Вул. Героїв Майдану, 4 – житловий будинок
Триповерховий житловий будинок розташований на розі вул. Героїв Майдану (Гвардійській) та вул. Братів Тимошенків. Зведений у 1906 р. як чиншова кам'яниця Генрика Осуховського за проектом Кароля Скавінського. Вирішений у стилі мальовничого історизму ("піттореску") з використанням елементів неоготики. В частині приміщень цоколя діє паб-ресторан "Чорний кіт".
Архітектура
Кам'яниця є частиною кварталу, фронт якого складається з трьох будинків: №4, №6 та №8 на вул. Героїв Майдану. Усі вони вирішені в різноманітних варіаціях стилю неоготики. Наріжний №4 — з елементами венеційської готики, №6 взорований на "високу" французьку готику, №8 — вирішений у стриманих, модернізованих неоготичних формах.
Будинок наріжний, Г-подібний у плані, триповерховий з підвалами і мансардою над частиною будинку. Через доволі стрімкий рельєф ділянки будинок має високий цоколь. Внутрішнє планування — односекційного типу. Містить невеликі вхідні сіни та двомаршеві парадні сходи. На кожному поверсі розміщені по дві квартири, у кожній з яких всередині є кухні, ванни та туалети, що характерно для львівських чиншових кам'яниць після 1900 р. Стіни муровані з цегли, з кам'яними декоративними елементами, для перекриттів застосовані залізобетонні конструкції. На фасадах ділянки відкритого цегляного мурування поєднуються з отинькованими.
Композиція обох вуличних фасадів асиметрична. Наріжник акцентований лоджіями з аркадами на 2-му – 3-му поверхах, завершений зверху трикутним причілком. Лоджії з аркадами — запозичення з венеційської готики: півциркульні арки з неоготичним обрамленням (профіль — тричвертний вал) підтримуються неоготичними колонами на восьмигранних п'єдесталах, із капітелями, прикрашеними рослинним орнаментом. Лоджії, а також балкони на головному фасаді, огороджені кам'яними балюстрадами з масверками у формі "риб'ячих міхурів", які вписані у кола. Всі вікна прямокутні, переважно дво- або шестисекційні, почленовані горизонтальними і вертикальними імпостами. Таке членування було характерним для житлової архітектури у пізньосередньовічний період і пізніше, в період ренесансу, коли вікна склили вітражами або скляними оболонками. Над вікнами 2-го поверху розміщені лінійні сандрики з дентикулами. Балкони, а також еркер на бічному фасаді, підтримуються масивними кронштейнами, форма яких інспірована середньовічною оборонною архітектурою. Фасади завершені профільованими карнизами. Сьогодні покрівля даху — з оцинкованої бляхи, хоча автентичним матеріалом була керамічна дахівка.
За первісним проектом, фасади будинку мали бути вирішені у неоренесансних та необарокових формах, наріжник будинку мала увінчувати вежичка з куполом і світловим ліхтарем, а центральну частину головного фасаду мав акцентувати пристінок (розкріповка) із гранчастим еркером, завершений криволінійним аттиком із волютами. Поверхня фасаду в рівні високого цоколя мала бути обличкована ламаним каменем. Вікна – з обрамленнями з йоніками. Під вінцевим карнизом мав бути широкий фриз із ліпними неоренесансними арабесками.
Наприкінці XX ст. було здійснено перебудову мансардного поверху, що спотворило первісну композицію фасадів. Набагато вище було піднесено причілок головного фасаду, на якому замість прямокутного трисекційного вікна було влаштовано 3 більші півциркульні. На бічному фасаді — замість стрічкового вікна почленованого вертикальними імпостами, влаштовано кілька вікон різної ширини. Вигляд будинку до цієї перебудови зафіксований на фото міжвоєнного періоду.
Загалом будинок — доволі типова чиншова кам'яниця початку ХХ ст. (Lewicki, 2005, 474), яка, однак, має небанальне декоративне вирішення з елементами неокласичної та неоготичної архітектури.
Пов'язані місця
Персоналії
Анджей Арабський (Andrzej Arabski) — мешканець
будинку (1916)
Степан Бодзьох (Szczepan Bodzioch) — службовець на залізниці,мешканець будинку (1913)
Альберт Брюкманн (Albert
Brückmann) – барон, співвласник
будинку.
Евеліна (Ева) Брюкманн (Ewelina/Ewa Brückmann) —
баронеса, уродженка Стрия (1897 р. н.), співвласниця будинку.
Станіслава Брюкманн (Stanisława Brückmann) — співвласниця будинку.
Юзеф Будзінський (Józef Budziński) — торговець, мешканець будинку
(1935)
Євгеній Вуйцик (Eugeniusz Wójcik)— державний службовець, мешканець
будинку (1935)
Ядвіґа Вуйцик (Jadwiga Wójcik)— вчителька, мешканка будинку
(1935)
Юзеф Ґваницький (Józef Gwanicki) — власник сусідньої
реальності на сучасній вул. Братів Тимошенків.
Казимира Ґросс (Kazimiera
Grossowa) — співвласниця парцелі.
Міхал Ґросс (Michał Gross) — співвласник парцелі.
Войцех Ґурний (Wojciech Górny) — поштовий
службовець,мешканець будинку (1910)
Яніна Дуніковська (Janina Dunikowska)— пенсіонерка, мешканка будинку (1935)
Казимир Жечицький (Kazimierz
Rzeczycki) — архітектор, автор
нереалізованого проекту вілли.
Гелена Жмурко (Helena Żmurko) — власниця нерухомості, мешканка
будинку (1913)
Генрик Збієвський (Henryk Zbijewski) — службовець Крайового виділу, мешканець будинку (1913)
Анна Кіс (Anna Kiss) — службовиця магістрату, мешканка
будинку (1935)
Володимир Ковальський (Włodzimierz Kowalski) — професор технічної школи, мешканець будинку (1935)
Ян Ковальський (Jan Kowalski) — працівник канцелярії у залізниці, мешканець будинку (1910)
Вацлав Крушевський (Wacław Kruszewski) — інспектор у рільництві, мешканець будинку (1910)
Юзеф Кручкєвич (Józef Kruczkiewicz) — скульптор,мешканець будинку (1909)
Зиґмунт Кубіцький (Zygmunt Kubicki) — інженер, мешканець будинку (1910)
Юзефа Кулінська (Józefa Kulińska) — вчителька семінарії,
нагороджена Золотим хрестом з короною (Хрест цивільної заслуги), мешканка
будинку (1916)
Ян Кшиштофович (Jan Krzysztofowicz) — залізничний інспектор, мешканець будинку (1916)
Владислав Ліхонський (Władysław Lichoński) — інспектор у садівництві, мешканець
будинку (1910)
Ян Лянґ (Jan Lang) — працівник трамвайної служби, мешканець будинку (1909,1910)
Едвард Мерсон (Edward Merson) — інженер, мешканець будинку (1913)
Іґнатій Мостовський (Ignacy Mostowski) — інженер, мешканець будинку (1913)
Ян Новіцький (Jan Nowicki) — рахунковий офіціал, мешканець будинку (1910)
Антоній Окпиш (Antoni Okpisz) — приватний службовець, мешканець будинку (1935)
Анеля з Осуховських Скавінська (Aniela
z Osuchowskich Skawińska) –
співвласниця будинку.
Генрик Осуховський (Henryk Osuchowski) – власник
парцелі та будинку.
Мєчислав Осуховський (Mieczysław Osuchowski) — мешканець будинку (1910)
Станіслав Парилевич (Stanisław Parylewicz) — службовець Кредитного
земського товариства
Дмитро Пахода (Dmytro Pachoda) — купець, мешканець будинку (1916)
Петро Пелішка (Piotr Peliszka) — купець, мешканець будинку (1935)
Ян Робак (Jan Robak) — столяр, мешканець будинку (1909)
Кароль Скавінський (Karol Skawiński) – співвласник
будинку, архітектор і ліцензований будівничий, автор проекту будинку. Працював
за адресою: вул. Курганна, 8 (тепер вул. Княжа).
Мєчислав Стшетельський (Mieczysław Strzetelski) — люстратор (інспектор) Крайового виділу, мешканець будинку (1910)
Станіслав Трильський (Stanisław Trylski) — інженер, мешканець будинку (1909)
Петро Тройнар (Piotr Trojnar) — вчитель, мешканець будинку (1909)
Кароль Фолянік (Karol Volanik) — інженер, мешканець будинку (1910)
Др. Євгеній Футима (Eugeniusz Futyma) — адвокатський конципієнт, мешканець будинку (1910)
Мар'ян Хилінський (Marjan Chyliński) — купець, мешканець будинку (1935)
Кароль Хоміцький (Karol Chomicki) — вчитель семінарії, мешканець
будинку (1909)
Еміль Ципріян (Emil Cyprjan) — пенсіонер залізниці, мешканець будинку (1935)
Олександр Чеснак/Чешнак (Aleksander Czesnak/Czesznak) — інженер, мешканець будинку
(1909,1910)
Вільгельм Шефер (Wilhelm Schaefer) — підполковник Війська польського на пенсії, мешканець будинку (1935)
Василь Шишало (Bazyli Szyszało) — власник магазину, мешканець
будинку (1910)
Джерела
- Державний архів Львівської області (ДАЛО) 2/2/2280.
- Lewicki Jakub, Między tradycją a nowoczesnością. Architektura Lwowa lat 1893–1918 (Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Towarzystwo opieki nad zabytkami, 2005), 590.
- Ksiega adresowa krolewskiego stolecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1913).
- Księga adresowa Małopołski, Wykaz domów na obszarze miasta Lwowa (Lwów. Stanisławów. Tarnopól, 1935–1936).
- Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1910).
- Skorowidz królewskiego stołecznego miasta Lwowa (Lemberg, 1916).
- Wielka księga adresowa Stoł. król. miasta Krakowa, Stoł. król. miasta Lwowa, Stoł. woln. Miasta Podgórza (Kraków, 1909)
Літературна редакторка — Юлія Павлишин
Матеріали з Міського медіаархіву
Пов'язані зображення
