...

Вул. Каліча Гора, 11 – житловий будинок

ID: 2444
Триповерховий будинок був споруджений у 1909–1910 рр. на замовлення відомого польського історика др. Броніслава Дембінського за проектом арх. Збіґнєва Брохвіч-Левинського як чиншова кам’яниця. Ранньомодерністичний будинок вирішений в досить стриманих формах із використанням модернізованих мотивів середньовічної архітектури.

Історія

Територія на підніжжі Калічої гори, де розміщений будинок, була забудована на поч. XIX ст. Ділянка з конскр.№278 ¼ позначена на карті Львова 1802 р. У 1823 р. власником ділянки був др. Ґанталеон Лозинський (Lozinski). З цього року зберігся проект двох одноповерхових мурованих будинків. Більший з них мав 4 кімнати на партері та мансардний поверх; інший, менший будинок – одноповерховий з двома житловими кімнатами. Їхня архітектура була простою, скромною, лише прямокутні прорізи вікон та дверей мали обрамлення. Стрімкий дах (~450) був покритий ґонтом (ДАЛО 2/2/4848:32).

У 1864 р. власниками ділянки були брати Фридерик і Кароль Ербари (Ehrbar), які займалися кондитерським промислом – на той час на їхній ділянці розміщувалася житлова кам'яниця і льодівня. За проектом буд. Міхаеля Ґерля (Gerl) того ж року була споруджена друга льодівня (ДАЛО 2/2/4848: 1-3, 21).

У 1890-х рр. власниками ділянки були Фридерик і Францішка Шляйхери (Schleicher). 1891 р. вони спочатку реконструювали тильну льодівню, зокрема відремонтували у ній дах (ДАЛО 2/2/4848:33). Тоді ж буд. Генрик Сальвер (Salver) виконав проект невеликої стайні, яка мала розміститися у тилу ділянки (ДАЛО 2/2/4848:34). 1893 р. Сальвер був автором проекту нового даху для другої льодівні (ДАЛО 2/2/4848:20).

1895 р. власники сусідніх ділянок написали до міської ради Львова скаргу на Фридерика Шляйхера. Згідно їхнього звернення, спорудження Шляйхером льодівні на стоку пагорба спричинило замокання стін їхніх будинків, і тому вони вимагали усунення цієї споруди. Серед цих людей – Антоній і Емілія Гащинські (Haszczyński) – власники будинку №16, Антоніна та Мар’ян Ольшанські (Olszański) – власники сусіднього будинку №9, Францішка Лоос (Loos) та інші (ДАЛО 2/2/4848: 6-8).

У 1909 р. ділянку придбав др. Броніслав Дембінський (Dembiński) – видатний польський історик, професор, тоді – очільник кафедри загальної історії львівського університету. 29 травня 1909 року він отримав дозвіл на розбір усіх старих будівель на ділянці (ДАЛО 2/2/4848:10). Пізніше, у липні, магістрат затвердив проект нового триповерхового будинку, який спроектував Збіґнєв Брохвіч-Левинський (Brochwicz-Lewiński) з бюро Войцеха Дембінського. У серпні наступного року – затверджені додаткові креслення зі змінами у плануванні службових приміщень та водночас надано дозвіл на заселення приміщень кам’яниці, за винятком двох кімнат у цоколі (ДАЛО 2/2/4848:12). Дозвіл на використання усіх приміщень наданий у лютому 1911 р. – після осушення стін та закладення несанкціонованих дверей з перетворенням їх на вікно (ДАЛО 2/2/4848:13).

У 1934 р. магістрат звертався до власниці будинку Софії Супінської (Supińska) з вимогою з’єднати водостічні труби з каналізацією. Через тривале невиконання вимоги власницю зобов’язують сплатити штраф у розмірі 200 зл. (ДАЛО 2/2/4848: 16-18).

До сьогодні будинок зберігся у дещо зміненому вигляді: зазнав перепланувань, повністю замінено дах (причому збережені автентичні параметри, у його просторі влаштовано мансардний поверх). Покрівля замінена з керамічної дахівки на гофрований метал ясно-червоного кольору. З тилу кам’яниці прибудовані приміщення, стіни перетиньковані. Переважно збереглася автентична віконна столярка, де верхні секції вікна почленовані накладними елементами.

Архітектура

Триповерховий будинок є досить типовою чиншовою кам’яницею, має П-подібну конфігурацію плану: з фронтальним корпусом та двома бічними офіцинами (флігелями). Два чільні фасади – північно-західний з головним входом та південно-західний – асиметричні, зі стриманим декором. У їхньому архітектурному вирішенні поєднуються стилізовані елементи середньовічної архітектури та відчувається вплив сецесії. Подібна стилістика характерна для будинків авторства Збіґнєва Брохвіч-Левинського, зокрема його власної кам’яниці на вул. Кадетській, 8 (суч. Героїв Майдану, в минулому – вул. Гвардійська), будинку на просп. Шевченка, 27 тощо, а також будинків авторства інших архітекторів з бюро Войцеха Дембінського (зокрема вул. Богуна, 6, 8; вул. Котляревського, 12).

Згідно оригінального проекту, у будинку були наступні приміщення: у цокольному поверсі – 2 кімнати, пральня, 8 пивниць, 2 коридори, 2 сходові клітки. На партері – 7 житлових кімнат, 3 передпокої, 2 кухні, 2 кімнатки для слуг, 1 ніша (для слуги), 2 ванни, 2 туалети, 1 входові сіни, 2 сходові клітки. На 2-му поверсі – 7 кімнат, 2 передпокої, 2 кімнатки слуг, гардероб, 1 кухня, 1 ванна, 1 коридор, 1 комірка, 2 сходові клітки.

Фасади асиметричні, оформлені з розрізкою швів у тиньку, яка імітує мурування різновеликими кам’яними блоками. Партер відділений карнизом зі штучного каменю. На чільному фасаді центральна вісь підкреслена розміщенням порталу, балконів 2-го–3-го поверхів та стрімким причілком. Головний портал складається з прямокутного дверного прорізу, фланкованого декоративними неороманськими колонками; зверху – півциркульний світлик. Над порталом розміщений балкон на чотирьох ліпних консолях – його оригінальне металеве огородження було втрачене. Подібний, але менший балкон розміщений на поверх вище. Більшість вікон є прямокутними, шестисекційними, почленованими масверками прямокутних форм. Кілька вікон – на центральних та крайніх композиційних осях фасадів, у т.ч. прорізи лоджій на 3-му поверсі, є арковими, півциркульними. Нетипово стрімкий неоготичний причілок у центрі фасаду плавно переходить з одного боку у нижчий, випуклий аттик з двома акротеріями-кулями по боках. Аналогічно – на південному фасаді, тільки нижча частина аттика вгнутої форми. Фасади завершені простими карнизами з модильйонами спрощеної форми.

Персоналії

Антоній Гащинський (Antoni Haszczyński) – співвласник будинку на вул. Каліча гора, 16 у 1890-х рр.
Антоніна Ольшанська (Antonina Olszański) – співвласниця сусіднього будинку №9.
Броніслав Дембінський (Bronisław Dembiński) гербу Равич (1858–1939) – доктор, власник будинку, видатний польський історик та громадський діяч, професор, очільник кафедри загальної історії у Львівському університеті ім. Яна Казимира (1892–1916), ректор університету (1907–1908), міністр Другої речі посполитої у справі релігії та освіти (1918).
Войцех Дембінський (Wojciech Dembiński) – будівничий, власник бюро, в якому працював Збіґнєв Брохвіч-Левинський.
Ґанталеон Лозинський (Gantaleon Lozinski) доктор, власник ділянки і давнього будинку у 1820-х рр.
Генрик Сальвер (Henryk Salver) – ліцензований будівничий, автор проектів даху старої та нової льодівень, стайні.
Емілія Гащинська (Emilia Haszczyńska) – співвласниця будинку на вул. Каліча гора, 16 у 1890-х рр.
Збіґнєв Брохвіч-Левинський (Zbigniew Brochwicz-Lewiński) – архітектор-будівничий, автор проекту існуючого будинку.
Кароль Фридерик Ербар (Karol Fryderyk Ehrbar, 1829-1894) – кондитер, власник ділянки і давнього будинку у 1860-х – 1870-х рр., а також співвласник нерухомості на вул. Личаківській, 4 (конскр.№440).
Мар’ян Ольшанський (Maryan Olszański) – співвласник сусіднього будинку №9.
Міхаель Ґерль (Michael Gerl) – будівничий, автор проекту льодівні.
Софія Супінська (Zofia Supińska) – власниця будинку у 1930-х рр.
Францішка Шляйхер (Franciszka Schleicher) – співвласниця ділянки і давнього будинку у 1890-х рр.
Фридерик Шляйхер (Fryderyk Schleicher) – співвласник ділянки і давнього будинку у 1890-х рр.

Джерела

  1. Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/4848.
  2. Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
  3. Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935/1936).
  4. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1872).
  5. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1889).
  6. Skorowidz krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
  7. Spis abonentow sieci telefonicznej..., 1937.
Автор опису – Ольга Заречнюк
Літературний редактор – Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення