...

Вул. Князя Романа, 26 – житловий будинок

ID: 2687

П'ятиповерховий будинок був зведений у 1914-1924 роках для французької нафтової компанії Premier, його запроєктував архітектор Фердинанд Каслєр. Зразок модернізованого класицизму з елементами арт деко. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Історія

Квартал поміж сучасними вулицями Князя Романа та Нижанківського утворився ще у кінці XVIII століття. Забудова на ділянці цього будинку вперше зафіксована на карті 1777 року — тоді тут вже стояв мурований будинок, позначений конскрипційним №398 ¼. Зображена тут форма плану будинку, з двома вузькими бічними ризалітами, дає підставу говорити, що це вже той будинок, що простояв тут до 1914 року і зафіксований на фото.

Перші архівні документи про будівництво на цій ділянці збереглися з 1836 року. У середині ХІХ століття це був триповерховий будинок. На проєкті реконструкції 1881 року накреслений його фасад. На той час його власником був відомий львівський підприємець Кароль Кисєлька (Karol Kisielka). Тоді згідно з вимогами будівельного відділу магістрату, замість старого ґонтового даху облаштовували новий вогнетривкий, з бляшаною покрівлею.

До Кисєльки цим будинком володіли Адальберт (Войцєх) Садовський (Adalbert Sadowski, 1836), Ян Сокуля (Jan Sokula, 1853), Томаш Лущинський (Tomasz Łuszczyński). Кам'яниця не раз ремонтувалася, реконструювалася, переплановувалася. Тут встановлювали нові опалювальні печі, переробляли вікна на двері та ін. Документ за 1868 свідчить, що Томаш Лущинський просив тоді у магістрату дозволу на влаштування пекарської печі для кондитера та представив для цього відповідний проєкт.

Напередодні знесення будинку у 1914 році будинок сфотографували. На ньому видно триповерховий будинок у стилі пізнього класицизму, з центрально-осьовою композицією чільного фасаду. Вісь підкреслювалася порталом широкого проїзду, а на другому поверсі розміщувався балкон на всю довжину фасаду, який підтримували вісім колон. На партері розміщувалися різні заклади, зокрема крамниця антикваріату Іґнація Менкеса (Ignacy Menkes).

Сучасна будівля

1914 року на замовлення Французького нафтового товариства "Прем'єр" (Société française des pétroles "Premier") львівські архітектори Юліуш Цибульський та Фердинанд Каслєр розробили проєкт офісно-житлового будинку. Однак початок Першої світової війни і захоплення Львова російськими військами у вересні 1914 року призупинили будівництво. Проєкт був затверджений у квітні 1916 року, згідно з яким будинок був чотириповерховим. Дані від 30 червня 1922 року фіксують завершення будівництва. Однак у процесі будівництва відбулися зміни, позаяк був виготовлений додатковий проєкт, який затвердили лише у квітні 1924-го. Архітектори запропонували концепцію скульптурного оздоблення фасадів, яке виконав відомий львівський скульптор Зиґмунт Курчинський (Zygmunt Kurczyński). Дозвіл на експлуатацію будинку фірма отримала аж у жовтні 1927 року. Будинок був завершений як п'ятиповерховий, а також був облаштований мансардний поверх.

У радянський період будинок був націоналізований та переданий у комунальну власність, великі помешкання були розділені, переоблаштовані у комунальні квартири.

Архітектура

Житлово-офісний п'ятиповерховий з мансардою (з чільного боку) будинок, у якому були розміщенні офісні приміщення нафтової компанії та помешкання її працівників.

Габаритні розміри — 23,0 х 44,0 м.

Будинок зведений з цегли, в плані у формі "метелика". В об'ємно-просторовому вирішенні складається з трьох брил: чільної і тильної у формі неправильних прямокутників (від вулиць Князя Романа і Нижанківського) та вузького центрального об'єму зі сходовими клітками, який їх сполучає. З сусідніми будинками №24 і 28 утворює два внутрішні подвір'я-колодязі, вхід є лише до північного.

Розпланувальна структура будинку — секційна, підпорядкована первісному функціональному призначенню будинку, в якому розміщувалися як бюра, так і помешкання. Центрально-осьова об'ємно-планувальна структура підкреслена сходовою кліткою з ліфтовою шахтою, до якої провадить вестибюль з вузьким коридором — від чільного входу (з вулиці Князя Романа) та вестибюль з тильної брили (від вулиці Нижанківського, тепер цей вихід закритий). Первісно навпроти основної південної сходової клітки розташовувалась додаткова сходова клітка (тепер закрита), зафіксована в проєкті 1914-го та в інвентарних планах 1972 року. З неї веде вхід лише до підвальних приміщень. Помешкання на всіх поверхах розташовані вздовж проходу в обох брилах у секціях. Вікна виходять на різні вулиці та у подвір'я.

Композиційна схема фасаду від вулиці Князя Романа — п'ятиосьова, симетрична, з широким еркером на три віконні осі. Центральна вісь підкреслена лоджіями з металевими ґратками та головним входом у заглибленому порталі. Фасад увінчаний простим невисоким аттиком над профільованим ґзимсом широкого виносу, четвертий і п'ятий поверхи розділені простим фризом. Заглиблена частина першого поверху підкреслена невеличким дашком. Осі широких вікон-вітрин підкреслені лізенами. Міжвіконні простінки п'ятого поверху еркерної частини рясно оздоблені барельєфами з антропоморфними та зооморфними сюжетами, відлитими з романцементу. У прямокутних нішах під вікнами третього та четвертого поверхів крайніх осей еркеру поміщені барельєфні скульптурні композиції, відлиті з романцементу. Балкони другого поверху оформлені мурованими балясинами. Мансарду з широкими низькими вікна підкреслюють два вікна-люкарни, оформлені декорованими порталами з трикутними фронтонами.

Тильний фасад (від вулиці Нижанківського) композиційно повторює чільний, але оформлений скромніше. Архітектурне оздоблення формують віконні обрамлення в нішах, орнаментальні вставки над вікнами партеру та у простінках віконних осей. Партер виділений дощатим рустом. Бічні осі фасаду підкреслені балконами на консолях з металевими ґратками, балкони другого поверху — балясинами. Двері та вікна у профільованих обрамленнях та мають декоративні вставки. Двері головного входу від вул. Нижанківського — дерев'яні. Коридор проходу викладений декоративною плиткою. Сходи — двомаршеві, з металевими кованими перилами. Збережена ліфтова шахта оформлена декоративними ґратками. Перекриття пивниць — пласке залізобетонне, поверхів — пласкі дерев'яні стелі.

Дахові конструкції — крокв'яно-балкові дерев'яні, покрівля — з оцинкованої бляхи.

На піддашші будинку розміщена майстерня відомого львівського художника, завідувача кафедри живопису Академії мистецтв, Ярослава Шиміна.

Будинок — взірець респектабельної офісної будівлі 1920-х років в стилі неокласицизму із скульптурним оздобленням в стилі арт деко.

Персоналії

Кароль Киселька (Karol Kiselka) — львівський підприємець та меценат середини ХІХ століття
Фердинанд Каслєр (Ferdynand Kasler, 1883-1943) — львівський архітектор, автор проєкту будинку
Зиґмунт Курчинський (Zygmunt Kurczyński, 1883-1954) — відомий львівський скульптор, автор скульптурного оздоблення будинку в стилі арт деко
Томаш Лущинський (Tomasz Luszczyński) — власник парцелі (на 1868)
Войцєх Садовський (нім. Adalbert Sadowski) — власник парцелі (на 1836)
Ян Сокуля (Jan Sokula) — власник парцелі (на 1853)
Юліан Цибульський (Julian Cybulski) — львівський архітектор, будівничий будинку
Ярослав Шимін — відомий львівський художник, завідувач кафедри живопису Академії мистецтв, власник майстерні в будинку

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/1006 Справу перейменовано на 
  2. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/1/971 https://e.archivelviv.gov.ua/file-viewer/227750#file-722239
  3. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII-XXI ст., ред. Юрій Бірюльов, (Львів: Центр Європи, 2008), 720
  4. Павло Ґранкін, "Архітектор Юліан Цибульський", Будуємо інакше, 2000, №6, 46
  5. Pawło Grankin, "Lwowski architekt Julian Cybulski (1859-1924)", Статті (1996-2007), (Львів: Центр Європи, 2010), 105.
  6. Jakub Lewicki, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918, (Warszawa: Neriton, 2005)

Автори опису — Оксана Бойко та Ігор Сьомочкін
Редагувала — Ольга Заречнюк