (з поч. 1930-х
рр. до 1939 р.).
Казимир Кропйовський (Kazimierz Kropiowski) – інженер, власник кінотеатру “Люкс” з 1913
р.
Людвік Кухар (Ludwik Kuchar) – адміністративний
директор фірми “Пйотр Міколяш і спілка”, активний львівський кінопідприємець,
власник кількох кінотеатрів. У 1911–1915 рр. володів кінотеатром “Кухар”
(колишній “Сінефон”), який пізніше перейменував на “Пасаж” (1915–1935 рр.).
Заснував у 1912 р. кінотеатр “Люкс” у пасажі Міколяша.
Маврицій Ґімпель (Maurycy Gimpel) – один із власників
кінотеатру “Тон”, згодом один із власників кінотеатру “Втіха” (з поч. 1930-х
рр. до 1939 р.).
Ришард Зиґмунт
Майблюм (Ryszard Zygmunt Meiblum) (2.02.1890 –
18.06.1939) – у міжвоєнний період користувався іменем Зиґфрид Майфлауер (Sygfryd Mayflauer). Під час Першої
світової війни працював у Відні режисером та оператором. У міжвоєнний період
співпрацював із варшавською студією “Терра-Полонія” (Terra-Polonia) та віденською “Урсус-Фільм” (Ursus-Film). У 1924 р. він заснував власну студію “Майфільм” (Mayfilm), у 1926 р. став співвласником
лабораторії “Олфільм” (Olfilm), від
1936 р. провадив фірму “Р.З. Майблюм – Продукція фільмів” (R. Z. Meyblum – Produkcja Filmowa).
Чеслав Добженський (Czesław Dobrzeński) – один із власників
кінотеатру “Тон”, згодом один із власників кінотеатру “Втіха” (з поч. 1930-х
рр. до 1939 р.).
Ян Парандовський (Jan Parandowski) – польський письменник, есеїст і перекладач. У своєму
автобіографічному романі “Небо пломеніє” (“Niebo
w płomieniach”) згадує перші покази фільмів у кінотеатрі, що був розміщений
у пасажі Міколяша.
Джерела
- Franciszek Pajączkowski, Życie kulturalne Lwowa w czasie walk polsko-ukraińskich 1.XI.1918 – 1.VI.1919 (Warszawa, 1938), 24.
- Mordownia czy kino?, Kurjer Lwowski, 1926, №70, 6.
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 7/3/638.
- ДАЛО 110/4/617.
- Центральний державний архів у Львові (ЦДІАЛ) 190/1/13.
- Ян Парандовський, Небо пломеніє (Львів: Каменяр, 1978), 252.
- Barbara Gierszewska, Kino i film we Lwowie do 1939 roku (Kielce: Wydawnictwo Akademii Świętokrzyskiej, 2006), 428.
- Slownik biograficzny filmu polskiego 1896–1939 (Krakow, 1996).
- Іван Яремко, Кухарі, Енциклопедія Львова, Т. 3 (Львів: Літопис¸ 2010), 714.
Редагування – Оксана Дудко, Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення