Вул. Каліча Гора, 11 – житловий будинок

ID: 2444

Триповерховий будинок був споруджений у 1909–1910 рр. на замовлення відомого польського історика др. Броніслава Дембінського за проектом арх. Збіґнєва Брохвіч-Левинського як чиншова кам’яниця. Ранньомодерністичний будинок вирішений в досить стриманих формах із використанням модернізованих мотивів середньовічної архітектури.

Історія

Територія на підніжжі Калічої гори, де розміщений будинок, була забудована на поч. XIX ст. Ділянка з конскр.№278 ¼ позначена на карті Львова 1802 р. У 1823 р. власником ділянки був др. Ґанталеон Лозинський (Lozinski). З цього року зберігся проект двох одноповерхових мурованих будинків. Більший з них мав 4 кімнати на партері та мансардний поверх; інший, менший будинок – одноповерховий з двома житловими кімнатами. Їхня архітектура була простою, скромною, лише прямокутні прорізи вікон та дверей мали обрамлення. Стрімкий дах (~45⁰) був покритий ґонтом (ДАЛО 2/2/4848:32).

У 1864 р. власниками ділянки були брати Фридерик і Кароль Ербари (Ehrbar), які займалися кондитерським промислом – на той час на їхній ділянці розміщувалася житлова кам'яниця і льодівня. За проектом буд. Міхаеля Ґерля (Gerl) того ж року була споруджена друга льодівня (ДАЛО 2/2/4848: 1-3, 21).

У 1890-х рр. власниками ділянки були Фридерик і Францішка Шляйхери (Schleicher). 1891 р. вони спочатку реконструювали тильну льодівню, зокрема відремонтували у ній дах (ДАЛО 2/2/4848:33). Тоді ж буд. Генрик Сальвер (Salver) виконав проект невеликої стайні, яка мала розміститися у тилу ділянки (ДАЛО 2/2/4848:34). 1893 р. Сальвер був автором проекту нового даху для другої льодівні (ДАЛО 2/2/4848:20).

1895 р. власники сусідніх ділянок написали до міської ради Львова скаргу на Фридерика Шляйхера. Згідно їхнього звернення, спорудження Шляйхером льодівні на стоку пагорба спричинило замокання стін їхніх будинків, і тому вони вимагали усунення цієї споруди. Серед цих людей – Антоній і Емілія Гащинські (Haszczyński) – власники будинку №16, Антоніна та Мар’ян Ольшанські (Olszański) – власники сусіднього будинку №9, Францішка Лоос (Loos) та інші (ДАЛО 2/2/4848: 6-8).

У 1909 р. ділянку придбав др. Броніслав Дембінський (Dembiński) – видатний польський історик, професор, тоді – очільник кафедри загальної історії львівського університету. 29 травня 1909 року він отримав дозвіл на розбір усіх старих будівель на ділянці (ДАЛО 2/2/4848:10). Пізніше, у липні, магістрат затвердив проект нового триповерхового будинку, який спроектував Збіґнєв Брохвіч-Левинський (Brochwicz-Lewiński) з бюро Войцеха Дембінського. У серпні наступного року – затверджені додаткові креслення зі змінами у плануванні службових приміщень та водночас надано дозвіл на заселення приміщень кам’яниці, за винятком двох кімнат у цоколі (ДАЛО 2/2/4848:12). Дозвіл на використання усіх приміщень наданий у лютому 1911 р. – після осушення стін та закладення несанкціонованих дверей з перетворенням їх на вікно (ДАЛО 2/2/4848:13).

У 1934 р. магістрат звертався до власниці будинку Софії Супінської (Supińska) з вимогою з’єднати водостічні труби з каналізацією. Через тривале невиконання вимоги власницю зобов’язують сплатити штраф у розмірі 200 зл. (ДАЛО 2/2/4848: 16-18).

До сьогодні будинок зберігся у дещо зміненому вигляді: зазнав перепланувань, повністю замінено дах (причому збережені автентичні параметри, у його просторі влаштовано мансардний поверх). Покрівля замінена з керамічної дахівки на гофрований метал ясно-червоного кольору. З тилу кам’яниці прибудовані приміщення, стіни перетиньковані. Переважно збереглася автентична віконна столярка, де верхні секції вікна почленовані накладними елементами.

Архітектура

Триповерховий будинок є досить типовою чиншовою кам’яницею, має П-подібну конфігурацію плану: з фронтальним корпусом та двома бічними офіцинами (флігелями). Два чільні фасади – північно-західний з головним входом та південно-західний – асиметричні, зі стриманим декором. У їхньому архітектурному вирішенні поєднуються стилізовані елементи середньовічної архітектури та відчувається вплив сецесії. Подібна стилістика характерна для будинків авторства Збіґнєва Брохвіч-Левинського, зокрема його власної кам’яниці на вул. Кадетській, 8 (суч. Героїв Майдану, в минулому – вул. Гвардійська), будинку на просп. Шевченка, 27 тощо, а також будинків авторства інших архітекторів з бюро Войцеха Дембінського (зокрема вул. Богуна, 6, 8; вул. Котляревського, 12).

Згідно оригінального проекту, у будинку були наступні приміщення: у цокольному поверсі – 2 кімнати, пральня, 8 пивниць, 2 коридори, 2 сходові клітки. На партері – 7 житлових кімнат, 3 передпокої, 2 кухні, 2 кімнатки для слуг, 1 ніша (для слуги), 2 ванни, 2 туалети, 1 входові сіни, 2 сходові клітки. На 2-му поверсі – 7 кімнат, 2 передпокої, 2 кімнатки слуг, гардероб, 1 кухня, 1 ванна, 1 коридор, 1 комірка, 2 сходові клітки.

Фасади асиметричні, оформлені з розрізкою швів у тиньку, яка імітує мурування різновеликими кам’яними блоками. Партер відділений карнизом зі штучного каменю. На чільному фасаді центральна вісь підкреслена розміщенням порталу, балконів 2-го–3-го поверхів та стрімким причілком. Головний портал складається з прямокутного дверного прорізу, фланкованого декоративними неороманськими колонками; зверху – півциркульний світлик. Над порталом розміщений балкон на чотирьох ліпних консолях – його оригінальне металеве огородження було втрачене. Подібний, але менший балкон розміщений на поверх вище. Більшість вікон є прямокутними, шестисекційними, почленованими масверками прямокутних форм. Кілька вікон – на центральних та крайніх композиційних осях фасадів, у т.ч. прорізи лоджій на 3-му поверсі, є арковими, півциркульними. Нетипово стрімкий неоготичний причілок у центрі фасаду плавно переходить з одного боку у нижчий, випуклий аттик з двома акротеріями-кулями по боках. Аналогічно – на південному фасаді, тільки нижча частина аттика вгнутої форми. Фасади завершені простими карнизами з модильйонами спрощеної форми.

Персоналії

Антоній Гащинський (Antoni Haszczyński) – співвласник будинку на вул. Каліча гора, 16 у 1890-х рр.
Антоніна Ольшанська (Antonina Olszański) – співвласниця сусіднього будинку №9.
Броніслав Дембінський (Bronisław Dembiński) гербу Равич (1858–1939) – доктор, власник будинку, видатний польський історик та громадський діяч, професор, очільник кафедри загальної історії у Львівському університеті ім. Яна Казимира (1892–1916), ректор університету (1907–1908), міністр Другої речі посполитої у справі релігії та освіти (1918).
Войцех Дембінський (Wojciech Dembiński) – будівничий, власник бюро, в якому працював Збіґнєв Брохвіч-Левинський.
Ґанталеон Лозинський (Gantaleon Lozinski) – доктор, власник ділянки і давнього будинку у 1820-х рр.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) – ліцензований будівничий, автор проектів даху старої та нової льодівень, стайні.
Емілія Гащинська (Emilia Haszczyńska) – співвласниця будинку на вул. Каліча гора, 16 у 1890-х рр.
Збіґнєв Брохвіч-Левинський (Zbigniew Brochwicz-Lewiński) – архітектор-будівничий, автор проекту існуючого будинку.
Кароль Фридерик Ербар (Karol Fryderyk Ehrbar, 1829-1894) – кондитер, власник ділянки і давнього будинку у 1860-х – 1870-х рр., а також співвласник нерухомості на вул. Личаківській, 4 (конскр.№440).
Мар’ян Ольшанський (Maryan Olszański) – співвласник сусіднього будинку №9.
Міхаель Ґерль (Michael Gerl) – будівничий, автор проекту льодівні.
Софія Супінська (Zofia Supińska) – власниця будинку у 1930-х рр.
Францішка Шляйхер (Franciszka Schleicher) – співвласниця ділянки і давнього будинку у 1890-х рр.
Фридерик Шляйхер (Fryderyk Schleicher) – співвласник ділянки і давнього будинку у 1890-х рр.

Джерела

Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/4848.
Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935/1936).
Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
Spis abonentow sieci telefonicznej..., 1937.

Автор опису – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин