Вул. Галицька, 14 – колишня кам'яниця Гідельчиківська або Волковичівська

ID: 2328

Кам’яниця Гідельчиківська або Волковичівська (конскр. №19 ст., №15 н.) – наріжна вул. Братів Рогатинців, 7 і Галицької 14, стояла навпроти Галицької брами. Має свою багату і цікаву історію, пов’язану з її мешканцями. Це одна з численних львівських кам’яниць, яка у XVIII ст. була власністю української родини.

Рішенням сесії Львівського облвиконкому №393 від від 22.11.88 р. кам’яниця включена до Місцевого реєстру пам’яток під ох.№943.

Історія

XVI ст. – збудована кам’яниця, яка у 1630–1642 рр. називалася Бігошівською.
1637 р. – зведення нової триповерхової кам’яниці Адамом Гідельчиком на місці попередньої.
1803 р. – реконструкція кам’яниці Казимиром Потаковським, що надала їй сучасно вигляду.
1860 р. – ремонт клозетів.
1898 р. – влаштування крамничних вітрин на партері.
1907 р. – влаштування крамничних вітрин на партері.
1912 р. – влаштування крамничних вітрин на партері.


Кам’яниця (конскр. №19 ст., №15 н.) – наріжна. Найдавніші її назви: Бігошівська (1630–1642), Гідельчиківська і Волковичівська. У XVII ст. належала Гідельчикам. Міщанин Адам Гідельчик (Hidelczyk) 1637 р. купив парцелю і збудував нову триповерхову кам’яницю на місці давнішого будинку. Приблизно на поч. XVIII ст. Гідельчиківська кам’яниця перейшла до українців Волковичів, які під 1734 р. згадуються як спадкоємці львівського кушніра Данила Волковича. Як пише львовознавець Володимир Вуйцик, український рід Волковичів у Львові дуже давній. У міських актах вже за 1550 р. згадуються міщани русини Стечко Волковський з жінкою Анастасією Мороховською, які мали свій мурований дім на Ринку між кам’яницями радника магістрату Вольфа Шольца (Szolc) і Ячка Малицького (Malicki). Власне, кам’яниця на Галицькій, 14 належала нащадку Стечка Волковського (Волковича) Павлові Волковичу, який в магістратському уряді посідав посаду лавника. Також 1750 р. він згадується як сеньйор братства церкви Св. Івана Богослова, де був похований, а 1751 р. був вписаний до Ставропігійського братства. Павло Волкович був жонатий із сестрою відомого маляра-монументаліста Станіслава Строїнського (Stroiński) – Катериною, з якою мав доньок Маріанну і Аннута сина Іллю.

Одна з доньок, Анна, вийшла за Дмитра Очавського, і вони посіли частину кам’яниці Волковичівської. Друга, Маріанна, була заміжня за львівським скульптором Антонієм Штилем (Sztil) – учнем і послідовником славнозвісного Йогана Пінзеля (Pinzel). Штиль разом зі скульптором, українцем Іваном Щуровським, виконував вівтарі до церкви греко-католицької духовної семінарії, перетвореної з костелу монастиря домініканок після його скасування у 1784 р. Після смерті Павла Волковича опікуном його малолітнього сина Іллі став скульптор Штиль.

Ілля Волкович, хоч і не числився у списку членів Ставропігійського братства, як його батько, все ж брав активну участь у його культурній діяльності. Разом із Григорієм Комаринським він займався торгівлею книг братської друкарні, вивозячи їх 1771 р. в різні місцевості краю і далі.

Крім спадкоємців Волковича, частину його кам’яниці посідав швець Мартин Білостоцький, якому її відступили Маріанна і Антоній Штилі. Продавши кам’яницю Волковичівську, Антоній Штиль купив двір на ґрунті монастиря бенедиктинок. Відтоді кам’яниця перейшла в інші руки і, крім того, перебувала у руйнівному стані. Акти 1773 р. фіксують її як ruinosa et desolata. У 1788 р. Францішек Трибальський (Trybalski) відступив її Йосифу Кучинському, а через 20 років рудеру кам’яниці Волковичівської на публічній ліцитації купив шляхтич Казимеж Потаковський (Potakowski). Міська іпотечна книга в записі від 1803 р. повідомляє, що Казимир Потаковський реставрує свою кам’яницю до рівної лінії з сусідніми домами. Фактично, йому треба завдячувати появу нинішньої кам’яниці. 1860 р., коли вона належала членові міської ради Ігнатію Леваковському, то була триповерховою, в доброму технічному стані, за винятком клозетів, які вимагали ремонту. Задовільний стан будинку підтвердив час його появи на поч. XIX ст. Крамничні вітрини на партері влаштовувались у 1898, 1907 і 1912 рр.

У міжвоєнний час на партері містилася крамниця модних товарів Генрика Бертеля (Bertel), а від 1950-х – магазин “Дитячий світ”.

Архітектура

Будинок розташований у забудові кварталу між вул. Галицькою, Староєврейською, Братів Рогатинців і пл. Міцкевича. Кам’яниця чотириповерхова, триосьова, з горизонтальним і вертикальним членуванням фасадів. Партер підкреслений карнизом, не розчленований. Вікна 2-го і 3-го поверхів декоровані пілястрами коринфського і тосканського ордерів, з замковими каменями. Вікна бічного фасаду оздоблені лучковими і простими сандриками. Наріжник 1-го поверху зрізаний. Пивниці склеплені, поверхи перекриті пласкими стелями.

Персоналії

Адам Гідельчик (Adam Hidelczyk) – міщанин, який 1637 р. купив парцелю і збудував нову триповерхову кам’яницю на місці давнішого будинку.
Анастасія Мороховська – міщанка, русинка, жінка Стечка Волковського, яка мешкала в кам’яниці на Ринку.
Анна (Волкович) Очавська – донька Павла і Катерини Волковичів.
Антоній Штиль (Antoni Sztil) (†1770) – львівський скульптор, учень і послідовник Йогана Пінзеля, чоловік Маріанни Волкович.
Волковичі – українська родин міщан, які на поч. XVIII ст. стали власниками Гідельчиківської кам’яниці.
Володимир Вуйцик – історик мистецтва, львовознавець.
Вольф Шольц (Wolf Szolc) – міщанин, радник магістрату, який мешкав у ринковій кам’яниці №23.
Генрик Бертель (Henryk Bertel) – власник крамниці модних товарів.
Григорій Комаринський – торговець книгами друкарні Ставропігійського братства.
Данило Волкович – львівський кушнір.
Дмитро Очавський – чоловік Анни Волкович, власник частини кам’яниці Волковичівської.
Іван Щуровський – український скульптор епохи бароко.
Ігнатій Леваковський (Ignacy Lewakowski) – член міської ради, власник кам’яниці від 1860 р.
Ілля Волкович – син Павла і Катерини Волкович, торговець книг друкарні Ставропігійського братства.
Йоган Пінзель (Johann Pinzel) – відомий скульптор епохи бароко.
Йосиф Кучинський – власник кам’яниці від 1788 р.
Казимир Потаковський (Kazimierz Potakowski) – шляхтич, власник кам’яниці Волковичівської від поч. XIX ст., який її реконструював.
Катерина (Строїнська) Волкович (Kateryna (Stroińska)) – дружина Павла Волковича, сестра Станіслава Строїнського.
Маріанна (Волкович) Штиль (Sztil) – донька Павла і Катерини Волковичів, дружина Антонія Штиля.
Мартин Білостоцький– швець, власник частини кам’яниці Волковичівської.
Павло Волкович (†1756) – міщанин, лавник магістратського уряду, сеньйор братства церкви Св. Івана Богослова, член Ставропігійського братства, власник кам’яниці на Галицькій, 14.
Станіслав Строїнський (Stanisław Stroiński) – відомий маляр-монументаліст.
Стечко Волковський – міщанин, русин.
Францішек Трибальський (Franciszek Trybalski) – власник кам’яниці до 1788 р.
Ячко Малицький (Jaczko Malicki) – міщанин, який мешкав у ринковій кам’яниці.

Джерела

  1. Księga adresowa król. stoł. miasta Lwowa (Lwów, 1913).
  2. Б. Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII (Львів: Новий час, 2008), 133-158.
  3. В. Вуйцик, Leopolitana II (Львів: Класика, 2012).
  4. І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров, 1234 вулиці Львова (1939–2009) (Львів: Апріорі, 2009).
  5. ПГиА УССР, Т. 3 (Киев: “Будівельник”, 1985), 23.
Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин