...

Вул. Галицька, 13 – житловий будинок

ID: 2327

Кам’яниця (конскр. №278 ст., №279 н.) на розі вул. Галицької і Староєрейської, відома як Мендровичівська, постала 1778 р. в бароковому стилі. Її наріжник акцентований скульптурою св. Антонія Падуанського – патрона одного з її власників, Антонія Камінського.

Рішенням сесії Львівського облвиконкому №393 від 22.11.88 р. кам’яниця включена до Місцевого реєстру пам’яток під ох.№1055.

На партері кам’яниці сьогодні розташована продуктова крамниця “Сонцевир”.

Історія

XVII ст. – збудована триповерхова ренесансна кам’яниця Мендровичівська.
1750–1774 рр. – руїни ренесансної кам’яниці.
1775 р. – вимурування дворового флігеля.
1778 р. – зведення нової, барокової кам’яниці на нових фундаментах.
XVIII–XIX ст. – перебудова барокової кам’яниці на чотириповерхову, що відповідає сучасному вигляду.


Кам’яниця (конскр. №278 ст., №279 н.) упродовж XVII–XVIII ст. носила незмінну назву Мендровичівська (Mendrowicz). Вона займає наріжну парцелю. На 1712 р. була триповерховою. В реєстрі кам’яниць 1750 р. згадується як завалена, і такою залишалася до 1774 р. 13 липня того року на влаштованому магістратом аукціоні (ліцитації) її продали як рудеру (старий, понищений будинок) львівському ювелірові французького походження Петеру Шальє (Сhâle) за 3400 зол. У червні 1775 р. подружжя Петер і Текля Шальє взялися за мурування дворового флігеля (індермаху). Через три роки (1778) вони, як повідомляє архівний запис, вимурували нову кам’яницю на нових фундаментах.

Про Петера Шальє як золотаря відомо, що 1773 р. він виготовив золоті ризи і дві золоті корони з діамантами до образу Божої Матері у головному вівтарі римо-католицької катедри. Вибудувавши кам’яницю, Шальє того ж 1778 р. відступив її Антоніюі Юстині Камінським (Kamiński). Львівський годинникар Антоній Камінський від 1765 р. мешкав у кам’яниці Абреківській (вул. Краківська, 1). Він був одним із чотирьох засновників годинникарського цеху у Львові, користався великою повагою серед своїх співгромадян. Один годинник його роботи з авторським підписом зберігається у Львівському музеї етнографії і художнього промислу. Кам’яницю Мендровичівську Камінський купив для своїх синів. Під 1781 р. вона згадується як “ново наріжно вимурувана”. Після смерті Антонія Камінського (1783) кам’яниця перейшла у спадок його синові Роху, писареві вищого трибуналу. Рох Камінський, своєю чергою, перебудував кам’яницю на чотириповерхову і, як вдячний син, помістив на наріжнику скульптуру св. Антонія Падуанського – очевидно, на пам’ять про свого батька Антонія. Її автором, очевидно, є один із відомих тогочасних скульпторів (Матвій Полейовський, Михайло Філевич, Францішек Олендзький (Ołędzki), Іван Щуровський або Іван Оброцький). Згідно з оцінкою, проведеною арх. Клеменсом Фесінґером (Fesinger) у 1804 р., зведення цієї кам’яниці коштувало 26563 зол. Контрактом купівлі-продажу від 15 березня 1807 року Рох Камінський продав свою нововиставлену кам’яницю Адаму Вретовському (Wretowski).

У міжвоєнний час на партері кам’яниці була розташована крамниця галантерейних товарів Блюменкранца (Blumenkranz), у післявоєнний час – магазин текстилю і металогалантереї. В часи незалежної України – продуктова крамниця “Сонцевир”.

Архітектура

Будинок розташований у середміському кварталі, обмеженому вул. Галицькою, Староєврейською, Сербською і Братів Рогатинців. Будинок – наріжний (вхід зі Староєврейської, 6), чотириповерховий, триосьовий по чільному фасаду (вул. Галицька) і шестиосьовий по бічному. 1-й поверх гладкий, підкреслений тягою, верхні – оздоблені лопатками, наріжник – рустуванням. Вікна з лучковими перемичками, в профільованих обрамуваннях. Посередині фасаду на рівні 3-го поверху влаштований балкон без кронштейнів, зі стильовою кованою огорожею. Ріг будинку зрізаний, що характерно для архітектури кін. XVIII – перших років XIX ст. Там же на рівні 3-го поверху поміщена кам’яна фігурка св. Антонія Падуанського з підписом і датою на постаменті “Antoni Kaminsky / 1783”.

Будинок зберігає середньовічну планувальну структуру та склеплені пивниці і партерові приміщення.

Персоналії

Адам Вретовський (Adam Wretowski) – власник кам’яниці від 1807 р.
Антоній Камінський (Antoni Kamiński) (†1783) – годинникар, один із чотирьох засновників годинникарського цеху у Львові, від 1765 р. мешкав у кам’яниці Абреківській (вул. Краківська, 1), у 1778 р. купив кам’яницю Мендровичівську для своїх синів.
Блюменкранц (Blumenkranz) – власник крамниці галантерейних товарів у міжвоєнний час.
Іван Оброцький (†1800) – львівський скульптор періоду рококо.
Іван Щуровський (†1820) – львівський скульптор періоду рококо.
Клеменс Фесінґер (Kłemens Fessinger) – архітектор, який 1804 р. провів оцінку реконструйованої Мендровичівської кам’яниці.
Матвій Полейовський – львівський скульптор періоду рококо.
Мендровичі (Mendrowicze) – власники кам’яниці у XVII–XVIII ст.
Михайло Філевич (†1804)львівський скульптор періоду рококо.
Петер Шальє (Peter Сhâle) – львівський ювелір французького походження, власник кам’яниці від 1774 р., який 1775 р. звів офіцину, а 1778 р. – барокову кам’яницю.
Рох Камінський (Roch Kamiński) – син Антонія Камінського, писар вищого трибуналу, який успадкував і перебудував триповерхову кам’яницю Мендровичівську на чотириповерхову.
Текля Шальє (Tekla Сhâle) – дружина Петера, власниця кам’яниці.
Францішек Олендзький (Franciszek Ołędzki) – львівський скульптор періоду рококо.
Юстина Камінська (Justyna Kamińska) – дружина Антонія Камінського, власниця кам’яниці від 1778 р.

Джерела

  1. Б. Мельник, Н. Шестакова, Кам’яниці Львівського середмістя, Наукові записки. Львівський історичний музей. Випуск XII (Львів: Новий час, 2008), 133-158.
  2. В. Вуйцик, Leopolitana II (Львів: Класика, 2012).
  3. І. Лемко, В. Михалик, Г. Бегляров, 1234 вулиці Львова (1939–2009) (Львів: Апріорі, 2009).
Автори опису — Оксана Бойко, Василь Слободян
Літературна редакторка — Юлія Павлишин

Матеріали з Міського медіаархіву

Пов'язані зображення