Вул. Коновальця, 26 – будинок лікарні (колишня вілла)

Вілла Рибовських (1894 – 1905)

З кінця XVIII століття тут розміщувалася приблизно вчетверо більша ділянка під конскрипційним номером 128 ¼. Вона належала до вулиці Садівницької (сучасної Антоновича). З боку цієї вулиці на ділянці стояв невеликий дерев'яний будинок, а решту займав сад. Власницею у 1871 році була Ельжбєта Віхе (Elżbieta Wiche).

Після 1892 року, коли по території садів був прокладений цей відрізок сучасної вулиці Коновальця, у 1894 році половину ділянки 128 ¼ придбав Міколай Рибовський (Mikołaj Rybowski), директор школи при залізниці (Lwowianin, 1894, Nr. 10, s. 103). Він був також громадським діячем та аматором етнографії: зокрема видавав книги про народні пісні, легенди і повір'я. Разом з підприємцями Антонієм Францом та Іваном Левинським, він очолював ініціативу з прокладення тут вулиці, а також розбудови тут цілої житлової дільниці (Dodatek do Nr. 354 Kurjera Lwowskiego, 1892, s. 1).

На замовлення Рибовського у 1894 році будівничий Ян Карасінський (Jan Karasiński) розробив проєкт двоповерхової вілли (ДАЛО 2/1/3376:36). Це була досить невелика будівля з входом з тилу. На кожному поверсі містилося по три кімнати, кухні, комірки та сходи. На вулиці ще не була прокладена каналізація, тож туалети були зроблені у формі виходків — на другому поверсі для доступу до туалету була передбачена невелика галерея, а під землею був змурований клоачний колектор. Ззовні будинок симетричний, чотириосьовий, з тонким центральним ризалітом завершеним щипцем, з терасою на першому поверсі і балконом на другому. Фактично, це було помешкання для двох сімей — можливо, Рибовський збудував дім для себе з дружиною та сім'ї когось зі своїх дітей.

30 липня 1895 року завершений будинок оглянула комісія з магістрату, яка дозволила у нього заселятися (ДАЛО 2/1/3376:4). Був присвоєний новий конскрипційний номер 1294 ¼. Це був перший будинок на цьому відрізку вулиці — не враховуючи дві вілли Франців на розі з вулицею Шимоновичів (сучасною Мельника), завершених у 1893 році. Його порядкова нумерація змінювалася кілька разів на початку ХХ століття, тільки близько 1912 року за ним закріпився сучасний номер 26.

Вілла Рольних (1905 – 1941)

У 1905 році Рибовський продав половину цієї ділянки — так утворилася нова ділянка, сучасна Коновальця, 24. Тут він збудував меншу віллу для себе і до неї переїхав. Натомість старішу більшу віллу продав родині Рольних. Др. Вільгельм Рольний (Wilhelm Rolny), правник, історик та бібліотекар, а також Генрика і Стефанія Рольні стали її новими власниками — кожен по третині. Можливо, Вільгельм Рольний з родиною продовжував тут мешкати до своєї смерті у 1941 році, хоча з радянською анексією 1939 року будинок мав бути націоналізований.

У 1906 році Рольні приєднали будинок до каналізаційної мережі міста, проєкт виконав архітектор Ян Шульц (Jan Schulz) (ДАЛО 2/1/3376: 9, 11, 37).

Вже у 1908 році Рольні розбудували віллу з тильного боку за проєктом також Яна Шульца. Вони знесли старі сходи і туалет, збудували нові тримаршеві сходи, додали просторий передпокій, кухню із коміркою та кімнатою служниці, а також два туалети і ванну кімнату. Таким чином вся старіша частина вілли стала суто житловою, з п'ятьма великими кімнатами на поверсі, а службові приміщення опинилися усі в новозбудованій тильній частині. Зміни не стосувалися зовнішнього стильового оформлення будинку (ДАЛО 2/1/3376: 16-25, 39-41).

У 1914 році Рольні вирішили додати гостьову кімнату у межах піддашшя над кухнею. Для доступу до неї мали приставити ґвинтові сходи з тилу будинку, до них провести невелику галерею. Будівельний уряд спершу відмовився затверджувати проєкт, який накреслив будівничий Чеслав Мюллер (Czesław Müller), покликаючись на затонкі стіни, на те, що горищне перекриття тут недостатнє для експлуатованого поверху, а також що ґвинтові сходи недопустимі з міркувань пожежної безпеки (ДАЛО 2/1/3376:26). Однак був розроблений додатковий проєкт, в якому зауваження були враховані, і його затвердили (ДАЛО 2/1/3376:28-30). Реконструкція була здійснена (ДАЛО 2/1/3376: 35).

Можливо якісь ремонтні роботи виконувалися у міжвоєнний період, однак про це не збереглося документації. Близько 1927-1935 років помешкання у віллі орендував Роман Кочарський, співвласник фірми деревного промислу Roman Koczarski i Ska, тут діяв її офіс. З 1935 року у газетах Львова можна знайти численні оголошення про здачу в оренду п'ятикімнатного помешкання посеред саду.

Перша радянська телефонна книга Львова з 1940 року не має жодних згадок про цю адресу чи про професора Рольного (Список абонентів, 1940).

У 1942 році за окупації міста Третім Райхом, після смерті Вільгельма Рольного, будинок використали для розширення інфекційної лікарні, яку розмістили в колишньому гінекологічному санаторії в будинку №22. Віллу перепланували так, щоб умістити в ній побільше палат та провели центральне опалення — котельня розмістилася в підвальному приміщенні. Службові приміщення для кухні, лазні, прання одягу й білизни розмістили також у підвалі. Ззаду ділянки запроєктували гараж (ДАЛО 2/1/3376: 44).

Сьогодні (2025) будинок продовжує бути лікарнею. Його головний фасад зберігає впізнавану форму і стилістику з 1890-х. Однак чимало автентичних елементів втрачені: віконна та дверна столярка, декоративна дерев'яна різьба під дахом, а також автентичні сітки мурованого паркану. З трьох боків будівлі приставлені прибудови. Автентичні інтер'єри ймовірно не збереглося.